Нормативно-правове регулювання аналізу ймовірності банкрутства

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

1. приховане банкрутство (умисне приховування факту стійкості фінансової неспроможності шляхом подолання недостовірних даних кредиторам, державним органам та іншими зацікавленими особами);
2. умисне банкрутство (це свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, до якого з корисливих мотивів вдається власник або посадова особа підприємства);
3. фіктивне банкрутство (неправдива заява громадянина засновника або власника підприємства про фінансову неспроможність підприємства виконати зобов’язання перед кредиторами і бюджетом).

2. Фактори фінансової кризи на підприємстві

4. - алгоритм інтегральної оцінки ймовірності банкрутства підприємства, що базується на аналізі найважливіших показників, за якими Можна робити висновки щодо кризовості його фінансового стану. Цю модель запропоновано 1968 р. професором Нью-Йоркського університету Е. Альтманом на основі обстеження великої кількості підприємств-банкрутів та визначення впливу окремих чинників на ймовірність банкрутства. М.А. має такий вигляд:

де

Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства (" Z-рахунок Альтмана");

X1 - відношення оборотних активів

(робочого капіталу) до суми всіх активів підприємства; Х2 - рівень рентабельності капіталу; Х3 - рівень дохідності активів; Х4 - коефіцієнт співвідношення власного та позикового капіталу; Х5 - оборотність активів.

Ймовірність банкрутства підприємства за М.А. можна оцінити за такою шкалою:

М.А., незважаючи на її простоту, не завжди дає об'єктивний результат, зокрема через відмінності в обчисленні окремих показників, вплив інфляції, невідповідність балансової і ринкової вартостей окремих активів та інші причини, які впливають на коефіцієнт значимості окремих показників.

5. Прогнозування банкрутства – оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення чинників, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішень про задовільну (незадовільну) структуру балансу та визнання підприємства платоспроможним або неплатоспроможним. Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації, як: баланс підприємства за попередній і звітний рік; звіт про фінансові результати; звіт про фінансово – майновий стан; звіт про витрати на виробництво продукції; бізнес – план та ін.

У світовій практиці, крім системи фінансових коефіцієнтів, для раннього попередження кризових явищ використовують спеціальні узагальнюючі (тестові) показники загрози банкрутства, що визначають з допомогою економіко – математичних методів і прийомів. Один з найбільш розповсюджених методів, який застосовують для визначення інтегрального показника ймовірності банкрутства, - метод дискримінантного аналізу (табл.1). Він базується на емпіричному дослідженні фінансових показників значної кількості підприємств, певна частка яких збанкрутіла, а решта – успішно функціонує в умовах ринкового середовища.

Нормативно-правове регулювання аналізу ймовірності банкрутства

неплатоспроможного підприємства передбачає забезпечення зацікавлених

користувачів відповідним доступом до достовірної інформації щодо

характеристики фінансового стану і результатів діяльності суб’єкта

господарювання.

7. Економічна криза — фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття та ін. Промислова криза виявляється у невідповідності між масою вкладених у галузь виробничих сил і можливістю їх прибуткового застосування. Удар кризи означає для промисловців початок періоду низьких прибутків і великих збитків, депресії/ 3 настанням кризи з'ясовується, що кількість підприємств не тільки перевищує потребу в них при зниженні попиту, а й що їх було б занадто і за нормального розвитку споживання. Надвиробництво засобів виробництва — характерна риса промислових криз і причина їх затяжного характеру. Промислова криза супроводжується кризою праці: скорочується кількість і тривалість робочих днів, знижується заробітна плата працюючих, зростає кількість звільнень робітників і службовців. Проміжна криза відрізняється від циклічної тим, що вона не розпочинає новий цикл, а перериває на певний час перебіг фази піднесення або пожвавлення. Така криза менш глибока та тривала і має локальний характер.Часткова криза охоплює не всю економіку, а певну сферу економічної діяльності (наприклад, сферу грошового обігу кредиту). Галузева криза - це криза в одній з галузей народного господарства, що може виникнути у будь-якій фазі циклу (наприклад, криза у сільському господарстві, на транспорті).

8. Основні причини виникнення та розвитку кризових ситуацій на підприємствах поділяються на макро- та мікроекономічні. До причин макроекономічного характеру слід відносити: необґрунтована економічна політика уряду; некеровані інфляційні процеси; спад ділової активності в економіці; криза в окремих галузях національного господарства; різке погіршення кон’юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків. А до мікроекономічних - прорахунки в розробці і реалізації стратегії підприємства (фірми); погана якість системи управління діяльністю; нестача обігових коштів та інвестиційних ресурсів; зниження рівня використання виробничого потенціалу підприємства; випуск неконкурентоспроможної продукції; руйнування економічних і технологічних зв'язків з іншими підприємствами.

9. Економічна неспроможність - це що настала чи що може наступити стійка нездатність боржника виконати у призначений термін свої зобов'язання перед кредиторами, працівниками, фінансово-кредитними організаціями та по обов'язкових платежах.

Під стійкою неплатоспроможністю боржника слід розуміти: неплатоспроможність, що триває безупинно на протязі 4 кварталів, попередніх складання останнього бухгалтерського балансу Організація вважається стабільно неплатоспроможною у разі, коли впродовж чотирьох кварталів, попередніх складання останнього бухгалтерського балансу, і навіть наявність на дату складання останнього бухгалтерського балансу значення коефіцієнта забезпеченості фінансових зобов'язань активами, перевищує 0, 85]. Зазначений коефіцієнт характеризує здатність організації розрахуватися за своїми фінансовим зобов'язанням після реалізації активів й ставленням всіх (довгострокових та проведення короткострокових) зобов'язань організації до спільної вартості майна (активу).

10. Економічний показник ознак поточної платоспроможності за наявності простроченої кредиторської заборгованості - це різниця між сумою наявних у підприємствах грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань.

Критична неплатоспроможність підприємства характеризує відповідний фінансовий стан потенційного банкрутства, якщо на початок і кінець звітного кварталу, який передував подані заяви про відкриття справи про банкрутство, є ознаки поточної неплатоспроможності. При цьому коефіцієнт покриття (к) і коефіцієнт забезпечення власними коштами (кЗВК) в кінці звітного кварталу менші їхніх нормативних значень -1, 5 і 0, 1 відповідно. Надкритична неплатоспроможність характеризує такий фінансовий стан, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не одержало прибутку. У цьому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе через застосування ліквідаційної процедури. Навмисне банкрутство виникає з вини фундаторів (учасників) боржника або інших осіб, у тому числі керівника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки, або мають можливість іншим чином визначати його дії. Таке відбувається зазвичай в тому випадку, коли керівник або власник в особистих або в будь-яких інтересах навмисне робить підприємство неплатоспроможним.

11. Організаційні кризи виявляються як кризи поділу й інтеграції діяльності, поділу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів як відділень адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм. В організаційному устрої будь-якої соціально-економічної системи можуть загострюватися організаційні відносини. Це виявляється в ділових конфліктах, виникненні плутанини, безвідповідальності, складності контролю тощо. Все це відбувається за надмірного чи швидкого зростання соціально-економічної системи, зміни умов її функціонування і розвитку, помилок за часткової реконструкції організації чи організаційної перестраховки, що породжує бюрократичні тенденції. Організаційна криза виявляється часто як параліч організаційної діяльності. Однією з його форм є її надмірна бюрократизація.

12.