Структура і функції вагонних господарств

Рекомендована література:

1.. Корнійчук М.П., Липовець Н.В., Шамрай Д.О. Технологія галузі і технічні засоби залізничного транспорту. – Київ, Дельта, 2006.

2. Криворучко Н.З. и др. Вагонное хозяйство. – М., Транспорт, 1969

3. Мазуров Е.А.Техническое обслуживание грузових и пассажирских вагонов–М.; Транспорт, 2000.

У функції вагонного господарства входить підготовка вагонів до перевезень, забезпечення перевезень, технічне обслуговування і ремонт.

На відміну від пасажирського парку, вантажні вагони не закріплюються за конкретними вагонними депо, а тільки приписані до залізниць.
Тому вантажні вагони (крім рефрижераторних секцій) не обслуговуються при експлуатації постійним персоналом, а на шляху руху оглядаються на станціях працівниками пунктів технічного обслуговування (ПТО). Деповській ремонт вантажних вагонів роблять там, де виникає потреба в ремонті. Рефрижераторні секції і поїзди мають депо приписки, де виробляються їхні ремонти, а в шляху проходження вони обслуговуються супровідними бригадами.

Пасажирські вагони в шляху проходження обслуговуються змінними бригадами провідників і електрослюсарями по ремонту вагонного устаткування. Усі пасажирські вагони приписані до конкретного вагонного депо, у якому виробляються їх ремонти.

Первісна підготовка вантажного вагона до перевезення здійснюється вантажоодержувачем, що відповідно до вимог, зобов'язаний зробити очищення вагона від залишків вантажу. Потім технічний стан вагона перевіряється працівниками пункту ПТО на станції відправлення, і за результатами огляду робиться відмітка в книзі форми ВУ-14 у чергового по станції. Несправні вагони не ставляться в поїзди, виключаються з робочого парку і відправляються на ремонт в ПТО чи найближче депо. Черговим по станції в цьому випадку видається повідомлення форми ВУ-23. Працівники ПТО роблять огляд вантажних і пасажирських поїздів під час їх стоянки на станціях. При цьому несправні вагони, що вимагають ремонту, відчіпляються від поїзда і направляються на ремонт.

На деяких станціях, де здійснюється багато пред’явлень вагонів до перевезення, створюються пункти підготовки вагонів до перевезення (ППВ). Пункти ППВ оснащуються механізмами для очищення вагонів від залишків вантажу та бруду і мають слюсарно-механічне, ковальське, електро- газозварювальне, деревообробне відділення, устаткування для виправлення кузовів вагонів, дверей, люків, підніжок і т. д. На пунктах є запас придатних до експлуатації колісних пар і підйомно-транспортне устаткування для їхньої зміни у вагонах. У регіонах з масовим перевезенням наливних вантажів улаштовуються промивочно-пропарочні станції (ППС) на яких здійснюється промивання цистерн для перевезення світлих і темних нафтопродуктів та бітумовозів. Пункти ППВ і ППС обладнуються складними гідротехнічними пристроями для очищення і промивання відповідно до вимог екології і виробничої санітарії.

Пасажирські вагони підготовляються до перевезення на пасажирських технічних станціях (ПТС). На ПТС провадиться санітарна обробка, технічне обслуговування вагонів і екіпірування їх паливом, водою і постільними речами. Як правило, ПТС має установку для механізованої мийки вагонів. На великих ПТС маються цехи з оглядовими канавами і устаткуванням для ремонту й екіпірування поїздів. Звичайно на території ПТС розміщуються службово-технічні споруди резерву провідників, де проводиться навчання й організація роботи бригад, що обслуговують пасажирські поїзди.

Система технічного обслуговування і ремонту вантажних вагонів містить у собі наступні види робіт:

· ТО – виконання робіт з огляду і контролю стану вагонів на можливість проходження в складі поїзда. Ці роботи виконуються без відчеплення вагонів від поїзда або при формуванні поїзда бригадами ПТО, в порядку викладеному вище.

· ТОв-1 – технічне обслуговування вагонів, на якому проводять ремонт опор кузова, огляд ходової частини, очищення та промивання вагонів.

· ТОв-2 – технічне обслуговування, на якому виконуються ремонти вагонів, відчеплених від транзитних чи сформованих поїздів по їх несправності.

· ДР – деповській ремонт – це плановий ремонт, який виконується у вагонному депо, з метою відновлення працездатності вагона. Критерієм постановки вантажного вагона на деповський ремонт є загальний пробіг вагона (100 тис. км) чи термін експлуатації (2 роки) від попереднього деповського ремонту. Як вказувалось вище, деповський ремонт проводиться у вагоннім депо тієї Дороги, де закінчуються умови міжремонтної експлуатації. Вагонному депо мають основні і допоміжні виробничі ділянки. До основних ділянок відносяться: вагонозбірна, візкова, колісна з роликовим відділенням. До допоміжних ділянок відносяться: ремонтно-заготівельна, слюсарно-механічна з ковальсько-пресовим, електрозварювальним і автозчепним відділеннями, автогальмова, деревообробна, мийна та ін. До складу вагонного депо звичайно входять усі підрозділи вагонного господарства, розташовані в межах його обслуговування. На залізницях України існує 48 вантажних вагоноремонтних депо, в яких виконуються не тільки деповські ремонти вантажних вагонів (ДР), але і ремонти в обсягах капітального (КР-1, КР-2), а в деяких депо і капітально-відбудовного ремонту (КВР).

· КР – капітальний плановий ремонт з повним відновленням несправних вузлів і заміною гранично зношених деталей, повним ремонтом кузова і фарбуванням. На капітальних ремонтах проводиться також модернізація вагонів. Терміни між проведенням капітальних ремонтів установлюються 8–12 років для універсальних вантажних вагонів і 4-6 років для спеціальних вагонів (цистерни, хопери, бітумовози та ін.).

· КВР – капітально-відновний ремонт, на якому проводяться ремонтні роботи, які відновлюють технічні і ходові характеристики вагона, проводиться модернізація вагона з подовженням терміну служби його. Ремонти КР і КВР виробляються на вагоноремонтних заводах вантажного парку. На залізницях України капітальний ремонт виконується на Дарницькому вагоноремонтному заводі, Попаснянському ВРЗ, Стрийскому ВРЗ, Панютинському ВРЗ (у даний час УДЦ «Укрспецвагон»). Крім капітальних ремонтів на цих заводах освоєний випуск нових піввагонів. Основними виробниками нових вагонів в Україні є Крюковський вагонобудівний завод (м. Кременчук), ВАТ «Дніпровагонмаш» (м. Дніпродзержинськ), Стахановський вагонобудівний завод і ВАТ «Азов».

Пасажирські вагони проходять три види технічного обслуговування ТО-1, ТО-2 і ТО-3. Обслуговування ТО-1 провадиться на станції формування поїзда і на проміжних станціях без відчеплення від поїзда працівниками пунктів технічного обслуговування (ПТО). Обслуговування ТО-2 – це сезонне обслуговування, проводиться 2 рази в рік у пунктах формування пасажирського поїзда. Обслуговування ТО-3 здійснюється в пункті приписки з проведенням технічної ревізії основних вузлів вагона. Цей вид обслуговування проводиться і вагонам, що не брали участь у процесі перевезення більш 3-х місяців. Технічне обслуговування ТО-3 проводиться через 6 місяців експлуатації пасажирського вагона.

Деповській ремонт ДР це плановий вид ремонту, що проводиться у вагонному депо в проміжках між капітальними ремонтами. Пробіг між деповськими ремонтами для пасажирських вагонів встановлений у 300 тис. км., а термін між ремонтами не більш двох років. На «Укрзалізниці» є 59 вагоноремонтних депо по ремонту пасажирських вагонів (ЛВЧД). Багато з цих депо виконують роботи в обсязі капітальних ремонтів вагонів.

Капітальні види ремонту КР-1, КР-2, КР-2М, КРП, КВР виконуються на вагоноремонтних заводах. При капітальному ремонті роблять заміну несправних вузлів відремонтованими, заміну і модернізацію устаткування вагона, виготовлення нових деталей, продовження терміну експлуатації вагонів. Терміни проведення ремонту КР-1 через 5 років, КР-2 –20 років і КВР – 28 років. В Україні капітальними ремонтами пасажирських вагонів займаються Жмеринське підприємство «Експрес», ВАТ «Конотопський ЗРДП» і ВАТ «Дніпровагонрембуд». Відновлення парку пасажирських вагонів новими виконує ВПТ «Крюковський вагонобудівний завод» і ВАТ «Харківський вагонобудівний завод».

Контрольні запитання:

1. Поясніть особливості експлуатації вантажних і пасажирських вагонів.

2. Структура вагонного господарства. Основні підприємства вагонного господарства та їх структура.

3. Організація обслуговування пасажирських вагонів у складі поїзда.

4. Види технічного обслуговування і ремонтів вантажних вагонів.

5. Пункти технічного обслуговування вагонів(ПТО). Їх призначення.

6. Види технічного обслуговування і ремонтів пасажирських вагонів.

7. Назвіть заводи України, на яких виконуються капітальні ремонти вантажних та пасажирських вагонів.

Література

1. Пойда А.А., Хуторянский Н.М., Кононов В.Е. Тепловозы:

Механическое оборудование. Устройство и ремонт – М.; Транспорт, 1986.

2. Винокуров В.А., Попов Д.А. Электрические машины железнодорожного транспорта. – М.; Транспорт, 1986.

3. Корнійчук М.П., Липовець Н.В., Шамрай Д.О. Технологія галузі і технічні засоби залізничного транспорту. – К. Дельта 2006.

4. Семичастнов И.Ф. Гидравлические передачи тепловозов. –М.; Машгиз, 1961.

5. Куриц А.А. Тепловозные дизели и их мощностные ряды. – М.; Машино - строение, 1967.

6. Казаринов В.М. Автотормоза.– М; Транспорт, 1963.

7. Шелест П.А. Современные промышленные тепловозы. – М.; Транспорт, 1978.

8. Развитие локомотивной тяги. Под ред. Фуфрянского Н.А. и Бевзенко А.Н. – М,; Транспорт, 1988.

9. Бартош Е.Т. Газотурбовозы и турбопоезда. – М,; Транспорт, 1978.

10. Дробинский В.А., Егунов П.М. Как усроен и работает тепловоз. – М,; Транспорт, 1980.

11.Закон України про залізничний транспорт. № 273/96-ВР 4.07.1996 зі змінами і доповненнями станом на 2005 рік.

12. Інструкція з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України. ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015 – К.; Укрзалізниця, 1998.

13. Кірпа Г.М., Пшінько О.М., Агіенко І.В. Залізниці України. Історичний нарис – Дніпропетровськ: Арт-Пресс, 2001.

14. Мазуров Е.А. Техническое обслуживание грузовых и пассажирских вагонов – М.; Транспорт, 2000.

15. Положення про систему планово-попереджувального ремонту та технічного обслуговування електровозів, тепловозів, електро- та дизель-поїздів, наказ Укрзалізниці № 196-Ц від 04.04.2001.

16. Правила технічної експлуатації залізниць України – К.; Поліграф сервіс, 2003.

17. Інструкція з технічного обслуговування локомотивних пристроїв автоматичної локомотивної сигналізації безперервного типу (АЛС) і пристроїв контролю пильності машиніста на залізницях України. №ЦТ-ЦШ-0072.

18. Транспортний комплекс України. Залізничний транспорт: проблеми та перспективи. За редакцією академіка І.Р. Юхновського – К.: ФАДА, ЛТД, 2006.

Навчальне-методичне видання.

Транспортні засоби. Частина 2.

Тепловози, газотурбовози, дизель-поїзди.

Методичні поради

до самостійного опрацювання матеріалу з дисципліни

«Транспортні засоби залізниць»

для студентів спеціальності 7.100.403 «Організація перевезень та управління на транспорті» денної та безвідривної форм навчання

Відповідальний за випуск: М.О. Усватов

Укладач: Усватов Марк Оскарович

Редактор: Ю.В. Задерновська

_____________________________________________________________

Підписано до друку 12.03. 07

Формат – 60х 84/16. Папір – офсетний.

Спосіб друку – ризографія

Замовлення № 90–07. Тираж 100.

______________________________________________________________

Редакційно–видавничий центр

Київського університету економіки і технологій транспорту,

03049, м. Київ – 49, вул. Миколи Лукашевича, 19