Колективне управління авторським правом і суміжними правами

Що таке колективне управління авторським правом і суміжними правами?

Як наведено вище, творець має виключне право дозволити або заборонити використання своїх творів; драматург може погодитися на постановку своєї роботи на сцені, при певних узгоджених умовах; письменник може укласти договір з видавцем для публікації та розповсюдження книги, а композитор або музикант можуть погодитися на запис його музики або виконання на компакт-диск. Ці приклади ілюструють, яким чином правовласники можуть особисто здійснювати свої права.

Інші випадки засвідчують, що індивідуальне управління правами є практично неможливим у відношенні деяких видів використання. Автор практично не може контролювати усі види використання його твору, він не може, наприклад, звернутися до кожної радіо або телевізійної організації, вести переговори про ліцензування і отримання авторської винагороди за використання його твору. З іншої сторони, для телерадіоорганізації досить складно отримувати спеціальний дозвіл від всіх авторів за кожне використання твору під час трансляції. В середньому 60 000 музичних творів транслюються по телебаченню щороку, так що телеорганізації необхідно отримувати значну кількість дозволів, укладаючи договори з правовласниками. Практично важко управляти цією діяльністю індивідуально, як для суб’єкта права так і для користувача. З цієї причини, було визнано необхідність створення організацій, які мають виконувати роль посередника між суб’єктами авторського права і суміжних прав та користувачами. Організації, покликані допомагати суб’єктам управляти їх правами, називаються «організаціями колективного управління». Такі організації діють в інтересах і від імені суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Потреби

Композитори, письменники, музиканти, співаки, виконавці та інші талановиті люди є одними з найцінніших активів суспільства. Культурне життя країн збагачується їх творчим генієм. Для того, щоб розвивати талант і сприяти їх творчій діяльності, необхідно надати таким людям стимули, а саме: винагороду в обмін на дозвіл на використання їх творів. Організація колективного управління є важливою сполучною ланкою між авторами і користувачами об’єктів авторського права (наприклад, телерадіоорганізаціями), тому що вони сприяють в отриманні зазначеної винагороди авторами за використання користувачами творів.

Членство

Членство в організації колективного управління відкрито для всіх суб’єктів авторського права і суміжних прав: автори, композитори, видавці, письменники, фотографи, музиканти або виконавці. Телерадіоорганізації не включені до цього списку, тому що вони вважаються користувачами, навіть якщо вони мають певні права на свої передачі як суб’єкти суміжних прав. Автор може стати учасником організації, за умови надання даних та інформації про себе, він зобов’язується повідомляти організацію щоразу про новостворені твори. Надана інформація вноситься організацією до баз даних чи іншої документації, що необхідна для контролю за використанням твору користувачами та виплатою ними винагороди організації, після чого зібрана винагорода має перераховуватися цією організацією автору. Твори учасників організації складають «національний» або «місцевий» репертуар (існує й «міжнародний» репертуар, який складається організацією колективного управління з іноземних творів).

Види колективного управління

Організації виконують функції колективного управління переважно у випадках реалізації:

1. права на публічне виконання (виконання музики або записів на компакт-дисках, виконання на дискотеках, у ресторанах та інших громадських місцях);

2. права на трансляцію (безпосереднього (живого) і записаного твору, виконання по радіо і телебаченню);

3. права механічного відтворення музичних творів (відтворення творів на компакт-дисках, вінілових пластинках, касетах, міні-дисках, або інших формах запису);

4. права на виконання драматичних творів (театральних спектаклів);

5. право на репрографічне відтворення літературних творів (ксерокопіювання);

6. права виконавців та виробників фонограм на отримання винагороди за публічне виконання, публічне сповіщення фонограм та зафіксованих у них виконань, опублікованих з комерційною метою.

Як працює колективне управління?

Існують різні види організацій колективного управління або груп таких організацій, залежно від категорії об’єктів авторського права і суміжних прав (музика, драматичні твори, «мультимедійні» продукти і т.п.), які колективно управляють різними видами прав. «Традиційні» організації колективного управління, які діють від імені своїх учасників, погоджують з користувачами ставки розміру винагороди й умови використання зазначених об’єктів, укладають договори, на основі яких надають дозволи на використання об’єктів авторського права і суміжних прав, збирають, розподіляють і виплачують винагороду. Самі суб’єкти безпосередньо не беруть участь у діяльності організацій при їх взаємодії з користувачами на кожному з зазначених етапів.

Організації надають користувачам дозволи, які відображають умови використання творів і строки виплати винагороди встановлені кожним окремим правовласником, що є учасником організації (наприклад, в області репрографії авторами друкованих творів таких як книги, журнали і періодичні видання). Тут організація діє в якості агента для суб’єктів прав, яка бере безпосередню участь у визначенні умов використання творів.

«One-stop-shops» (магазин продовольчих товарів де є різні типи товарів, на прикладі Інтернет-магазинів) є свого роду об‘єднання окремих організацій колективного управління, яке пропонує користувачам централізоване джерело, де можна легко та швидко отримати дозвіл. Існує тенденція зростання кількості таких організацій за рахунок популярності «мультимедійних» продуктів (продуктів, складених або створених з декількох видів робіт, у тому числі комп’ютерних програм), які вимагають найрізноманітніших дозволів.

В галузі використання музичних творів (що включають усі види музики: сучасної, джазової, класичної, симфонічної, блюзової, поп, інструментальної або вокальної) діє колективне управління правами на публічне виконання і публічне сповіщення, що базується на створенні документації, укладання договорів (ліцензуванні), а також зборі, розподілі та виплаті винагороди.

Організація колективного управління веде переговори з користувачами (такими як телерадіоорганізації, дискотеки, кінотеатри, ресторани і т.п.) або групами користувачів і дозволяє їм використовувати охоронювані авторським правом твори зі свого репертуару за умови виплати винагороди, з дотриманням певних умов. На основі документації (інформації про авторів та їх твори) і даних, представлених користувачами (наприклад, списки музичних творів, виконуваних на радіо), організація колективного управління розподіляє винагороду авторам – учасникам організації відповідно до встановлених правил розподілу. Плата для покриття адміністративних витрат, а в деяких країнах відрахування на соціально-культурну діяльність, як правило, вираховуються з авторської винагороди. Збори, фактично виплачені суб’єктам авторських прав, відповідають масштабам використання творів і супроводжуються інформацією, що надається організацією суб’єкту про таке використання. Ці дії та операції виконуються організацією за допомогою комп’ютеризованих програм, спеціально призначених для документування та розподілу винагороди.

В галузі драматичних творів (які включають сценарії, кіносценарії, пантоміми шоу, балетні постановки, театральні п’єси, опери та мюзикли), практика колективного управління відрізняється тим, що організація діє як агент, що представляє права авторів. Вона веде генеральні переговори з театральними організаціями, під час яких розглядаються мінімальні терміни для публічного виконання конкретних творів. Виконання кожної п’єси вимагає подальшого дозволу від автора, який приймає форму індивідуального контракту, викладаючи конкретні умови, зазначені автором. Організація колективного управління повідомляє, що дозвіл був даний автором і збирає відповідну винагороду.

В галузі друкованих творів (що включають книги, журнали та інші періодичні видання, газети, доповіді і тексти пісень), колективне управління переважно передбачає надання права на репрографічне відтворення, тобто дозвіл на ксерокопіювання захищених матеріалів, для установ таких як: бібліотеки, громадські організації, університети, школи й асоціації споживачів. Примусове ліцензування проводиться, якщо воно передбачене міжнародними конвенціями та відповідні положення включені в національне законодавство. У таких випадках використання твору здійснюється за умови виплати винагороди без отримання дозволу від правовласника. Організації колективного управління погоджують та встановлюють розмір винагороди. Особливий випадок складає збір та виплата винагороди за відтворення творів, виконань, фонограм, в домашніх умовах для особистого використання. Національним законодавством країн передбачені положення щодо виплати справедливої винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм за рахунок зборів з імпортерів та виробників обладнання для запису та матеріальних носіїв.

В галузі суміжних робіт національне законодавство деяких країн передбачає право на виплату виконавцям або виробникам фонограм або обом, за публічне виконання, публічне сповіщення фонограм та зафіксованих у них виконань, опублікованих з комерційною метою. Плата за такі види використання збирається, розподіляється і виплачується або спільними організаціями, створеними виконавцями і виробниками фонограм, або окремими, в залежності від співвідношення тих, хто бере участь у правовій ситуації в країні.

Де діють організації колективного управління?

Застосування національних законів, які передбачають охорону авторського права і суміжних прав, діють лише в межах кордонів цієї країни. Згідно принципу національного режиму, закріпленого у Бернській конвенції, Римській конвенції, права іноземних суб’єктів розглядаються так само, як і суб’єктів цих країн. На основі цього принципу організації колективного управління укладають угоди про взаємне представництво з аналогічними іноземними організаціями, що представляють іноземний репертуар на своїй території, обмінюються інформацією і перераховують винагороду іноземним суб’єктам авторського права і суміжних прав.

Міжнародні неурядові організації

В даний час існує глобальна мережа організацій колективного управління, які представлені такими неурядовими об‘єднаннями, як Міжнародна конфедерація товариств авторів та композиторів (CISAC), Міжнародна федерація організацій репрографічного відтворення (IFRRO), і на європейському рівні ‑ Асоціація європейських організацій виконавців (AEPO) та інші.

ВОІВ, у рамках своєї міжнародної співпраці в цілях розвитку, працює в тісному співробітництві з вказаними об‘єднаннями, а також з іншими, такими як: Міжнародна федерація акторів (FIA), Міжнародна федерація музикантів (FIM), Міжнародної федерації виробників фонограм (IFPI). Мета співпраці полягає в наданні допомоги країнам, що розвиваються, на їх запит, у створенні організацій колективного управління і зміцненні вже існуючих, щоб вони могли бути в повній мірі ефективними і дієвими, у тому числі в умовах викликів авторському праву, пов’язаними з розвитком цифрового середовища. Така діяльність здійснюється в рамках співробітництва ВОІВ у цілях розвитку.

Соціально-економічні та культурні аспекти

Колективне управління надає важливі послуги музичному світові й іншим видам творчості. Творці більш схильні розвивати і застосовувати свої таланти в середовищі, яке забезпечує адекватну охорону авторського права і суміжних прав та ефективну систему управління їх правами. Така ситуація заохочує авторів вносити свій внесок у розвиток сфери культури, залучає іноземні інвестиції і, загалом, дозволяє розвивати культуру. У сукупності ці фактори безсумнівно здійснюють сприятливий вплив на національну економіку; індустрія культури становить до 6% від валового національного продукту деяких великих країн, доходи від колективного управління авторськими та суміжними правами нараховують істотну частину цієї частки.

Деякі організації колективного управління пропонують різні види соціального захисту добробуту своїх членів. Переваги часто включають допомогу при оплаті медичного лікування або страхування, пенсійне страхування або інший гарантований дохід на основі сплачених членських платежів.

Організації колективного управління можуть виступати спонсором культурних заходів з метою популяризації національного репертуару творів у країні і за кордоном. Вони сприяють проведенню театральних фестивалів і музичних конкурсів, підготовці національних фольклорних і музичних заходів тощо. Однак такі заходи не є обов’язковими. Вони можуть буди здійснені лише на основі прийнятого рішення організацією колективного управління, виходячи з можливості виплачувати відрахування на соціальні та культурні цілі. Не існує єдиних правил серед організацій колективного управління щодо розміру таких відрахувань. Поряд з тим, згідно з правилами СІЗАК такий розмір не повинен складати більше 10% від чистого доходу організації.

Колективне управління та цифрове середовище

Охоронювані авторським правом твори все частіше розповсюджуються в електронному вигляді через глобальні мережі, такі як Інтернет. У результаті колективне управління авторським правом і суміжними правами потребує модернізації з врахуванням нових видів використання у умовах розвитку інформаційних технологій. Все зростаючі можливості, пов’язані з мережею Інтернет, поява «мультимедійних» продуктів впливають на умови охорони, здійснення і управління авторським правом і суміжними правами, а також забезпечення прав.

В онлайн мережі, управління правами набуває нового виміру. Охоронювані в даний час твори у цифровій формі, стискаються, завантажуються, перевантажуються, копіюються і поширюються в мережі Інтернет в будь-якому місці в світі. Зростаючі можливості цієї мережі дозволяють масивне зберігання та Інтернет-доставку контенту, що охороняється законом. Можливість завантаження книги або запису музики з Інтернет-мережі для прослуховування в даний час є реальністю. У той час як цифрові технології представляють широкі можливості, існує також багато проблем для правовласників, користувачів та організацій колективного управління.

Багато організацій колективного управління розробили системи для он-лайн-доставки інформації, пов’язаної з ліцензуванням творів, контролю за використанням, збором і розподілом винагороди за різні категорії творів у цифровому середовищі. Ці цифрові інформаційні системи, які залежать від розвитку та використання унікальної системи нумерації і кодів, вбудованих в цифрові носії, такі як компакт-диски, фільми, дозволяють правильно визначити правовласника і надавати іншу відповідну інформацію. Питання адекватного правового захисту необхідні для запобігання дій, спрямованих на обхід технічних засобів захисту, а також убезпечення від вилучення або зміни будь-яких елементів систем цифрової інформації або іншої подібної практики.

Щоб відповісти на виклики, пов’язані з захистом авторського права і суміжних прав у цифрову епоху, в 1996 р. під егідою ВОІВ були укладені два Інтернет-Договори. ДАП і ДВФ передбачають зобов’язання, що стосуються технічних заходів захисту та інформації про управління правами в цифровому середовищі; вони гарантують, що правовласники захищені при поширенні їхніх творів в мережі Інтернет; містять положення, що вимагають від національних законодавців забезпечити ефективний захист технологічних засобів захисту шляхом заборони імпорту, виробництва і розповсюдження незаконних пристроїв або матеріалів, а також забороняють дії, що завдають шкоди інформації про управління правами.

Посилання

Від артиста до аудиторії (публікація ВОІВ № 922)

www.wipo.int/wipo_magazine/en/2007/01/article_0004.html

«Введення в колективне управління авторськими і суміжними правами», підготовлено Міжнародним бюро ВОІВ

https://www.wipo.int/arab/en/meetings/2002/muscat_forum_ip/pdf/iptk_mct02_i6.pdf