Чим замінити розбиту державну машину

... Розбиту державну машину Комуна замінила начебто «тільки» повнішою демократією: знищення постійної армії, повна виборність і змінюваність усіх службових осіб. Але насправді це «тільки» означає гігантську заміну одних установ установами принципіально іншими. Тут спостерігається якраз один з випадків «перетворення кількості в якість»: демократія, проведена з такою найбільшою повнотою і послідовністю, з якою це взагалі можливе, перетворюється з буржуазної демократії в пролетарську, з держави (= особлива сила для придушення певного класу) в щось таке, що вже не є власне держава.

Придушувати буржуазію та її опір все ще необхідно. Для Комуни це було особливо необхідним, і одна з причин її поразки полягає в тому, що вона не досить рішуче це робила. Але придушуючим органом є тут уже більшість населення, а не меншість, як бувало завжди і при рабстві, і при кріпосництві, і при найманому рабстві. А якщо більшість народу сама придушує своїх гнобителів, то «особливої сили» для придушення уже не т рєба! В цьому розумінні держава починає відмирати. Замість особливих установ привілейованої меншості (привілейоване чиновництво, начальство постійної армії), сама більшість може безпосередньо виконувати це, а чим більш всенародним стає само виконання функцій державної влади, тим меншою стає потреба в цій владі.

Особливо знаменний у цьому відношенні захід Комуни, що його підкреслює Маркс: скасування всяких видач грошей на представництво, всяких грошових привілеїв чиновникам, зведення плати всім службовим особам в державі до рівня «заробітної плати робітника». Тут якраз найбільш наочно виявляється перелом — від демократії буржуазної до демократії пролетарської, від демократії гнобительської до демократії пригноблених класів, від держави, як «особливої сили» для придушення певного класу, до придушення гнобителів загальною силою більшості народу, робітників і селян. І саме на цьому, особливо наочному — в питанні про державу, мабуть, найважливішому пункті уроки Маркса найбільше забуті!...

Повна виборність, змінюваність в усякий час усіх без винятку службових осіб, зведення їх платні до звичайної «заробітної плати робітника», ці прості і «само собою зрозумілі» демократичні заходи, об'єднуючи цілком інтереси робітників і більшості селян, є в той же час містком, який веде від капіталізму до соціалізму. Ці заходи стосуються державної, суто політичної перебудови суспільства, але вони набувають, звичайно, всього свого смислу і значення тільки в зв'язку із здійснюваною або підготовлюваною «експропріацією експропріаторів», тобто переходом капіталістичної приватної власності на засоби виробництва в суспільну власність....

3. Знищення парламентаризму

«Комуна, — писав Маркс, — повинна була бути не парламентарною, а працюючою корпорацією, яка в один і той же час і видає і виконує закони...».

Ця блискуча критика парламентаризму, дана в 1871 році, теж належить тепер, завдяки пануванню соціал-шовінізму й опортунізму, до числа «забутих слів» марксизму.

Але для Маркса революційна діалектика ніколи не була тією пустою модною фразою, брязкальцем, яким зробили її Плеханов, Каутсь-кий та ін. Маркс умів нещадно рвати з анархізмом за невміння використати і навіть «хлів» буржуазного парламентаризму, особливо коли напевно нема революційної ситуації, — але в той же час він умів і давати дійсно революційно-пролетарську критику парламентаризму.

Розділ V

ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВІДМИРАННЯ ДЕРЖАВИ