Римська фортеця Харакс

Харакс - палац, що належав великому князю Г.М. Романову, поблизу мису Ай-Тодор. Маєток отримав назву від римської фортеці Харакс, яка знаходилася у цій місцевості ще у ІІ-ІІІ ст. н. е. Відкриття Харакса відбулося у 1896 році Великим Князем Олександром Михайловичем - братом Георгія Михайловича, якому і належало місце розкопок римської фортеці.

Наприкінці 60-х рр. ХІХ століття родина Великого князя купує маєток Ай-Тодор територією у 69 десятин, до складу якої входить західна частина мису Ай-Тодор.

Маєток у кінці 90-х років переходить до володіння синів Великого князя - Олександра і Георгія. Олександр Михайлович стає власником великої частини маєтку Ай-Тодор, а менша частина маєтку, лишається Георгію Михайловичу, який розширює своє володіння до 20 десятин і створює маєток " Харакс", назване на честь римської фортеці " Харакс" (І-ІІІ стр. н.е.) на мисі Ай-Тодор. Цей античний форт є пам'яткою римської епохи Таврики, як тоді називався Крим.

Маєток " Харакс" проектував і збудував видатний ялтинський архітектор Краснов Н.П. на початку ХХ століття у стилі " шотландського селища", яке отримало античну назву, що прославила мис Ай-Тодор.

Нижньо-Алупкінське шосе ділить маєток " Харакс" на дві частини. Нижня частина маєтку на південь від шосе представляє собою парк. Верхня частина маєтку, на північ від Нижньо-Алупкінського шосе, являє собою гірський схил, вкритий лісом. У цій частині біля шосе ростуть фруктові насадження, маслини, мигдаль, облаштовані городи і зведені будівлі господарського призначення.

У парку нараховується більш ніж 200 видів і садових форм дерев і чагарників.

Відоме місце у парку - альтанка, що складається з 12 мармурових колон з фонтаном посередині. Деякі археологи вважають, що колони альтанки є частиною згорілого у 1882 році палацу - копії атріума римського будинку у Помпеях.

Алупка

Алупка - місто на Південному Березі Криму. Це приморський кліматичний курорт, розташований на південному схилі Кримських гір, біля підніжжя гори Ай-Петрі.

Перша згадка про місто відноситься до 960 року. Поселення названо «Алубіка». У XIV-XV століттях тут знаходився опорний пункт генуезців під назвою Лупіка. У 1475-1774 роках Алупка була коронним володінням Османських султанів. Після приєднання Криму до Росії (1783), Алупка належала князю Р. Потьомкіну, з 1823 перейшла у володіння М. Воронцова, який побудував тут палац.

На початку XX століття Алупка стає популярним курортом, на її території будується близько двохсот приватних курортних об'єктів.

У різні роки тут проходили лікування та відпочивали Федір Шаляпін, Максим Горький, Валерій Брюсов, Іван Бунін, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Сергій Рахманінов та інші. В Алупці і її околицях працювали художники І. І. Шишкін, В. І. Суриков, К. Ф. Богаєвський, баталіст Н. С. Самокиш, патріарх радянського живопису В. М. Новіков. Одна з найвищих скель з видовий майданчиком носить ім'я мариніста І. К. Айвазовського.

Після громадянської війни в Алупці було організовано 22 здравниці. У 1920-х і 1930-х роках планомірно створювалася інфраструктура населеного пункту, будувалися курортні установи.

У 1938 Алупка отримала статус міста. На 1941 рік у ній працювали 24 здравниці різного профілю, 3 школи, лікарня та інші установи.

У 1970-х і 1990-х роках у східній частині Алупки був побудований пансіонат «Воронцов», а в західній - «Південнобережний».

Головна визначна пам'ятка міста - Воронцовський палац і прилеглий до нього парк. В Алупці народився учасник Великої Вітчизняної війни двічі Герой Радянського Союзу льотчик Амет-хан Султан. Зараз у місті відкрито його музей.

У місті також знаходиться музей-квартира заслуженого художника України А. І. Куїнджі, на якій заснована база Санкт-Петербурзької державної академії мистецтв живопису, скульптури та архітектури ім. І. Ю. Рєпіна.
У 1972 році в Алупці був відкритий ландшафтний парк площею 40 га, що є пам'ятником садово-паркового мистецтва. У парку зібрано понад 200 різновидів і форм дерев і чагарників.

День 5