Тестові завдання до теми 11

1. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:

а) реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

б) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС;

г) всі варіанти.

2. За системними ознаками виділяють такі види екологічного управління:

а) державне екологічне управління;

б) корпоративне екологічне управління;

в) місцеве та громадське екологічне управління;

г) всі варіанти.

3. Екологічна експертиза – це:

а) оцінка впливів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

4. Екологічне нормування – це:

а) вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

5. Екологічний моніторинг – це:

а) вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

6. Екологічне ліцензування – це:

а) вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

7. Комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства або взагалі будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем – це:

а) екологічний дозвіл;

б) екологічний паспорт;

в) екологічний сертифікат;

г) екологічне погодження.

8. Державне управління в галузі НПС здійснюють:

а) Президент України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища;

г) всі варіанти.

9. Метою екологічної експертизи є:

а) запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища;

б) оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності;

в) оцінка екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах;

г) всі варіанти.

10. Головною метою екологічного маркування є:

а) виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;

б) реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

в) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС.

11. Засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну і задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, - це:

а) екологічна експертиза;

б) екологічний моніторинг;

в) екологічний аудит;

г) екологічна сертифікація.

12. Діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в екологічно безпечному навколишньому природному середовищі, формування екологічно чистого продукту, - це:

а) екологічне страхування;

б) екологічний маркетинг;

в) екологічний менеджмент;

г) екологічний аудит.

13. Екологічний ринок – це:

а) ринок, на якому здійснюється екологічна експертиза товарів;

б) ринок, на якому немає обмежень щодо якісних характеристик продукції;

в) ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації;

г) ринок, на якому проводиться екологічний моніторинг.

14. Ринково зорієнтована складова загальної системи управління підприємством, корпорацією, що має за мету досягнення екологічної вигоди або прибутку із застосуванням ринкових механізмів, – це;

а) екологічне страхування;

б) екологічний маркетинг;

в) екологічний менеджмент;

г) екологічний аудит.

15. Метою екологічного інжинірингу є:

а) техніко-економічне обґрунтування комплексу захо­дів щодо екологічної модернізації виробництва;

б) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;

г) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів.

16. До сфери екологічного страхування належить:

а) екологічне страхування нових технологій;

б) страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин;

в) страхування екологічних збитків унаслідок екологічних катастроф;

г) всі варіанти.

17. Кадастр – це:

а) реєстр, систематизоване зведення відомостей про об’єкти або явища;

б) це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про стан довкілля;

в) сучасна комп’ютерна технологія для картографування об’єктів навколишнього природного середовища;

г) технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території.