Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розділ 1. Еволюція Європейського проекту






НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ СТРАТЕГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОЕКТ ТА УКРАЇНА

Аналітична доповідь

КИЇВ - 2012

Європейський проект та Україна. – К.: НІСД, 2012. – 64 с.

Автори:

Парахонський Б. О., доктор філософських наук, професор, головний науковий

співробітник сектору глобальних та регіональних стратегій відділу глобалістики і

без пекових стратегій НІСД

Яворська Г. М., доктор філологічних наук, професор, головний науковий

співробітник сектору глобальних та регіональних стратегій відділу глобалістики і

без пекових стратегій НІСД

Резнікова О. А., кандидат економічних наук, заст. зав. відділу глобалістики і

безпекових стратегій НІСД

Снігир О. В., кандидат політичних наук, завідувач сектору Європи відділу

зовнішньої політики НІСД

За загальною ред. О. В. Литвиненка, доктора політичних наук, професора,

заступника директора НІСД

© Національний інститут стратегічних досліджень

 

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………4

Розділ 1. Еволюція європейського проекту

та його інститутів………………………………………………….7

Розділ 2. Розвиток європейської економічної інтеграції……...18

Розділ 3. Зовнішня та безпекова політика ЄС.............................27

Розділ 4. Україна в процесах європейської інтеграції…………39

Розділ 5. Перспективи та проблемні питання

європейської інтеграції України………………………………...51

Підсумки………………………………………………………….56

Список використаних джерел…………………………………...60

 

ВСТУП

Включення України в інтегрований європейський простір безпеки, а також участь у побудові єдиної євроатлантичної безпекової спільноти визначаються стратегічної метою входження нашої держави у світову політичну та економічну системи. Реалізація цієї мети сприятиме формуванню стабільної і потужної системи європейської безпеки і жодною мірою не перешкоджатиме розвитку рівноправних і динамічних відносин з іншими країнами. Процес європейської інтеграції посідає особливе місце серед наших інших пріоритетів у системі міжнародних відносин. Інтеграція – це не просто партнерство та взаємовигідне співробітництво, вона не обмежується зовнішньополітичними аспектами, бо передбачає істотні внутрішні перетворення згідно з прийнятими інтеграційною спільнотою стандартами. Інтеграція забезпечує можливість переходу до більш високого рівня міжнародної кооперації, коли делегування окремих національних повноважень відбувається в обмін на можливість здійснювати повноправний вплив на процес прийняття рішень, як це передбачено для членів таких міжнародних утворень як ЄС та НАТО.

Євроінтеграційний процес не слід також розуміти занадто вузько, тільки як інституційне входження до ЄС. Насправді він охоплює весь спектр присутності нашої держави у європейській підсистемі міжнародних відносин, включаючи соціально-економічну інтеграцію, фінансово-бізнесову кооперацію, формування спільного простору безпеки, гуманітарно-цивілізаційну взаємодію. Складовими та необхідними умовами цього процесу є входження до європейської системи безпеки, радикальні перетворення на шляху демократичного розвитку, вдосконалення політичної системи та сфери захисту прав людини, формування сучасної моделі менеджменту та ведення бізнесу, закріплення міжнародного образу країни як конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої, тощо. Загалом йдеться про цілеспрямоване впровадження в Україні європейської моделі суспільного розвитку, яка, попри всі відомі проблеми, довела свою високу ефективність. Стратегічний курс України на європейську інтеграцію сьогодні є імперативом її зовнішньої і внутрішньої політики. Сформовано суспільно-політичний консенсус щодо євроінтеграційної стратегії держави, хоча різні політичні сили висловлюють відмінні думки стосовно характеру і темпів, конкретних кроків і заходів нашого просування по цьому шляху. Одні з цих сил не завжди чітко розуміють реальні умови інтеграційного процесу, його конкретну практичну складову, інші – обтяжують цей процес умовами, за яких він може затягтися на невизначений час. Існують також суперечності між пріоритетами довгострокової стратегії євроінтеграції країни та вузько прагматичними інтересами окремих політико-бізнесових структур. Такі внутрішні суперечності є несприятливими гальмівними чинниками, особливо тепер, коли перед нами стоїть надзвичайно важливе завдання подолати упередженість представників Європейського Союзу щодо включення України до процесу розширення ЄС. Але слід пам’ятати, що європейська інтеграція нашої держави – це об’єктивний, історично зумовлений процес: він здійснюється поза бажаннями противників євроінтеграції цей процес зупинити, водночас зусилля його прихильників спроможні цей процес прискорити. Наша перспектива – повноправне входження до кола європейських цивілізованих країн, з якими нас об’єднують спільні цінності, європейська ідентичність, історія, географія та політика. Наша позиція полягає в тому, щоб європейська інтеграція України не залишалася на рівні декларативних гасел і формальних заходів, як це нерідко було у минулому, а перетворилася на цілком практичний процес, який охоплює усі складові нашого внутрішнього суспільного та політичного життя і зовнішньої політики.

У розбудові нової Європи знаходить виразний вияв принципово нова тенденція створення наддержавних угруповань, що виявляється незалежно від їх провідних функцій – вони переважно реалізуються як стратегічні проекти, тобто плановані у конкретній часовій перспективі системні утворення з цілями, завданнями і екстраполяцією результатів у майбутнє.

Провідний характер чинника часу у створюваному європейському політичному середовищі спричиняє потребу перегляду деяких стійких принципів безпекової та міжнародної політики, зокрема поширених серед політичної еліти уявлень про можливість надолужити пропущені можливості, наздогнати розвинуті країни тощо. Натомість на перший план виходить уміння безпосередньо орієнтуватися в особливостях цілей і прогнозованих результатів конкретного проекту (у нашому випадку ЄС), з урахуванням його вимог і засадничих характеристик, необхідність і потреба швидко реагувати і відповідати на відповідні виклики і загрози. У цьому контексті пошуки Україною свого місця у Європейському проекті набувають нового змісту – йдеться не тільки, щоб розраховувати на формування ассоціації з ЄС, але й про врахування теперішніх ознак політичного і безпекового середовища. На сьогодні у стосунках з Євросоюзом пеоршочерговим є завдання реалізації нового формату відносин, а також використання усіх можливостей руху України в напрямку європейської інтеграції.

Важливо також прояснити, з яким багажем Україна може увійти в європейську спільноту. Якщо це обіцяє створити європейцям новий тягяр проблем, сприятиме нарощуванню непорозумінь із сусідами, поставить Європу перед новими загрозливими для її безпеки ситуаціями, то навряд чи це буде сприйняте. Якщо ж Україна накреслить конкретні напрями взаємовигідного співробітництва, надасть Європі ширші можливості геополітичного впливу, сприятиме створенню більш широкого геоекономічного простору і доведе, що Європі Україна вкрай необхідна для реалізації її стратегічних цілей, то її вважатимуть вагомим чинником розвитку європейського проекту.

 

 

РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРОЕКТУ






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.