Державна фінансова підтримка санації підприємств

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструк­туризації, то в певних випадках може бути прийняте рішення про надання державної фінансової підтримки. Згідно із Законом України «Про підприємства» у разі збиткової діяльності підприємств держа­ва, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхід­ною, може надавати їм дотації чи інші пільги.

Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих струк­тур, підприємств і організацій, які вже адаптувалися до нових реалій економічного життя, здатні ефективно використовувати кошти і на цій основі протягом найкоротшого часу збільшити обсяг виробниц­тва.

Критерії відбору підприємств для надання цільо­вої комплексної державної підтримки і:

— використання нових, ефективних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій;

— експорт (приріст експорту) конкурентоспроможної продукції;

— заміна імпортної продукції, сировини, матеріалів вітчизняними;

— вирішення проблеми енергозабезпечення;

— вирішення проблеми енергозбереження (ресурсозбереження);

— збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);

— наявність ринків збуту продукції в країні та за кордоном;

— високий рівень менеджменту на підприємстві.

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її ви­користати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення вироб­ництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим бюджетним фінансуванням;

б) непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств відбувається на поворотних (бюджетні позики) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається в таких випадках:

- якщо збитки, завдані підприємству стихійним лихом, переви­щують суми відшкодувань, передбачених законодавством про обов'я­зкове страхування;

- для відшкодування збитків конкретним підприємствам у разі, коли чинним законодавством встановлено умови господарювання, за яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів (послуг), що може призвести до банкрутства;

- для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з особливо важли­вими суспільними інтересами.

Однак переважна більшість західних дослідників джерел фінансу­вання санації дотримується думки, що державне фінансування санації підприємств на безповоротній основі не тільки стимулює бюджетний дефіцит, а й спричиняє негативні побічні ефекти на макро- та мікрорівнях. Після краху концепції санації автогіганта «Бритіш Лейланд» (Ве­ликобританія), яка базувалась на прямому державному дотуванні (роз­мір дотацій становив близько трьох млрд фунтів стерлінгів), у країнах з розвинутою ринковою економікою майже повністю відмовилися від використання такого методу фінансової підтримки підприємств.

Стосовно банківської сфери слід зазначити, що комерційному банкові, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізацій­ної позики. Таку позику надають тільки під заставу високоліквідних активів банку або під гарантію чи поручительство інших, фінансово стабільних, банків. Кошти позики можуть використовуватися лише для фінансування санаційних заходів. Зауважимо, що режим фінан­сового оздоровлення є превентивним заходом впливу НБУ на коме­рційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Непрямі форми державного впливу

Крім прямого бюджетного фінансування санації, держава може здійс­нювати і непрямі форми впливу фінансової підтримки підприємств. Таки­ми методами фінансової підтримки підприємств можуть бути:

• надання антимонопольним комітетом дозволу на інтеграцію підпри­ємств-конкуренті в або на об'єднання їх інтересів;

• надання державних гарантій і державного страхування кредитів;

• регулювання механізму ціноутворення;

• зниження податкового тиску, списання податкових зобов'язань тощо; відстрочка і розстрочка за платежами до бюджету на умовах податко­вого кредиту;

• стимулювання лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів;

• активізація участі в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгованості;

• проведення цільових кредитних аукціонів НБУ під програми фінансу­вання санації виробництва.

Державна підтримка санації підприємств тим чи іншим методом за­лежить від конкретних характеристик підприємства, його народногоспо­дарського та регіонального значення, глибини фінансової кризи. Найбільш економічними методами державної підтримки санації підприємства вва­жаються такі, як надання різного рівня державних гарантій та різних форм підтримки фіскального характеру у вигляді стимулювання лізингу та акти­візації участі в санації кредиторів, які мають найбільший обсяг заборгова­ності.