Станово-представницька монархія в Росії. Земські собори: склад, компетенція.

У 1547 р. при Івані ІV (Грозному) глава держави став носити офіційний титул царя, государя і великого князя Мос-ковського, який передавався у спадщину. У своїй діяльності він опирався на Боярську думу, що постійно діяла при царі. Підготовку матеріалів для думи здійснював штат професій-них чиновників, пов’язаних з приказами.

Особливе місце в системі державних органів займали Земські собори, що проводились з середини XVІ ст. до сере-дини XVІІ ст. Їх скликання оголошувалось царською грамо-тою. У склад Собору входили Боярська дума, “Освячений собор” (церковні ієрархи) і виборці від дворянства та посадів.

Духовна і світська аристократія була елітою суспільства, цар у рішенні важливих питань не міг обійтися без її участі. Дворянство було головним суспільним станом, основою царського війська і бюрократичного апарату. Верхівка посадського населення була головним джерелом грошових надходжень для казни. Цими основними функціями пояснюється присутність представників усіх трьох соціальних груп у Соборі.

Земські собори вирішували основні питання зовнішньої і внутрішньої політики, фінансів, державного будівництва. Пи-тання обговорювались по станах, але приймались усім скла-дом Собору.

Крім назви “Земський собор”, представницькі установи мали й інші назви: “рада всієї землі”, “собор”, “загальна рада”, “велика земська дума”. Через систему соборів правляча влада прагнула виявити думку окремих класів і груп населення, звичайно, найбільш впливових.

Станово-представницькими органами на місцях у сере-дині XVІ ст. стали земські і губні хати. Заснування цих орга-нів обмежувало і замінювало систему кормлінь: виборні са-моуправлінські хати прийняли на себе фінансово-податкову (земські) і поліцейсько-судову (губні) функції. Компетенція цих органів закріплювалась у губних та земських статутних грамотах, що підписувались царем, їх штат складався із “кращих людей” – сотських, п’ятидесятських, старост, цілувальників і дяків.

Діяльність земських і губних хат контролювалась різни-ми галузевими приказами. Структурним підрозділом приказу був стіл, який спеціалізувався у своїй діяльності за галузевим або територіальним принципом.

Московський великий стіл Розрядного приказу вів облік людей, що служили, здійснював реєстрацію указів і грамот.

Помістний стіл відав вотчинами і помістними справами. Грошовий – питаннями фінансування.

Питаннями організації державної служби і фінансування держапарату займались Приказ Великого приходу, Розряд-ний, Помістний і Ямський прикази.

Розбійний – очолював систему поліційно-розшукових органів уже в середині XVІ ст. У Москві поліцейські функції виконував Земський приказ.

До середини XVІІ ст. число приказів досягло 60. У XVІІ ст. відбулася реорганізація місцевого управління: земські, губні хати і міські прикажчики стали підпорядковуватись воєводам, які призначались із центру. Воєводи виконували адміністративні, поліцейські і військові функції. Вони опирались на спеціально створений апарат (приказна хата) із дяків, приста-вів і прикажчиків.

У пам'ятках XVI століття термін «земський собор» не зустріли. Він рідко вживається і в XVII сторіччі. Документи XVII століття, що трактують про скликання земських соборів, частіше говорять просто «собор», «рада», «земська рада».

Слово ж «земський» в XVI столітті означає «державний».

Собор, який був у XVI столітті «цілком закінченим, виробленим типом політичного установи», залишався таким і в XVII сторіччі. Тільки він «ускладнився... новим, виборним елементом», який«приєднався до нього з боку, і представляє собою продукт, що виріс зовсім на інший грунті».

1549 можна вважати роком народження земських соборів - умовно, тому що коріння станово - представницьких установ сходять до більш раннього часу. Собор середини XVI століття відноситься до вирішального моменту в історії Росії, коли почалося проведення великих реформ, спрямованих до приборкання державного апарату, коли визначився курс зовнішньої політики на сході.

Земський собор виник в XVI столітті як орган, що повинна замінити кормленщіков. Це був «парламент чиновників». Форма земського собору, можливо, була навіяна городовими радами, про існування яких можна здогадуватися на основі доповідей початку XVII століття.

Земські собори загальнодержавного характеру, що вимагали участі представників пануючого класу всієї землі, в якій - то мірою замінили князівські з'їзди і разом з думою успадкували їх політичну роль. У той же час земський собор - це орган, який прийшов на зміну вічу, сприйнявши традиції участі громадських груп у вирішенні урядових питань, але змінив властиві йому елементи демократизму началами станового представництва.

Типи соборів

Собори, що займаються питаннями загальнодержавними. Так би мовити «великої політики». Це земські собори в повному розумінні цього слова.

Наради царя з війнами напередодні походів. Їх краще називати «військовими зборами» (цю назву запропонував Н. Е. Носов).

Третю групу соборів складають такі, на яких розбиралися справи як церковні, так і державні, зокрема судові.

Була, очевидно, ще одна категорія зібрань, на яких Іван IV звертався з відозвами або політичними деклараціями до людей різних чинів.

Періодизація земських соборів

Історію земських соборів можна розділити на 6 періодів.

Час Івана Грозного (з 1549). Собори, що скликаються царською владою, вже склалися. Відомий і собор, зібраний з ініціативи станів (1565 рік).

Зі смерті Івана Грозного до падіння Шуйського (з 1584 до 1610 року). Це час, коли складалися передумови громадянської війни та іноземної інтервенції, починався криза самодержавства. Собори виконували функцію обрання на царство, причому іноді ставали знаряддям ворожих Росії сил.

1610 - 1613. Земський собор при ополченні перетворюється на верховний орган влади (і законодавчої, і виконавчої), що вирішує питання внутрішньої і зовнішньої політики. Це час, коли земський собор грав найбільшу і найбільш прогресивну роль у суспільному житті.

1613 - 1622. Собор діє майже безперервно, але вже як дорадчий орган при царської влади. Через них проходить питань поточної дійсності. Уряд прагне спертися на них при проведенні фінансових заходів (збір п'ятини грошей), при відновленні підірваного господарства, ліквідації наслідків інтервенції і запобігання нової агресії з боку Польщі.

З 1622 діяльність соборів припиняється до 1632 року.

1632 - 1653. Собори збираються порівняно рідко, але по великих питань політики - внутрішньої (складання Уложення, повстання в Пскові) і зовнішньої (російсько - польські, і російсько - кримські відносини, приєднання України, питання про Азов). У цей період активізуються виступу станових груп, що пред'являють вимоги уряду, крім соборів, також через чолобитні.

Після 1653 до 1684. Час загасання соборів (невеликий зліт був у 80-х роках).

Які питання розглядалися на земських зборах?

Якщо придивитися до питань, якими займалися собори, які скликалися церковною владою, то перш за все треба виділити з них чотири, які затвердили проведення великих державних реформ: судових, адміністративних, фінансових та військових. Це собори 1549, 1619, 1648, 1681-82 років. Таким чином, історія земських соборів тісно пов'язана із загальною політичною історією країни. Наведені дати падають на вузлові моменти в її житті: реформи Івана Грозного, реставрація державного апарату після громадянської війни початку XVII століття, створення Соборної уложення, підготовка петровськіх перетворень. Доля політичного устрою країни були присвячені, наприклад, і наради станів в 1565 році, коли Грозний виїхав до Александрову слободу, і вирок, винесений земським зібранням 30 червня 1611 в «безгосударное час».

Найбільш часто на соборах розглядалися питання зовнішньої політики та податкової системи (переважно у зв'язку з військовими потребами). Таким чином, через обговорення на засіданнях соборів проходили найбільші проблеми, що стояли перед Російською державою.

Соборів з 1549 по 1683 відбулося близько 60.