Розвиток відчуття кольору у процесі виконання натюрморту

Основним методом навчання образотворчого мистецтва є малювання з натури, яке ставить перед дитиною завдання малювати предмет таким, яким вона його бачить, так, щоб і інші могли встановити схожість намальованого з моделлю. Виконувати цю вимогу дітям на першому етапі не просто, тому що в дошкільному віці вони, як правило, малювали за уявою. З цією метою вчитель проводить пояснювальну бесіду (найефективнішою є форма запитань і відповідей). Перші запитання повинні спрямувати учнів на вивчення форми предмета, що входить до натюрмортної групи, наступні - переключити увагу на вивчення пропорцій предмета, окремих його деталей, їх характеру і розміщення. Учитель звертає увагу учнів на те, як освітлений предмет, як він забарвлений.

Учні виконують спеціальні вправи, які займають кілька хвилин на початку уроку. Так, організовуючи колективне обговорення предмета, вчитель пояснює дітям, що малювати модель потрібно з певної точки зору, бо інакше змінюється видимість предмета. При цьому доцільно показати предмет у різних положеннях [16].

Учням з малим досвідом роботи з натури важко одночасно вивчати модель і компонувати малюнок. Ось чому, перш ніж почати малювати, вчитель повинен поставити перед учнями запитання про те, як краще розмістити зображення на аркуші паперу [4].

На перших порах виявляється невміння учнів використовувати натуру як вихідний момент для розв'язання композиційного завдання натюрморту. Учителі рекомендують учням спочатку визначити, що більше - ширина чи висота предмета. Якщо, наприклад, висота його у півтора рази більша від ширини, то аркуш для малювання кладуть коротким краєм до себе, тобто так, щоб його найбільша довжина використовувалася для нанесення пропорцій висоти предмета, а найменша - ширини.

Слід підкреслити, що питання композиції учні початкової школи вивчають в елементарній формі. Вони повинні навчитися розміщувати натюрмортне зображення приблизно в центрі аркуша і не робити його занадто маленьким або занадто великим. Але ці принципи композиції учні засвоюють з деякими труднощами. І якщо на кожному уроці не нагадувати їх, то і в середніх класах зустрінемося з тими самими помилками.

Після аналізу форми натури, бесіди про те, як класти аркуш паперу і компонувати малюнок на ньому, вчитель повинен на дошці, намалювавши рамку, яка буде ніби аркушем паперу, що лежить перед кожним учнем, показати послідовність роботи над малюнком. Вчитель підкреслює, що рамок малювати не потрібно, а, закінчивши пояснювати й показувати послідовність роботи над малюнком натюрморту з натури, він повинен витерти з дошки малюнок. Інакше деякі учні просто перемалюють його.

Учитель повинен привчати учнів свідомо розбиратись у конструкції форми зображуваних предметів. Наприклад, аналізуючи форму кавника, учні під керівництвом учителя визначають основну його форму - форму зрізаного конуса, а потім форму частин і деталей [3].

Починаючи вчити дітей малювати натюрморт з натури, необхідно звернути увагу й на методичну послідовність відтворення зображення. Всю роботу над малюнком потрібно розбити на окремі етапи і дати можливість дітям зрозуміти послідовність роботи:

1) композиційне розміщення зображення на аркуші паперу. Великий малюнок можна почати з живого, емоційного начерку (за умови, що він становитиме основну композиційну ідею). Зображення виконується легки-ми лініями з виправленням без застосування гумки;

2) вияв основної великої форми. Завдання вчителя на цьому етапі - створення малюнка - навчити учнів бачити загальне без деталей.

3) уточнення форми, пропорцій, введення допоміжних ліній, які полегшують знаходження пропорційних відношень частин і цілого;

4) перехід від загального до окремого. Тут аналізуються малі форми, встановлюється їх зв'язок з цілим, промальовуються дрібні деталі;

5) детальна характеристика натури: передача матеріальності, фактури. Не обмежуватися лише контурним малюнком, необхідно привчати дітей до реалістичного малюнка;

6) підведення підсумків: перевірка загального стану малюнка, підпорядкування деталей цілому, уточнення малюнка у тоні (пом'якшення надто темних місць, виявлення різниці між світлом і тінню тощо) [16].

Успіх роботи залежить і від організації робочого місця. Якщо малювання натюрморту з натури проводиться не в кабінеті, а в класі, все одно вчитель повинен мати 2-3 переносні підставки для натури з фоновою стінкою, на яку при потребі накидається драпіровка. Підставки з натурою розставляються так, щоб кожний учень із свого місця добре бачив ту чи іншу постановку.

У 1-2 класах предмети ставляться тільки у фронтальному (профільному) положенні. Досвід показує, що до зображення, яке передає тримірність навколишнього світу, можна переходити, починаючи з 3 класу. На цей час дитина вже має не лише достатній рівень загального розвитку (особливо-абстрактного мислення), а й розвинула дані, необхідні для зображувальної діяльності, для передачі об'єму предметів: окомір, уміння розв'язувати в малюнку завдання на основі аналізу натури.

У середніх класах завдання ускладнюються: у 4 класі учні пробують свої сили в малюванні простого натюрморту, а в 5-6 класах натюрморти беруться за основу малювання олівцем і фарбами.

Учням повідомляють, що натюрмортом називається група предметів, наприклад, з фруктів, квітів, речей домашнього вжитку та інших " неживих предметів". Учитель добирає натюрморт з предметів, споріднених за змістом і різних за формою та кольором. Зважаючи на те, що малювання натюрморту, особливо фарбами, є складним завданням, доцільно брати спочатку добре знайомі учням і прості за формою предмети.

Важливо правильно скомпонувати групу предметів і поставити її так, щоб предмети гарно виглядали на даному фоні, мали різну глибину розташування. Перед роботою бажано показати учням кілька натюрмортів, виконаних відомими художниками, і проаналізувати їх. При цьому увага учнів звертається на порівняльні розміри предметів, їх розташування, колір, освітлення тощо. Так само аналізується ї група предметів, яку передбачається малювати з натури [14].

Важливо якомога точніше передати відношення розмірів і форм предметів, простежити, як ув'язуються предмети на малюнку, правильно визначити, який з предметів розташований ближче, а який далі.

Основними завданнями малювання натюрморту з натури в почат-кових класах є:

вчити дітей зображати об'ємні предмети простої і комбінованої форми в різних положеннях - прямо, збоку, на рівні очей, вище рівня очей, нижче рівня очей;

добитися усвідомлення учнями значення і необхідності єдиної точки зору на предмет при зображенні його на малюнку, навчити правильно бачити натуру в процесі малювання;

дати учням початкові відомості про лінію і рівень горизонту, перспективу, точки сходу, про світлотінь (світло, тінь, напівтінь, блік, рефлекси);

вчити передавати об'єм предмета за допомогою світлотіні, а темні і світлі відтінки тіні - зміною натиску олівця;

знайомити з поняттям теплі й холодні кольори;

удосконалювати техніку роботи пензлем (по сухому, по мокрому, вливання одного кольору в інший), вчити користуватися змішуванням фарб при передачі об'ємної форми предмета кольором;

удосконалювати вміння послідовно працювати над малюнком, починаючи з нанесення на папір загальної форми, допоміжних ліній і закінчуючи детальним промальовуванням окремих частин;

вчити малювати нескладний натюрморт.

Школярі можуть виконувати на уроках малювання натюрморту з натури такі вправи:

вертикальний прямокутник на одній з вертикальних сторін крапками ділять на п'ять рівних частин. Спочатку заштриховують слабким тоном усю поверхню прямокутника. Після цього, пропустивши верхню частину, заштриховують таким же тоном останні частини. Потім заштри-ховують прямокутник від другої, третьої і четвертої крапок. Внаслідок цього поступово посилюватиметься тон;

такі ж вправи проводяться на горизонтальних прямокутниках.

Штриховка з посиленням тону проводиться зліва направо і навпаки;

вправи з поступовим посиленням і ослабленням тону акварель ними фарбами [4, 42-45].

У подальшому на уроках малювання натюрморту з натури необхідно навчити школярів застосовувати в процесі малювання закономірності конструктивної побудови зображуваних предметів, закони лінійної і повітряної перспективи; розвивати вміння сприймати і передавати красу форми: її пропорції, силует, об'ємність, матеріал; поглиблювати розуміння учнями світлотіні, засобів тональної передачі середовища, у якому знаходиться предмет; поглиблювати знання про колір (локальний колір предмета та його зміна залежно від освітлення, різні відтінки кольору за насиченістю, кольоровими ознаками і яскравістю, хроматичні та ахроматичні кольори); формувати вміння бачити співвідношення кольорів натури, їх гармонійний взаємозв'язок і передавати це в малюнку; навчити користуватися різними схемами побудови малюнка.

Кожний предмет має свою певну конструкцію. Але часто вона буває для учнів не досить ясною. Дивлячись на об'ємний непрозорий предмет, вони не бачать його цілком, оскільки одні площини повністю або частково закривають інші, не кажучи вже про основу. Форма такого предмета сприймається краще, якщо учні спробують уявити її прозорою, ніби зробленою із скла. Допоможуть їм у цьому точні моделі тих же предметів, виготовлені із скла. Так, для чіткого засвоєння особливостей будови кружки, каструлі можна з успіхом використати склянку або скляну банку,

Навчально-методичні посібники потрібні на уроках, коли вивчають закони розподілу світлотіні на об'ємних предметах. Велику роль тут відіграють таблиці, що розкривають послідовність світлотіньового моделювання. Особливий ефект дають таблиці в початкових класах, коли в дітей ще немає належних, навичок техніки роботи олівцем і фарбами. Крім таблиць, на цих уроках можуть бути використані й інші посібники та моделі. Наприклад, щоб учні краще зрозуміли розміщення бліка на кулястих предметах і розподіл світлотіні на них, слід продемонструвати кулю і такого ж діаметра гладенький диск. Порівнюючи ці два предмети, учні краще усвідомлять відмінність між плоским і об'ємним предметом, що допоможе їм грамотно зображати такі об'єкти [13].

Ефективність уроків малювання натюрморту з натури підвищує використання в навчальному процесі репродукцій з картин відомих майстрів. При цьому важливо не просто демонструвати ці наочні засоби, а активізувати думку учнів, щоб вони могли самі, розглядаючи твори мистецтва, глибше вивчити конструктивну будову предметів, перспективи, світлотіні, кольорові гармонії, удосконалювати свій естетичний смак.

Однією з найважливіших умов роботи з натури є послідовне виконання натюрморту, що полягає в додержанні правила " від загального до окремого і від окремого до загального знову". Це стосується як лінійної побудови зображення, так і виявлення об'єму, світлотінню, завершення роботи кольором.

Перш ніж зображати будь-який предмет натюрморту, учень повинен навчитися аналізувати його форму, розбиратися, з яких частин вона складається і водночас не випускати з уваги головного - характеру обрисів предмета в цілому. " Цілісність" зорового сприйняття є найважливішою умовою зображення з натури [19].

Проте намалювати предмет відразу не можна, а зображення окремих частин обов'язково призведе до помилок. Тому треба спочатку усі деталі зображуваної натури звести до найпростішої характерної форми і починати свій малюнок " від загального". Вже першокласники повинні засвоїти, що насамперед слід визначити місце узагальненої форми предмета на аркуші паперу. Для цього спочатку треба позначити межі майбутнього малюнка, визначити його " габаритні" розміри по висоті і ширині, а також, якщо маємо справу з групою предметів, відношення розмірів окремих предметів та їх основних частин. Уточнивши загальну форму, можна промальовувати деталі, не випускаючи з уваги характер натури.

У методичній літературі іноді зустрічається твердження про те, що учні початкових класів не можуть відразу сприймати всю форму предмета, а тому повинні починати малюнок не з загальної форми, а з окремих частин. Справді, молодші школярі, якщо їх не навчати, починають малювати деталі, які впадають їм у вічі: чайник - з носика, чашку - з ручки, і ця звичка закріплюється. Після цього важко навчити бачити узагальнену форму (розміри) натюрморту з групи предметів. Такі учні за звичкою малюють спочатку один предмет натюрморту, а потім другий, причому останній з цих часто вже не вміщується на аркуші.

Отже, вже з перших уроків малювання натюрморту з натури треба вчити дітей правильно розміщувати малюнок на аркуші, заздалегідь визначивши його розміри. Щоб зображення не було занадто малим або великим відносно розмірів аркуша, учні повинні бачити в уяві весь предмет на папері, легкими лініями намітити його місце, загальну висоту і ширину, а також відношення розмірів частин предмета або ж окремих предметів [10].

Щоб виявити об'єм предметів світлотінню, теж треба йти від загального до окремого. Спочатку знайти і прокласти світлотіньові відно-шення основних частин (злегка заштрихувати затінену частину, а потім, у процесі уточнення форми, намітити тіні окремих деталей). Моделюючи світлотінню об'ємну форму предмета, важливо витримати правильні співвідношення між світлом і тінню - між бліком, найсвітлішою частиною, півтінню, власною і падаючою тінню.

Процес малювання фарбами також підпорядковується загальним правилам. В основі кольорового зображення об'ємної форми предмета, його матеріалу і розміщення в просторі лежить закон світлотіньових і кольорових відношень, який вимагає пропорційної передачі взаємних відношень предметів за тоном і забарвленням [14].

Так, малюючи натюрморт фарбами, після перевірки лінійного зображення слід насамперед проаналізувати світлотіньові і колірні особли-вості предметів. (Припустимо, що натюрморт складається з вази з осіннім листям і якогось фону). Учитель може поставити учням ряд навідних запитань: " Де в натюрморті найтемніше місце? Якого кольору воно? Якого кольору фон? Порівняйте колір вази з кольором листя і кольором фону. Назвіть локальний колір вази, листя, фону. Порівняйте тон освітленої і затіненої частини вази. Якого кольору затінена частина вази? Чому колір і тон освітленої і затіненої частин неоднакові? " [17].

Тільки після такого аналізу учні починають працювати в кольорі, додержуючись певної послідовності: прокладають колір фону, тіньової частини вази і листя, потім - освітлені ділянки вази і листя; перевіряють світлотіньові і колірні відношення малюнка з світлотіньовими і колірними відношеннями натурної постановки, поступово уточнюють кольором окремі частини натюрморту.

Звичайно, що вчителеві в усіх випадках належить провідна роль - він повинен наочно показувати і усно пояснювати послідовне (поетапне) виконання конкретного навчального завдання. Поетапне виконання роботи демонструють на великих аркушах паперу чи картону. Кількість показуваних етапів послідовного виконання малюнка з натури залежить від характеру форми, конструкції зображуваного предмета і складності навчальних завдань. Не можна нехтувати показом зображення фарбами. Це завдання для вчителя найбільш трудомістке і, щоб полегшити його, він використовує таблиці, що розкривають послідовність виконання малюнка в кольорі. Проте слід відзначити, що така методика роботи, як правило, не дає бажаного результату. Учні краще сприймають послідовність роботи кольором, якщо наочно бачать увесь процес.

Під час самостійної роботи учнів учитель стежить за тим, щоб вони додержувались певної послідовності малювання, нагадує про необхідність весь час порівнювати малюнок з натурою. Знаючи, що більшість помилок в учнівських роботах пояснюється погано засвоєними правилами побудови малюнка, невмінням визначити пропорції моделей, вчитель будує мето-дику навчання так, щоб привчати учнів з самого початку правильно визначати на око розміри основних частин (" Що більше: висота чи ширина? На скільки більше? " і т.д.) [21].

Якщо є необхідність, учитель застерігає учнів від звички починати малюнок з окремих деталей, малювати фарбами спочатку один предмет, а потім інший до повної закінченості. Під час самостійної роботи дітей він повинен уміло поєднувати як колективні методи навчання, так і індивідуальну роботу [4].

Якщо в зображенні натюрморту олівцем основною метою завдання є тонове вирішення групи предметів, то в малюванні фарбами - складне кольорове: передати топове і кольорове підношення всіх елементів натюрморту, виявити форму об'ємних предметів кольором, враховуючи при цьому колір навколишніх предметів та просторове розміщення їх. Уважно аналізуючи натюрморти художників, з'ясовуємо композиційне, тонове і кольорове вирішення натюрморту.