Основні зміни кислотно - лужного стану.

Кислотно-лужний стан внутрішнього середовища прийнято характеризувати по вмісту в ньому кількості водневих іонів, що залежить від надходження й виділення, тобто балансу. У цьому зв'язку виділяють дві форми зрушення кислотно-лужного стану: ацидоз й алкалоз. Ацидоз — це зрушення кислотно-лужного стану у зв'язку з позитивним балансом водневих іонів, тобто при нагромадженні Н-іонів у крові. Алкалоз — це зрушення кислотно-лужного стану у зв'язку з негативним балансом водневих іонів, тобто при зменшенні Н-іонів у крові.

Виходячи з формули Гедерсона- Гассельбаха, концентрація водневих іонів визначається, по-перше, [Н₂СО₃] або РаCO₂, виведеного в більшому або меншому ступені через легені, що дозволяє називати чисельник формули — дихальним або респіраторним компонентом. По-друге, - вміст Н-іонів визначається концентрацією бікарбонату (НСО₃), не виділяємого через легені, що дає підставу називати знаменник формули — недихальним або не респіраторним компонентом. Іноді цей компонент називають метаболічний, але це не зовсім вірно, тому що зрушення рівня бікарбонату в крові відбувається не тільки при змінах метаболізму, але й при змінах виділення через нирок, шлунково-кишковий тракт або надходженні в організм ззовні.

Таким чином, як ацидози, так й алкалози можна представити у двох видах: 1) дихальні або респіраторні й 2) недихальні або нереспіраторні (мал. 13.1). При дихальних зрушеннях змінюється концентрація вуглекислоти (підвищується при ацидозі й знижується при алкалозі), а при недихальних — бікарбонату, тобто основи (знижується при ацидозі, підвищується при алкалозі). Однак, порушення балансу водневих іонів не обов'язково приводять до зрушення рівня вільних Н⁺-іонів, тобто рН, оскільки буферні системи й фізіологічні гомеостатичні системи компенсують зміни балансу водневих іонів. Компенсацією називають процес вирівнювання порушення, шляхом зміни в тій системі, що не була порушена. Тобто дихальні порушення компенсуються зрушеннями в недихальному компоненті й, навпаки, зрушення рівня бікарбонату компенсуються змінами дихального компонента, тобто виведення вуглекислоти.

Залежно від ступеня ефективності компенсації можливі три варіанти зрушень кислотно-лужного стану: некомпенсовані (виразне зрушення рН< 7, 29 або > 7, 56), частково компенсовані (рН< 7, 35 або > 7, 45, відзначається надлишок або дефіцит буферних основ), компенсовані (зрушення рН немає /7, 35-7, 45/, завдяки повній компенсації балансу, що змінився, водневих іонів) (мал. 13.1).

Визначення характеру зрушення кислотно-лужного стану у випадках компенсованих ацидозу або алкалозу вимагає спеціального розширеного дослідження. Виявлення частково компенсованих і некомпенсованих зрушень може бути здійснене шляхом зіставлення трьох параметрів: рН, дихального й недихального компонентів балансу, як це показано в табл.13.3.

Таблиця 13.3 Зрушення основних параметрів кислотно-лужного стану при ацидозах й алкалозах

У здорових людей дихальний ацидоз може виникати при тривалому перебуванні в середовищі з підвищеним вмістом вуглекислого газу, наприклад, у замкнутих приміщеннях малого обʼ єму, шахтах, підводних човнах. Недихальний ацидоз у здорових людей буває при тривалому вживанні кислої їжі, вуглеводному голодуванні, посиленій м'язовій роботі, особливо в нетренованих людей.

Дихальний алкалоз формується в здорових людей при знаходженні в умовах зниженого атмосферного тиску й, відповідно, парціального тиску СО₂, наприклад, при перебуванні високо в горах, польотах у негерметизованих літальних апаратах. Гіпервентиляція легенів також сприяє втраті двоокису вуглецю й дихальному алкалозу.

Недихальний алкалоз розвивається в здорових людей при тривалому прийомі лужної їжі або мінеральної води типу " Боржомі".

Варто підкреслити, що всі випадки виникнення зрушень кислотно-лужного стану в здорових людей звичайно є повністю компенсованими. В умовах патології ацидози й алкалози зустрічаються значно частіше й, відповідно, частіше бувають частково компенсованими або навіть некомпенсовані, потребуючої штучної корекції. Із всіх порушень кислотно-лужного стану найбільш частим і грізним у клініці є метаболічний ацидоз. Він виникає як наслідок порушень кровообігу й кисневого голодування тканин, надлишкового анаеробного гліколізу й катаболізму жирів і білків, порушення видільної функції нирок, надлишкової втрати бікарбонату при захворюваннях шлунково-кишкового тракту й ін.

Зниження рН крові до 7, 0 і менше приводить до різких порушень діяльності центральної нервової системи (втрата свідомості, коми), кровообігу (розладу збудливості, провідності й скоротності міокарда, фібриляція шлуночків, зниження судинного тонусу й артеріального тиску) і пригніченню дихання, що може вести до смерті. У зв'язку із цим, нагромадження водневих іонів при дефіциті основ визначає необхідність корекції за допомогою введення бікарбонату натрію, що відновлює переважно рН позаклітинної рідини. Однак для видалення надлишку вуглекислоти, утвореної при зв'язуванні Н-іонів бікарбонатом, потрібна гіпервентиляція легенів. Тому при дихальній недостатності застосовують буферні розчини (трис-буфер), що зв'язують надлишок Н⁺ усередині клітин. Корекції також підлягають зрушення балансу Na⁺ K⁺, Ca⁺⁺ Mg⁺⁺, Сl, ^- звичайно супровідні ацидози й алкалози.