Глосарій

АВС-аналіз – розподіл наявних ресурсів або можливостей підприємства на групи з виділенням показників, які за кількістю мають невелике значення, проте у вартісному обчисленні займають найбільшу питому частку у загальній сукупності.

Адаптаційна, або прогресивна, реструктуризація – використо­вується за відсутності кризових явищ як таких, але при виникненні негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Бюджетні асигнування – це кошти, які надає держава, перерозподі­ляючи доходи різних рівнів бюджету на користь певних державних про­грам або державних підприємств з метою надання імпульсу до інновацій­ного розвитку економіки України.

Бюджетування – технологія фінансового планування, обліку і контролю ресурсів, що використовуються, доходів і витрат підприємства від визначеного бізнесу на всіх рівнях і за усіма бізнес-процесами, що дозволяє аналізувати прогнозовані і фактичні фінансові показники діяльності; механізм перерозподілу ресурсів між підрозділами підприємства.

Вартість чистих активів – величина, яка визначається господарським товариством шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку суми його зобов’язань, прийнятих до розрахунку.

Венчурний капітал – це вид капіталу, пов'язаний з високоризиковими довгостроковими вкладаннями в інноваційну діяльність підприємств на ранньому етапі їх життєвого циклу з метою отримання надприбутків у майбутньому.

Випереджаюча реструктуризація – має місце в успішних ком­паніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування (виникнення нових або посилення наявних конкурентів, впро­вадження новітніх технологій, виникнення нових або втрата існу­ючих ринків) і прагнуть посилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги.

Гнучкість організаційної структури – відображає здатність працівників організаційної структури замінювати в разі необхідності один одного та визначається відношенням чисельності працівників, що можуть виконувати не тільки безпосередні функції, а і суміжні до загальної чисельності працівників певного підрозділу організаційної структури.

Дезінвестування – вилучення частки інвестованого капіталу шляхом продажу активів або недостатність інвестування основних засобів підприємства, яка характеризується негативним значенням показника чистих інвестицій.

Діагностика банкрутства – система цільового фінансового аналізу, що спрямована на виявлення параметрів кризового розвитку, які можуть призвести до банкрутства підприємства у майбутньому.

Доведення до банкрутства – умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору.

Допустимі реорганізаційні політики – заходи або комплекс заходів, спрямованих на досягнення і (або) підтримку протягом короткострокового періоду (у межах року) задовільної структури балансу.

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Досяжність – реальність досягнення запланованих заходів з використанням наявних ресурсів, сильних сторін та можливостей підприємства.

Економічна криза – відбиває гострі протиріччя в економіч­ному стані окремого підприємства. Це криза виробництва і реалізації продукції (товарів, послуг), взаємин економічних агентів, втрати конкурентних переваг тощо.

Економічність – мінімізація ресурсів, спрямованих на виведення підприємства із кризи з огляду на результат.

Експрес–діагностика – характеризує систему оцінки фінансового розвитку підприємства на основі даних його фінансового обліку та стандартних алгоритмів аналізу.

Ефективність – співвідношення між запланованими результатами та ресурсами, що використані для їх досягнення.

Життєвий цикл підприємства – це сукупність стадій, які проходить підприємство в пере­бігу своєї життєдіяльності від створення до ліквідації, кож­на з яких характеризується певною системою стратегічних цілей та задач, особливостями формування ресурсного по­тенціалу, досягнутими результатами функціонування.

Залучені кошти – це частина фінансових ресурсів підприємства, які отримуються внаслідок обігу цінних паперів на фондовому ринку.

Коефіцієнт використання засобів праці – відображає рівень використання можливостей обладнання та визначається відношенням кількості виготовлених деталей до нормативної продуктивності обладнання.

Коефіцієнт децентралізації структури – відображає рівень децентралізації структури управління та визначається відношенням чисельності управлінців первинних ланок до чисельності управлінців вищої ланки управління.

Коефіцієнт еластичності структури – відтворює зв’язок між організаційною структурою управління та стратегічним розвитком підприємства, визначається співвідношенням кількості реорганізацій до кількості впроваджених нових стратегій.

Коефіцієнт завантаження обладнання – характеризує рівень завантаження обладнання в годинах та визначається відношенням тривалості простоїв обладнання до реального фонду робочого часу.

Коефіцієнт контролю – показує кількість підлеглих на одного керівника, що дає змогу висловити думку щодо раціональності розподілу повноважень та визначається відношенням середньої кількості працівників, що працюють в організаційній структурі чи її підрозділі, до кількості керівників певного рівня.

Коефіцієнт обороту персоналу за вибуттям – визначається відношенням чисельності звільненого з роботи персоналу до середньоспискової чисельності персоналу.

Коефіцієнт обороту персоналу за наймом – визначається відношенням чисельності прийнятого персоналу на роботу до середньоспискової чисельності персоналу.

Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства – визначається відношенням чисельності працівників, що відпрацювали весь рік, до середньоспискової чисельності персоналу.

Коефіцієнт прогресивності організації виробництва – відображає частку прогресивних виробничих процесів у їхньому загальному обсязі та визначається відношенням кількості прогресивних виробничих процесів до загальної кількості виробничих процесів підприємства.

Коефіцієнт раціональності структури – відображає рівень забезпеченості підприємства управлінським персоналом та визначається відношенням фактичної чисельності управлінців до нормативної.

Коефіцієнт централізації допоміжних процесів – відображає частку централізовано виконаних допоміжних операцій у їхній загальній кількості.

Контролінг – координація роботи складових частин системи управління підприємством: системи цілей, організаційної системи, системи управління персоналом, системи планування і контролю, а також інформаційної системи і системи виробництва і реалізації.

Корпоративна реструктуризація – передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності.

Криза ліквідності – підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

Криза прибутковості – перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу.

Кризове явище – це стале погіршення окремого кількісного або якісного показника функціонування підприємства, яке має локальний та несуттєвий негативний вплив на процеси його життєдіяльності.

Ліквідаційна процедура – це сукупність заходів щодо підприємства, стосовно якого прийнято рішення про банкрутство чи ліквідацію, спрямованих на задоволення вимог кредиторів продажем майна боржника та ліквідацією його як юридичної особи.

Ліквідація – припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволених визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Локальна криза – сукупність кризових явищ, що мають автономну сферу прояву, виникли в окремій підсистемі підприємства (у межах окремих елементів, функцій, процесів), мають суттєвий негативний вплив, але не порушують життєдіяльність підприємства в цілому, наприклад криза, збуту, криза діяльності, криза менеджменту, криза платоспроможності тощо.

Мирова угода – домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язань за угодою сторін (далі – прощення боргів ).

Незадовільна структура балансу – стан майна та зобов’язань боржника, коли за рахунок майна неможливо забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатньою ліквідністю майна боржника.

Облік або дисконтування векселів – банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, оплачує його пред’явнику з вирахуванням дисконту, а платіж отримує лише при настанні зазначеного у векселі строку погашення.

Оперативний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих як на зменшення розміру зовнішніх і внутрішніх поточних фінансових зобов'язань (скорочення негативного грошового потоку) у короткостроковому періоді, так і на збільшення грошових активів (збільшення позитивного грошового потоку), що забезпечують термінове погашення цих зобов'язань.

Операційна реструктуризація – реструктуризація, яка стосується основної господарсь­кої діяльності підприємства, результатом якої є прибуток або збит­ки. Під час її проведення всі дії щодо узгодження обсягів продажу, запасів сировини, матеріалів, готової продукції і тощо позначають­ся на зміні структури активів (за всіма складовими або окремими части­нами).

Організаційна криза – виявляється як криза організаційно-правової форми господарювання, стилю управління, організаційності структури, розподілу функцій, регламентації повноважень окремих структурних підрозділів (центрів фінансової відповідальності) тощо.

Показник кваліфікації управління – відображає реальну тривалість підготовки одного працівника для виконання певних функцій та визначається як сума тривалості загальнотеоретичної підготовки, спеціального навчання за даною спеціальністю (фахом) та тривалості практичного досвіду роботи за даною спеціальністю.

Портфельний аналіз – використовується для оптимізації портфеля цінних паперів, для дослідження портфеля продукції (портфеля бізнесів).

Приховування стійкої фінансової неспроможності – умисне приховування громадянином – засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом надання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.

Програма реструктуризації – це перелік заходів у межах ос­новних напрямів, що дозволяють досягти поставленої мети – підвищення прибутковості діяльності компанії і забезпечення зростання її ринкової вартості.

Психологічна криза – проявляється у вигляді масового стресу, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності існуючим станом речей, рівнем захищеності тощо.

Реальне банкрутство – характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність через реальні втрати капіталу, що використовується. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, внаслідок чого воно оголошується банкрутом юридично.

Реструктуризація виробництва – передбачає внесення змін до організаційної та виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.

Реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Рефінансування дебіторської заборгованості – форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції тощо.

Рівень фондоозброєності управлінського персоналу – показує рівень технічного оснащення управлінської праці та визначається відношенням балансової вартості технічного оснащення до чисельності управлінців за певний період.

Санаційна спроможність – наявність у підприємства фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей для успішного проведення санації.

Санаційна, або відновна, реструктуризація – застосовується, ко­ли підприємство знаходиться у передкризовому або кризовому стані і має на меті вийти з нього.

Санаційний прибуток – це прибуток, який виникає:

1) у результаті викупу акціонерним товариством акцій власної емісії за курсом нижче номінальної вартості цих прав (дизажіо) у зв'язку з безкоштовною передачею їх до анулювання чи зниження номінальної вартості;

2) у випадку списання (цілком чи частково) заборгованості кредиторами.

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

СВОТ-аналіз – аналіз сильних та слабких сторін, можливостей та загроз підприємства.

Середня автономність одного структурного підрозділу організаційної структури – характеризує рівень автономності роботи структурного підрозділу та визначається відношенням трудомісткості робіт, які виконуються підрозділом, до повної трудомісткості всіх робіт, що виконуються підприємством.

Системна криза – критична за наслідками сукупність кризових явищ та сфер їх прояву, наявність якої призводить до недотримання параметрів життєздатності (найважливіших характеристик внутрішнього стану підприємства), порушення життєздатного стану підприємства та, в кінцевому підсумку, до його економічної загибелі: примусової чи самостійної ліквідації.

Соціальна криза – виникає при загостренні протиріч та зіткнен­ні інтересів у трудовому колективі підприємства, між окремими соціальними групами персоналу та менеджменту з приводу умов та оплати праці, стилю управління вирішення соціальних проблем тощо.

Стратегічна криза – коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху.

Стратегічна реструктуризація – здійснюється у довгостроково­му періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджувальної реструк­туризації.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді.

Стратегія запобігання банкрутсту – спосіб дій, які забезпечують уникнення підприємством кризового стану, а у разі його виникнення – вибір механізмів захисту від можливого банкрутства, спрямованих на фінансове оздоровлення підприємства шляхом координації управлінських рішень.

Тактичний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді.

Технічна криза – найчастіше причиною є незадовільний рівень матеріально-технічної бази (обладнання), моральне та технологічне старіння основних засобів, їх псування або загибель, неефективне використання, що обумовлює неспроможність вироблення продукції, адекватної потребам ринку.

Технічне банкрутство – характеризує стан не­платоспроможності підприємства, який виник у результаті наявності простроченої де­біторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості пере­вищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, як правило, не приводить до його юридичного банкрутства.

Технологічна криза – виникає в разі недосконалої технології виробництва продукції, наслідком якої є втрата конкуренто­спроможності продукції тощо. Імпульсом для її розгортання виступає усвідомлення потреби у нових технологіях, впровадженні досягнення науково-технічного прогресу.

Точка беззбитковості – такий обсяг продажу продукції, при якому ви­трати дорівнюються виручці від реалізації всієї продукції у короткостроковому періоді.

Управління грошовими потоками – система принципів та методів розроблення та реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу та використання грошових коштів, організації їх обороту, що спрямовані на забезпечення фінансової рівноваги підприємства.

Факторинг – переуступка дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку, тобто операція з відступленням першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості боргу першому кредиторові.

Факторний аналіз відхилень – виявлення та оцінка причин відхилень фактичних показників від встановлених згідно з нормою (планом).

Фіктивне банкрутство – завідома неправдива заява громадянина – засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, а також громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Фінансова криза – віддзеркалює протиріччя між фактичним станом його фінансового потенціалу (спроможністю генерування та (або) залучення фінансових ресурсів) та необхідним обсягом фінансування.

Фінансова реструктуризація – реструктуризація, пов’язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

Фінансова рівновага – стан фінансової діяльності підприємства, при якому потреба в прирості активів балансується з можливостями формування підприємством фінансових ресурсів за рахунок власних джерел.

Фінансова стратегія підприємства – це спосіб реалізації підприємством цілей фінансової діяльності, спрямований на розв’язання основного протиріччя між потребою у фінансових ресурсах і можливістю їх використання. Тобто фінансова стратегія – генеральний план дій щодо забезпечення підприємства грошовими коштами.

Форфейтинг – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер.

Франчайзинг – та­ка форма організації економічних відносин, при якій підприємство-франчайзер на основі договору про довгострокове співробітництво передає ін­шому суб'єкту господарювання (франчайзі) права на продаж своїх това­рів (робіт, послуг).

Фундаментальна діагностика – це система оцінки параметрів кризового розвитку підприємства, що використовує методи факторного аналізу та прогнозування.

Функціонально-вартісний аналіз – дослідження функціональних характеристик продукції з точки зору відповідальності вартості і корисності.