Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Виноски.






Кременчук 2011


 

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу Кременчуцького університету економіки інформаційних технологій і управління та авторів заборонено.

 

Методичні вказівки до оформлення текстових документів для студентів денної та заочної форм навчання економічного факультету. Укл. Аранович Ю.В., Кременчук: КУЕІТУ, 2011 – 30 с.

 

Дані методичні вказівки призначені для студентів економічного факультету та викладачів, які керують виконанням контрольних робот, курсових робот, випускних та дипломних робіт. В них викладені вимоги та порядок оформлення текстових документів.

 

Укладач: Аранович Юлія Віталіївна, к.е.н.

Рецензент:

Відповідальний за випуск: Докучаєв Олексій Анатолієвич, к.е.н.

 

Методичні вказівки розглянуті та рекомендовані до видання на засіданні

Протокол № «_______» 20 11 року.

 

Затверджено методичною радою

КРЕМЕНЧУЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ, ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І УПРАВЛІННЯ

Протокол № «» 20 11 року.

 

Комп`ютерний набір: Дмитрієва Т.В.

НАКЛАД ________


 

ЗМІСТ

 

Вступ............................................................................................. 4

1. Виконання робіт на протязі навчання.................................. 5

2.Загальні положення.................................................................. 9

3.Загальні вимоги до оформлення документів....................... 10

4.Структурні елементи документа........................................... 11

5. Правила викладання тексту документа............................... 16

6. Елементи тексту...................................................................... 18

Додаток А Зразок титульного аркуша..................................... 29

Додаток Б Зразок оформлення анотації (реферату)................ 40

Додаток В Зразок оформлення змісту роботи......................... 42

Додаток Г Зразок оформлення вступу.................................... 44

Додаток Д Приклади оформлення бібліографічного

опису у списку джерел.............................................................. 46

 

 


 

ВСТУП

 

Методичні вказівки встановлюютьзагальні вимогидо виконання текстових документів. В методичних вказівках використанідокументи зі стандартизації:

ДСТУ 1.5-93 Державна система стандартизації України. Загальні вимоги до побудови, викладення, оформлення та змісту стандартів;

ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у галузі науки і техніки. Структура і правила оформлення;

ДСТУ 3582-97 Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила;

ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Основні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення;

ДСТУ 3651.1-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення;

ГОСТ 2.106-68 ЕСКД. Текстовые документы

ГОСТ 2.301-68 ЕСКД. Форматы

ГОСТ 2.321-84 ЕСКД. Обозначения буквенные

ГОСТ 2.503-90 ЕСКД. Правила внесения изменений

ГОСТ Р 6.30-97 Унифицированная система организационно-распорядительной документации. Требования к оформлению документов

ГОСТ 7.32-91 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления

ГОСТ 8.417-81 ГСИ. Единицы физических величин

ГОСТ 13.1.002-80 Репрография. Микрография. Документы для съемки. Общие требования и нормы

ГОСТ 21.1101-92 СПДС. Основные требования к рабочей документации

ГОСТ 28388-89 Система обработки информации. Документы на магнитных носителях данных. Порядок выполнения и обращения

 

1. Виконання робіт на протязі навчання

Протягом навчання у вищому навчальному закладі студенти виконують різні за своїм характером, рівнем складності та змістом наукові роботи.

Методичні вказівки установлюють форми і правила виконання наступних документів:

1) Реферат;

2) Контрольна робота для студентів заочного відділення;

3) Самостійна (індивідуальна) робота;

4) Курсова робота;

5) Випускна робота;

6) Дипломна робота.

 

1.1. Залучення студента до дослідницької діяльності, як правило, починається з написання реферату.

1.1.1. Реферат (від лат. Referre, що означає повідомляти, доповідаю) - це короткий виклад у письмовій чи усній формі основного змісту наукової праці чи ряду праць, що вивчалися студентом, з аналізом запропонованих шляхів вирішення певної проблеми, а також висловленням власних міркувань автора щодо цієї проблеми. Якщо реферат цих ознак не має, то він є лише конспектом опрацьованих публікацій.

1.1.2. Підготовлений реферат може бути використаний для виголошення доповіді, підготовки наукового звіту, написання статті, а також накопичення інформації для подальшої дослідницької роботи.

1.1.3. Робота над рефератом зорієнтована на:

- розвиток мислення студентів (вміння аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні точки зору, вміння характеризувати конкретний матеріал, формулювати висновки);

- розширення світоглядної парадигми у студентів та поглиблення їх фахових знань з навчальної дисципліни;

- формування вмінь реферування;

- розвиток базисних вмінь наукової роботи (вміння постійно знаходити необхідний науковий матеріал, користуватися довідковою літературою, складати список використаної літератури, формулювати висновки);

- оволодіння основами наукового письмового мовлення;

- формування гностичних умінь, необхідних для оволодіння певною дисципліною;

- розвиток умінь установлювати зв’язки даної науки з іншими науками та визначати характер цих зв’язків;

- розвиток умінь самостійно знаходити й вивчати наукову літературу, використовуючи цей матеріал для підготовки огляду наукової літератури, пов’язаної з історією вивчення певних теоретичних питань.

1.2. Контрольна робота – це найважливіший вид самостійної роботи студентів-заочників.

1.2.1. Завдання по контрольній роботі повинні допомогти студенту в оволодінні термінологією, основними положеннями навчальної дисципліни, надати навички у рішенні типових прикладів, задач, ситуацій.

1.2.2. Крім індивідуального завдання до контрольної роботи повинно додаватися перевірочне завдання, яке являє собою обмежений набір конкретних запитань типу запитань самоперевірки або набір простих прикладів для їх розв’язання. Вимога про перевірочне завдання відноситься до дисциплін, вивчення яких закінчується заліком.

1.3. Самостійна (індивідуальна) робота

1.3.1. Метою самостійної роботи є розвиток навичок самостійного опрацювання джерел інформації та поглиблення знань з дисципліни.

1.3.2. Для перевірки засвоєння вивченого матеріалу студенти виконують індивідуальну роботу.

1.4. Курсова робота - самостійна робота дослідницького характеру, спрямована на вивчення конкретної проблеми.

1.4.1. Метою курсової роботи є:

- поглиблення знань студентів з актуальних проблем;

- подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;

- формування дослідницьких умінь та навичок студентів;

- стимулювання студентів до самостійного наукового пошуку;

- розвиток умінь аналізувати сучасний досвід;

- формування вмінь самостійної обробки навчально-методичних матеріалів та їх практичної реалізації.

1.4.2. Курсова робота дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити, вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.

1.4.3. Матеріали курсової роботи можуть бути використані для подальшої дослідницької роботи - написання дипломної або магістерської роботи.

1.5. Випускна робота бакалавра - кваліфікаційна робота, призначена для об'єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках до організаційної, управлінської і виконавської (технологічної, операторської) робочих функцій.

1.5.1. Випускна робота виконується на завершальному етапі навчання студентів і передбачає:

- систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних виробничих й інших завдань;

- розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою роботи.

1.5.2. Написання випускної роботи є результатом вивчення студентами загальнотеоретичних і спеціальних дисциплін, практики організації роботи з конкретної спеціальності.

1.5.3. Випускна робота виконується на базі отриманих у процесі навчання і придбаних під час студентських наукових досліджень теоретичних знань, зібраного фактичного матеріалу з обраної теми дослідження під час практики. Майбутній випускник зобов'язаний в межах випускної роботи подати з обраної проблематики власну оцінку суми знань, розроблених світовою наукою, зробити загальні й конкретні висновки, запропонувати свої рекомендації щодо зміни, покращення, реорганізації існуючої ситуації.

1.6. Дипломна робота - самостійне оригінальне наукове дослідження студента з актуальних проблем.

1.6.1. Метою дипломної роботи є:

- розширення й поглиблення теоретичних знань студентів з обраної проблеми, систематизація і аналіз сучасних наукових підходів до розв’язання теоретичних та практичних завдань;

- поглиблення знань студентів із суміжних наук;

- удосконалення умінь та навичок студентів самостійно вести наукові дослідження, користуватися сучасною методикою їх проведення;

- розвиток умінь студентів застосовувати одержані знання при вирішенні конкретних наукових завдань;

- удосконалення навичок самостійної роботи студентів із науковою літературою;

- формування готовності й здатності студентів до самоосвіти і саморозвитку, самостійної дослідницької роботи в майбутній професійній діяльності.

1.6.2. Теми дипломних робіт обираються студентами на V курсі на основі розробленого і затвердженого кафедрою переліку орієнтованих тем дипломних робіт, а також з урахуванням власних наукових інтересів. Студент може сам запропонувати тему дипломної роботи, достатньо аргументовано обґрунтувавши доцільність її розробки.

1.6.3. Зміст дипломної роботи визначається її темою, яка повинна містити наукові дослідження в сучасних ринкових умовах або їх удосконаленню на конкретних сегментах ринку, у регіоні, на підприємстві.

1.6.4. Матеріали дипломної роботи можуть бути використані для виголошення доповіді на загально університетській науково-практичній конференції, написання статті, а також накопичення фактичного матеріалу для подальшої дослідницької роботи.

 

 

2. Загальні положення

Текстові документи орієнтовно повинні мати наступні структурні елементи:

2.1.1. титульний аркуш;

2.1.2. аркуш завдання; (не обов’язково для контрольної роботи)

2.1.3. анотацію (реферат); (не обов’язково для контрольної роботи)

2.1.4. відомість проекту або роботи; (при необхідності)

2.1.5. зміст;

2.1.6. перелік умовних позначень (за наявності);

2.1.7. вступ;

2.1.8. основну частину;

2.1.9. висновки; (не обов’язково для контрольної роботи)

2.1.10. список використаних джерел;

2.1.11. додатки (за наявності).


 

3. Загальні вимоги до оформлення документів

3.1. Документи виконують на аркушах друкарського паперу формату А4 (297x210) мм за ГОСТ 9327. За необхідності (виконання таблиць, ілюстрацій та додатків) допускається використовувати формат A3 (297x420) мм.

3.2. Текст документа виконують на одній сторінці машинним способом: (за допомогою комп'ютерної техніки, колір шрифту - чорний, ГОСТ 2.004). Шрифт – TimesNewRoman, кегль (розмір) – 14, міжрядковий інтервал – 1, 5, абзац – 1, 25 см.. На одному аркуші повинно бути не більше 36-38 рядків тексту.

3.3. Таблиці, рисунки повинні мати однаковий з шрифтом колір.

3.4. Аркуш документа повинен мати поля:

1) зліва- не менше 25мм;

2) з правого боку- не менше 15мм.

3) зверху, знизу – 10 мм.

3.5. Аркуші документа нумерують арабськими цифрами, проставляючи їх у правому нижньому кутку без будь-яких знаків. Нумерація аркушів повинна бути наскрізною для всього документа. На титульному аркуші, аркуші завдання, анотації номер не ставлять, але враховують ; його у загальній нумерації аркушів. Відомість проекту прикладають до пояснювальної записки. Відомість проекту має свою нумерацію. Її не враховують у загальній нумерації аркушів.

3.6. Помилки, описки та графічні неточності, знайдені у процесі виконання документа, допускається виправляти коректором білого кольору з нанесенням на тому ж місці виправленого тексту (не більше одного виправлення на одному аркуші).Ушкодження аркушів текстових документів, помарки і сліди не повністю видаленого колишнього тексту (графіка) не допускаються.

3.7. Дипломні та випускніроботи брошурують типографським способом.

 

 

4. Структурні елементи документа

4.1. Загальні вимоги

4.1.1. Структурні елементи документа (далі - розділи) повинні починатися з нових сторінок.

4.1.2. Найменування розділів " АНОТАЦІЯ", " ЗМІСТ", " ВСТУП" " ВИСНОВКИ", " СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", " ДОДАТОК" служать їх заголовками, їх розташовують симетрично тексту полужирним шрифтом, не нумерують, пишуть великими літерами без крапки у кінці і не підкреслюють.

4.2. Титульний аркуш.

4.2.1. Титульний аркуш (ТА) є першим аркушем документа. Форма ТА має відповідати конкретному документу.

4.2.2. Форма ТА дипломної роботи (проекту) має нести інформацію про тему роботи (проекту), виконавця, керівника, консультантів (Додаток А6).

Форма ТА випускної роботи бакалавра (ВРБ) має нести інформацію про тему ВРБ, виконавця, керівника, консультантів (Додаток А5).

Форма ТА курсового проекту має нести інформацію про тему проекту, виконавця, керівника, члена комісії з перевірки курсової роботи (Додаток А4).

Форма ТА самостійної (індивідуальної) роботи має нести інформацію про тему, виконавця, керівника (Додаток А3).

Форма ТА контрольної роботи має нести інформацію про тему, виконавця, керівника (Додаток А2).

Форма ТА реферату має нести інформацію про тему, виконавця, керівника (Додаток А1).

4.3. Анотація (реферат).

4.3.1 Анотація - короткий виклад змісту документа, який містить основні відомості та висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом нести інформацію про тему, виконавця, керівника (Додаток Б1).

Реферат — це стисле (до 10 рядків) викладення змісту документу. Текст реферату використовуються для побудови сучасних інформаційно-пошукових систем та баз даних — пошук відповідної інформації спочатку ведеться за ключовими словами, потім проглядаються відібрані реферати і тільки після цього йде перегляд чи роздрукування повних текстів документів, що зацікавили абонента. (Додаток Б2)

4.3.2. Анотація повинна містити: текст анотації; відомості про обсяг документа, перелік умовних позначень. Ці складові анотації рекомендується відділяти один від одного подвійним інтервалом.

Обсяг анотації (реферату) не має перевищувати однієї сторінки.

4.3.3. Текст анотації повинен відображати основний зміст документа, включаючи якомога більше інформації про об'єкт дослідження або розробки. Текст реферату на пункти не поділяють.

4.3.4. Відомості про обсяг документа включають: кількість сторінок документа, кількість ілюстрацій, таблиць, джерел інформації та додатків. Форма запису подана у прикладі.

Приклад.

У дипломному проекті: сторінок - 125; рисунків -17; таблиць -10; літературних джерел- 12; додатків-5.

4.3.5. Умовні позначення, скорочення, символи, одиниці вимірювання, які не передбачені чинними стандартами, а також специфічна термінологія, подається у окремому списку. Перелік повинен розташовуватись стовпцем, у якому зліва в алфавітному порядку наводяться умовні позначення, скорочення тощо, а справа - їх детальна розшифровка.

Приклад.

Умовні позначення: PC- рухомий склад; ТО - технічне обслуговування.

4.4. Зміст.

4.4.1. Зміст — перелік розділів та інших складових частин документа.

4.4.2. Зміст складають, якщо документ містить не менше двох розділів (питань) або один розділ і додаток при загальному обсязі сторінок не менше десяти.

4.4.3. До змісту структурні елементи документа включають у такій послідовності: перелік умовних позначень, вступ, найменування розділів (питань), підрозділів та, при необхідності, пунктів (підпунктів) основної частини, висновки, список використаних джерел, додатки з їх позначенням та найменуванням.

4.4.4. Найменування елементів змісту записують малими літерами з першої великої, найменування розділів, підрозділів та пунктів (підпунктів) указуютьразом з їх порядковими номерами.

4.4.5. Номери сторінок, на яких розміщується початок елементів, мають бути розташовані один під одним. Слово " сторінка" або його скорочення не пишуть.

Перший аркуш змісту повинен мати основний надпис. (Додаток В)

Вступ.

4.5.1. У вступі необхідно подати коротку характеристику сучасного стану питання, якій присвячена робота, відзначити актуальність та новизну розроблюваної теми (Додаток Г).

4.6. Основна частина.

4.6.1. Зміст основної частини документа визначений у методичних вказівках кафедри з певної спеціальності чи дисципліни.

4.7. Висновки.

4.7.1. Висновки коротко і однозначно констатують результати виконаної роботи, дають пропозиції з її використання, а також дають оцінку техніко - економічної ефективності роботи та напрямки її впровадження.

4.8. Список використаних джерел

4.8.1. Список використаних джерел (СВД) - це перелік цитованих та використаних літературних джерел.

Літературними джерелами є: книги, статті, нормативно-технічні документи (НТД), звіти про науково-дослідну роботу, дисертації, техніко-економічні нормативи та норми, прейскуранти, реферати і рецензії, надруковані у вигляді окремих документів.При вивченні літературних джерел рекомендується вести робочі записи у вигляді конспектів і тез, що полегшить систематизацію і узагальнення матеріалів.

4.8.2. До списку використаних джерел включають літературні джерела, на які надані посилання у тексті. Список використаних джерел будується двома способами:

- заалфавітом;

- по мірі появи посилання на нього у тексті.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел наведені у Додатку Ж.

4.8.3. Нумерація джерел інформації в СВД має бути наскрізною.Посилання в тексті слід зазначати у квадратних дужках порядковим номером за переліком джерел, наприклад: "... у працях [1-7]...", або [4, с.52].

4.9. Додатки.

4.9.1. Ілюстраційний матеріал, таблиці, проміжні математичні докази, формули і розрахунки, текст допоміжного характеру, а також документи, які вийшли в світ як самостійні видання, можуть бути оформлені як додатки.

4.9.2. Додатками можуть бути копії самостійних документів, які не відрізняються від оригіналу. У цьому випадку перед копією вміщують аркуш, на якому у правому верхньому куті пишуть слово " ДОДАТОК____________"
і його найменування. Сторінки копій нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію.

4.9.3. Додатки є продовженням документа і мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з документом. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

4.9.4. Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається використовувати формати A3 за ГОСТ 9327.

4.9.5. Додатки послідовно позначають великими літерами українського алфавіту, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, И, О, Ч, Ь.

Допускається позначати додатки літерами латинського алфавіту (у випадку використання усіх літер українського алфавіту), крім І та О.

Літерні позначення надають в алфавітному порядку без повторення і, як правило, без пропусків. Наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б.

4.9.6. Кожен додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою вгорі посередині сторінки слова " ДОДАТОК". Додаток повинен мати заголовок, який розташовують нижче слова " ДОДАТОК" симетрично тексту і пишуть малими літерами з першої великої окремою строчкою.

4.9.7. Текст кожного додатка може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, які нумерують у межах додатка. Наприклад: А.3 (третійрозділ додатка А).

Заголовки розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів у додатках виконуютьза загальними правилами.

4.9.8. Ілюстрації, таблиці та формули нумерують у межах кожного додатка. Якщо додаток розділено на розділи, то нумерація ілюстрацій, таблиць, формул має бути також у межах додатка. Якщо у додатку одна таблиця, рисунок; чи формула, їх також нумерують.

Приклади:

Рисунок А.1 - перший рисунок додатка А;

Таблиця Б.4 - четверта таблиця додатка Б.

Формула (Г.5) - п'ята формула додатка Г.

4.9.9. При посиланні у тексті додатків на рисунки, таблиці та формули слід писати: "...на рисунку А.2" або "...на рис. А.2"; "...у таблиці Б.3" або "...у табл. Б.3"; "...за формулою (В.4)"; "...у рівнянні (Б.1)".

4.9.10. Переліки, примітки та посилання у тексті додатків оформлюють за загальними правилами.

4.9.11. На всі додатки у тексті документа повинні бути посилання.

4.9.12. Усі додатки мають бути названі у змісті.

 

 

5. Правила викладання тексту документа

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. Текст документа (далі - текст) має бути чітким, коротким і не допускати різних тлумачень.

5.1.2. У тексті повинні застосовуватись науково-технічні терміни, позначення та визначення, встановлені відповідними стандартами, а за їх відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо у тексті застосовується специфічна термінологія, то вона повинна бути пояснена у переліку умовних позначень.

5.1.3. У тексті не допускається застосовувати:

1) різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), для одного і того ж поняття;

2) тавтологічні словосполучення (прейскурант цін);

3) техніцизму та професіоналізму;

4) іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних в українській мові (превалювати - переважати, лідирувати - очолювати);

5) індекси усіх категорій стандартів, технічних умов та інших нормативних документів без їх реєстраційного номера, наприклад, ГОСТ, ДСТУ, ТУ.

5.1.4. Текст має бути розділений на структурні елементи: розділи, підрозділи, пункти, підпункти та переліки.

5.1.5. Структурні елементи (розділи, підрозділи, пункти, підпункти) та елементи тексту (формули і рівняння, таблиці, ілюстрації) повинні бути пронумеровані.

Якщо елемент один, його теж нумерують.

Номер елемента виконують арабськими цифрами. Висота цифр повинна дорівнювати висоті великих літер у тексті.

5.2. Структурні елементи тексту.

5.2.1. Текст документа поділяють на розділи і підрозділи, як цього потребує зміст документа; розділи та підрозділи поділяють на пункти. Пункти, за необхідності, можуть бути розділені на підпункти. Пункти і підпункти можутьмати переліки.

5.2.1. Текст документу при необхідності розділяють на розділи і підрозділи (для випускної та дипломної роботи обов’язково). Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документу (частини, книги), позначені арабськими цифрами без точки і записані з абзацевого відступу. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених точкою. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Розділи можуть складатися з одного або декількох пунктів.Наприклад:

1 Типи і основні розміри

Нумерація пунктів першого розділу документу

2 Технічні вимоги

Нумерація пунктів другого розділу документу

5.2.2. Перед кожною позицією перерахування слід ставити дефіс або при необхідності посилання в тексті документу на одно з перерахувань, рядкову букву, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис здійснюється з абзацного відступу, як показано в прикладі.

Приклад

а) ______________

б) ______________

1) ______________

2) ______________

в) ______________

 

5.2.3. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки повинні чітко і коротко відбивати зміст розділів, підрозділів.

5.2.4. Заголовки слід друкувати з прописної букви без точки у кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох пропозицій, їх розділяють точкою.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні документу машинописним способом має дорівнювати 3, 4 інтервалам, при виконанні рукописним способом - 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 2 інтервали, при виконанні рукописним способом - 8 мм. (рукописний спосіб допустимий тільки для реферату, контрольних робіт)

5.2.5 Кожен розділ текстового документу необхідно починати з нового листа (сторінки).

 

6. Елементи тексту

6.1. Формули і рівняння.

6.1.1. Формули розташовують у тексті або окремими рядками.

У тексті розміщують нескладні формули, окремими рядками - основні формули, що застосовуються у роботі при розрахунках та дослідженнях.

6.1.2. Формули розташовують симетрично тексту, у якому вони згадуються. Водному рядку можна розташовувати тільки одну формулу. Вище і нижче кожної формули залишають по одному вільному рядку.У документах, що видаються недрукарським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами або креслярським шрифтом заввишки не менше 2, 5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

Переносити продовження формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знаки на початку наступного рядка повторюють. При переносі на операції множення застосовують знак (х). Формули, які йдуть одна за одною, розділяють комою.

Пояснення позначень величин і числових коефіцієнтів, якщо вони не пояснені раніше у тексті, мають бути наведені безпосередньо під формулою з нового рядка з абзацу зі слова " де" без двокрапки у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Після формули перед словом " де" ставиться кома.

Номер формули записують у круглих дужках справа від неї у кінці рядка.

Приклад.

 

F-m-a, (1.1)

 

де m- маса, кг;

а - прискорення м/с2.

6.1.3.Формули мають бути пронумеровані у межах розділу, наприклад, формула (1.3) - третя формула першого розділу.

При переносі формули на наступний рядок (сторінку) номер зазначають біля її закінчення.

6.1.4.Посилання у тексті на номер формули дають у круглих дужках.

Приклад:

Відповідно формули (2.1)....

6.2. Таблиці.

6.2.1. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Побудова таблиць має відповідати рисунку 6.1.


Таблиця __________- ______________________

номер найменування таблиці

 
 


Головка таблиці

     
     
Підзаголовки граф

Рядки (горизонтальнірядки)

       
       
         

 
 
Графи (колонки)
Боковик (заголовки рядків)

 

 


Рисунок 6.1

 

6.2.3. Розміри таблиць вибирають довільно залежно від матеріалу. Зліва, справа та знизу їх, як правило, обмежують лініями. За необхідності допускається під головкою таблиці вміщувати рядок для нумерації граф арабськими цифрами. Висота рядків таблиці має бути не менше 8 мм.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.

6.2.4. Таблицю, залежно від її розміру, можна вміщувати під текстом, у якому вперше подане на неї посилання; на окремій наступній сторінці; у додатку до тексту документа.

Допускається розташовувати таблицю вздовж довгого боку аркуша.

6.2.5. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її поділяють на частини, вміщуючи одну частину під іншою, або переносять на наступну сторінку. У кожній частині повторюють її головку і боковик або заміняють рядком з номерами граф у першій частині таблиці. Над продовженням таблиці з лівого боку указують: " Продовження таблиці__".

Переносячи таблицю на наступну сторінку, у першій її частині нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

6.2.6. Слово " Таблиця" вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова " Продовження таблиці" з вказівкою номера (позначення) таблиці; обов’язково вказуються одиниці виміру (якщо одиниця виміру загальна для усієї таблиці, розміщується з правого боку під назвою таблиці) відповідно до рисунку 2.

 

Таблиця...

У міліметрах

Номінальний Внутрішній Товщина шайби
діаметр різьблення діаметр легкою нормальною важкою
болта, гвинта, шпильки шайби a b a b a b
2, 0 2, 1 0, 5 0, 8 0, 5 0, 5 - -
2, 5 2, 6 0, 6 0, 8 0, 6 0, 6 - -
3, 0 3, 1 0, 8 1, 0 0, 8 0, 8 1, 0 1, 2

 

Продовження таблиці

У міліметрах

Номінальний Внутрішній Товщина шайби
діаметр різьблення діаметр легкою нормальною важкою
болта, гвинта, шпильки шайби a b a b a b
4, 0 4, 1 1, 0 1, 2 1, 0 1, 2 1, 2 1, 6
... ... ... ... ... ... ... ...
... ... ... ... ... ... ... ...
42, 0 42, 5 - - 9, 0 9, 0 - -

 

Примітка - Тут (і далі по тексту) таблиці приведені умовно для ілюстрації відповідних вимог справжнього стандарту.

Рисунок 6.2

6.2.6. Таблиці мають бути пронумеровані у межах розділу. Приклад. Таблиця 3.1. - перша таблиця третього розділу.Номер записують після слова " Таблиця".

6.2.7. Таблицямає мати найменування. Найменування повинно відображати зміст таблиці та бути коротким.Найменування таблиці записують після її номера малими літерами з першої великої.

6.3. Ілюстрації.

6.3.1. Для пояснення тексту, що викладається, допускається його ілюструвати графіками, діаграмами, схемами, кресленнями, фотознімками тощо. Ілюстрації, розміщені у тексті, іменують рисунками.

6.3.2. Виконання креслень і схем, які є ілюстраціями, має відповідати вимогам стандартів ЄСКД, діаграм і графіків - нормативному документу Р 50-77. Надписи на рисунках виконують креслярським шрифтом.

6.3.3. Рисунки мають бути пронумеровані у межах розділу, розділених точкою. Приклад. Рисунок 2.2. - другий рисунок другого розділу. Запис розміщують під рисунком симетрично тексту.

6.3.4. Рисунок може мати найменування і пояснювальні дані (підрисунковий текст).Обов’язково вказуються одиниці виміру, якщо це доречно. Найменування повинно відображати зміст рисунка та бути коротким. Його розміщують після номера рисунка через риску і виконують малими літерами з першої великої.

Приклад:

Рисунок 6.3- Балансовий підхід до оцінки безнадійної дебіторської заборгованості

6.3.5. Рисунок, як правило, слід вміщувати після першої згадки про нього у тексті. Якщо рисунків у розділі декілька, дозволяється вміщувати їх за порядком номерів у кінці розділу або оформляти у вигляді додатків.

6.3.6. Якщо рисунок розміщується на декількох сторінках (наприклад, схема алгоритмів), то на першій сторінці розміщують його номер та найменування (при наявності), а на наступних - " Продовження рисунка__".

6.3.7. Після посилання на рисунок з його номером в поясненнях до нього за словом " рисунок" номер не пишуть, наприклад: " Як видно з рисунка...".

6.4. Скорочення.

6.4.1. Слова у тексті, як правило, допускається скорочувати у відповідності з скороченнями встановленими державними стандартами чи загальноприйнятими в українській мові.

Для бібліографічного запису джерел інформації скорочення слів в українській мові встановлені у ДСТУ 3582, в російській - у ГОСТ 7.12.

6.4.2. Дозволяється застосовувати скорочення слів і словосполучень, які характерні для певної галузі чи сфери діяльності (застосування вузькоспеціальних термінів). Записуються такі скорочення одним зі способів: безпосередньо у тексті (у дужках після повного найменування при першій згадці), якщо кожне з них повторюється не більше 3-5 разів, наприклад: «Готова продукція (ГП)», або у переліку умовних позначень.

6.4.3. Якщо у тексті наводяться пояснювальні підписи, що наносяться без посередньо на виготовлюваний виріб (наприклад, на планки, таблички до елементів управління тощо), то їх виділяють шрифтом (без лапок), наприклад, BKJL, ОТКЛ., чи лапками, якщо підпис складається з цифр і (або) знаків.

Найменування команд, режимів, сигналів тощо у тексті слід брати у лапки. Наприклад: " Сигнал +27 включено".

6.4.4. Найменування, яке складається з кількох слів, при повторному його згадуванні у тексті рекомендується писати у скороченому вигляді. Для цього при згадці повного найменування у дужках пишуть " далі" та його прийняте скорочення. Наприклад: «Сушильна піч (далі - піч)».

6.5. Числа і знаки у тексті.

6.5.1. Абстрактні числа до дев'яти пишуть словами, більше дев'яти - цифрами. Числові значення фізичних величин з позначенням одиниць вимірювання необхідно писати цифрами.

Приклади:

Відібрані п'ять труб для випробувань на міцність.

Проведено 15 випробувань.

Труба завдовжки 1 м, масою 8 кг.

Вартість одного метра 6 грн.

6.5.2. Дробові числа пишуть тільки цифрами у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів у дюймах, які записують простим дробом.

Якщо числове значення неможливо виразити у вигляді десяткового дробу, то його допускається записувати в вигляді простого дробу в один рядок через косу риску.

6.5.3. Порядкові числівники пишуть цифрами у супроводженні скорочених відмінкових закінчень. Наприклад, 2-а лінія; 5-а графа.

При декількох порядкових числівниках відмінкове закінчення узгоджують з останнім з них. Наприклад, 3, 4 і 5-й графіки.

Кількісні числівники пишуть без відмінкових закінчень. Наприклад, У 12 випадках; на 20 сторінках.

6.5.4. Дати пишуть без відмінкових закінчень. Наприклад, 24 серпня; 8 березня; 28 червня, але: у 40-х роках; 70-і роки.При римських цифрах відмінкових закінчень не пишуть. Наприклад, XXI ст.

6.5.5. При зазначенні обмежувальних норм перед числовими значеннями пишуть слова: " не менше" чи " не більше", " від", " до", " понад".

Приклад. Товщина покриття не більше 0, 2 мм.

При зазначенні меж величин рекомендується застосовувати тире або зворот " від-до". Наприклад: Товщина покриття 0, 2-0, 5 мм.

Зворотом " від-до" слід користуватись, якщо у межі значень містяться від'ємні значення.

Приклад. Від плюс 8 до мінус 5 °С. Від мінус 6 до мінус 10 °С.

6.6. Одиниці фізичних величин.

6.6.1. У тексті одиниць фізичні величини повинні виражатись в одиницях:

- СІ (основні, додаткові, похідні), десяткових, кратних та частинних від них;

- допустимих до застосування поряд з одиницями СІ;

6.6.2. Застосування, позначення та написання одиниць фізичних величин мають відповідати ДСТУ 3651.0, ДСТУ 3651.1.

6.6.3.Застосування у тексті документа різних систем для однієї і тієї ж одиниці фізичної величини не допускається.

6.7. Приклади і примітки

6.7.1. Приклади наводять у тих випадках, коли вони пояснюють зміст тексту документа або сприяють більш стислому його викладенню.

6.7.2. Приклади розташовують безпосередньо після тексту, який потребує пояснення.

6.7.3. Примітки наводять, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць чи ілюстрацій.

6.7.4. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, ілюстрації або таблиці, до яких вони стосуються. Примітки до таблиці вміщують під лінією, що позначає закінчення таблиці.

Примітки виконують з мінімальним міжрядковим інтервалом.

6.7.5. Слово " Примітка" (" Приклад") записують з абзацу з великої літери і не підкреслюють. Після слова " Примітка" (" Приклад") ставлять крапку і на тому ж рядку з великої літери наводять текст примітки (прикладу). Одну примітку (приклад) не нумерують, наприклад:

Приклад._______________________

Примітка.________________________________

Якщо приміток (прикладів) декілька, їх нумерують арабськими цифрами. У цьому випадку пишуть слово " Примітки" (" Приклади"), ставлять після ньогодвокрапку і з нового рядка з абзацу з великої літери разом з порядковим номером дають текст примітки (прикладу), наприклад:

Приклади:

- "...дивись додаток А" або "... див. додаток А".

6.7.6. Посилання на джерела інформації даного документа позначають у тексті викладу порядковими номерами у квадратних дужках таким чином: "... у роботах [3, 4]..."; "... [7, таблиця 34, с. 98]..."; "... [5, с. 18]...".

Порядковий номер джерелу інформації надають по мірі появи посилання на нього у тексті. При повторних посиланнях на теж саме джерело, його номер повторюють.

6.7.7. При посиланнях у тексті на стандарти і технічні умови допускається подавати тільки їх позначення без року затвердження. При посиланнях на інші документи необхідно зазначати також їх найменування.

6.7.8. Посилання на документ подають в цілому, або на його структурні елементи (розділи, підрозділи, пункти, підпункти і додатки). При посиланні на структурні елементи зазначають їх номер і найменування. При повторних посиланнях зазначають лише номер.

Виноски.

6.8.1. Якщо у тексті або таблиці необхідно пояснити окремі дані, то їх допускається оформляти виносками.

6.8.2. Виноски позначають надрядковими знаками. Знак виноски виконують арабськими цифрами з дужкою і вміщують на рівні верхнього обрізу шрифту. Наприклад, "...пресуюча установка3)..."

Допускається замість цифр позначати виноски зірочками (**). Застосування більше чотирьох зірочок не допускається.

6.8.3. Знак виноски ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого подається пояснення, а також у самій виносці перед текстом пояснення.

6.8.4. Виноски у тексті розташовують у кінці сторінки, на якій вони позначені, з абзацу, та відокремлюють від тексту короткою тонкою горизонтальною лінією з лівого боку, а до даних, розташованих у таблиці - у кінці таблиці під лінією, що позначає закінчення таблиці.

Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки.

6.8.5. Текст виноски виконують з мінімальним міжрядковим інтервалом.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.