Сутність та значення регіональної економіки

В сучасних умовах господарювання регіональна економіка набуває пріоритетного значення в економічному зростанні України.

Термін “регіональна економіка” можна розглядати у вузькому та широкому розумінні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Визначення регіональної економіки у вузькому та широкому значеннях

Предмет регіональної економіки трактується неоднозначно. Так, академік М.М. Некрасов стверджував: “Соціалістична регіональна економіка як галузь економічної науки, спираючись на економічні закони соціалізму, вивчає сукупність економічних і соціальних факторів і явищ, що обумовлюють планове формування і розвиток продуктивних сил і соціальних процесів у регіональній системі країни і кожному регіоні. Регіональна економіка розробляє економічні стратегічні позиції регіонального розвитку продуктивних сил, що визначають удосконалювання територіальної організації господарства СРСР. Раціональне розміщення продуктивних сил розглядається як основа, головна складова частина регіональної економіки”.

Академік А.Г. Гранберг визначав предмет регіональної економіки як перелік наступних складових:

1. Економіка окремих регіонів, а саме: об’єктивні передумови економічного розвитку регіону (географічне положення, природно-ресурсний, демографічний, виробничий потенціал), виробничу структуру, соціальну сферу й умови життя, систему розселення і розміщення господарства, механізм функціонування і управління економікою і т.д.

2. Економічні зв’язки між регіонами. Поряд з елементами і механізмами внутрішньої структури економіки регіону обов’язково повинні вивчатися економічні зв’язки регіону з іншими регіонами країни й інших країн.

3. Регіональні системи (національна економіка як система взаємодіючих регіонів). Завдяки міжрегіональним економічним зв’язкам формуються системи взаємодіючих регіонів, а економіка кожного регіону стає частиною якої-небудь однієї чи декількох регіональних систем. Тому у предмет регіональної економіки також входять регіональні економічні системи, чи національна економіка як система взаємодіючих регіонів.

Світову економіку можна також розглядати як систему взаємодіючих регіонів різного рангу.

4. Розміщення продуктивних сил (РПС). Окремі об’єкти економіки, такі, як природні ресурси, населення, виробництво, інфраструктура або продуктивні сили, можуть по-різному розміщуватись по території (по різних регіонах). Вивчення процесу стихійного чи цілеспрямованого розподілу по території об’єктів і явищ традиційно включається в предмет РПС і регіональної економіки.

Регіональна економіка вивчає не просто розташування виробництва, але і елементи управління ним в процесі територіальної організації. Територіальна організація як політика найяскравіше виявляється у країнах з державною монополією в національному господарстві та з жорстким плануванням (наприклад, Китай). Вона існує і в розвинутих країнах, проте реалізується там по-іншому. Територіальна організація виробництва означає здійснення певної структурної політики за допомогою комплексу економічних заходів.

5. Регіональні (просторові) аспекти економічного життя, що включає просторові аспекти економіки виробництва, інвестиційного процесу, трудової діяльності, рівня (якості) життя населення, фінансових відносин тощо. Отже, предмет регіональної економіки пов’язаний з іншими галузями економіки і, навпаки, практично всі інші галузі економіки – з проблемами регіональної економіки.

Отже, предметом регіональної економіки є економіка окремого регіону; економічні зв’язки між регіонами країни і окремими державами; розміщення продуктивних сил; соціальна сфера і регіональні аспекти життя населення і побуту; природно-ресурсні фактори і охорона навколишнього середовища.

Таким чином, регіональну економіку можна представити у вигляді системи. У цій якості вона охоплює виробничі, фінансові, кредитні та суспільні відносини, які виникають і розвиваються на території певного регіону. Поділ території країни на регіони обумовлений її неоднорідністю за географічними, національними, демографічними, економічними, соціальними та іншими ознаками. Крім регіону вживаються різні терміни: район, зона, ареал тощо. Найчастіше в науковій літературі та на практиці використовуються терміни “ район ” і “ регіон ”.

За своїм змістом термін “район” є синонімом поняття “регіон”. Раніше термін “район” був більше вживаним, але зараз цей термін використовується для позначення певних типів регіонів: адміністративний район, внутрішньоміський район, великий економічний район.

Ознакою, за якою ту або іншу територію можна представити як відносно самостійну одиницю, служить її соціально-економічна єдність із усією національною економікою, тобто економічні процеси, що протікають на ній, повинні відображати певні закономірності суспільного відтворення, які формуються під впливом взаємозалежних економічних, соціальних і природних факторів. Цьому розумінню відповідає таке визначення регіону: під регіоном варто розуміти територіально-спеціалізовану частину народного господарства країни, що характеризується єдністю та цілісністю відтворювального процесу.

З поняттям “регіон” пов’язується термін “регіональна економіка” як важливий напрямок економічної науки, що займається загально-регіональними проблемами розвитку.

До ознак функціонування регіональної економіки належать:

1) комплексність економічного, соціального і екологічного розвитку;

2) єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;

3) територіальна спільність виробництва;

4) відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

5) цілісність системи соціальної інфраструктури;

6) поєднання територіального та галузевого управління об’єктами.

Отже, об’єктом дослідження регіональної економіки є регіон як територіальна економічна система, що вивчає економічні та соціальні явища, фактори і процеси, які обумовлюють формування і розвиток економіки регіону; територіально-економічні пропорції; регіональна пропорційність.

Суб’єктами регіональної економіки є різні юридичні особи (організації, підприємства), фізичні особи, окремо взята людина.