Об’єкт 2 – Аудит фінансового стану підприємства-боржника.

Аудит фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації шляхом вивчення існуючих зв'язків та взаємозв'язків між показниками. У загальному вигляді програма санаційного аудиту може бути представлена такими процедурами.

2.1 Оцінка та аналіз економічного потенціалу підприємства та результативності діяльності. Проводиться аудит аналізу фінансового стану підприємства згідно з Методичними рекомендаціями[66] та висловлюється власна думка щодо фінансового стану підприємства. Фінансове становище підприємства значною мірою обумовлюється його виробничою діяльністю. Тому, аналізуючи фінансове становище підприємства, слід оцінити його виробничий потенціал. Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміку та питому вагу усіх виробничих активів у загальній вартості майна; наявність, динаміку та питому вагу основних засобів у загальній вартості майна; коефіцієнт зносу основних засобів; середню норму амортизації; наявність, динаміку і питому вагу капітальних вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

2.2 Аналіз причин фінансової кризи підприємства.Санаційна спроможність підприємства значною мірою визначається його здатністю усунути причини фінансової кризи. Тому виявлення і аналіз причин кризи, наслідком яких є неплатоспроможність, його збитковість та неконкурентоспроможність, є гарантією того, що через певний період після проведення санації криза не повториться. При цьому зосереджуватися треба насамперед на ендогенних причинах, оскільки глибинні причини кризи криються у самому підприємстві, у недоліках його операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Такими причинами можуть бути:

- хронічна збиткова діяльність. У даному разі необхідно проаналізувати причини такої діяльності. Згідно з положеннями цивільного законодавства до збитків належать:

додаткові витрати потерпілої сторони внаслідок порушень узгоджених чи регламентованих дій з боку контрагента. Так, несвоєчасна поставка сировини, матеріалів, комплектувальних виробів може призвести до додаткових витрат через простої, екстрену доставку потрібних матеріалів з інших джерел, їх заміну. Поставка неякісної продукції спричиняє брак у виробництві і відповідно додаткові витрати тощо. Крім того, порушення нормального ритму виробництва може призвести до неналежного виконання своїх обов’язків потерпілою стороною перед партнерами, унаслідок чого виникають додаткові витрати у вигляді економічних санкцій;

втрати або пошкодження майна. Цей вид збитків може бути спричинений неналежним зберіганням і пакуванням продукції, несвоєчасною її поставкою тощо;

неодержаний прибуток (втрачена вигода). Мається на увазі прибуток, який одержала б потерпіла сторона за належного виконання контрагентом своїх зобов’язань.

При цьому необхідно мати на увазі, що збитки обчислюються за наслідками порушень договірних зобов’язань незалежно від змісту цих порушень. При розрахунку збитків важливо уникати повторного урахування деяких втрат. До основних наслідків порушення договірних зобов’язань належать:

1) заміна матеріалів та комплектуючих виробів. Тут можуть бути додаткові витрати внаслідок зміни ціни та кількості матеріалів і комплектуючих виробів. Вони обчислюються як різниця між вартістю фактично використаних матеріалів і замінених з урахування транспортно-заготівельних витрат. При цьому можливі додаткові витрати на оплату праці та інші експлуатаційні потреби. У формалізованому вигляді загальні збитки обчислюються за формулою

, (5.2)

де С_зб – загальна сума збитків, грн; С_мф, С_мз – затрати на матеріали відповідно фактично використані та замінені, грн; З_р – доплата працівникам за підвищену трудомісткість робіт при використанні інших матеріалів, грн; Р_с – відрахування на соціальні заходи, %; Р_д – додаткова заробітна плата, %; С_ек – інші додаткові експлуатаційні витрати, грн;

2) простої і форсування виробництва. Обсяг продукції внаслідок простоїв у певному періоді не зменшується, оскільки він компенсується наступним форсуванням виробництва. У цьому разі виникають додаткові витрати на виплати працівникам за час вимушеного простою, а також доплата за понадурочну роботу, роботу у вихідні дні згідно з чинним законодавством, відрахування на соціальні заходи, інші додаткові витрати, оплата санкцій контрагентам. Загальні збитки обчислюються за формулою

_, (5.3)

де З_п – виплати працівникам за час простою, грн; З_ф – доплати працівникам за форсування виробництва, грн; С_с – сума санкцій контрагентам, грн;

3) повернення неякісної та некомплектної продукції. У цьому разі до збитків відносять витрати на доставку продукції на підприємство, що її замовляло, на її вивантаження, зберігання і повернення;

4) брак від прихованих дефектів одержаних матеріалів і комплектуючих виробів. Брак може бути виявлений у процесі виробництва продукції (внутрішньої) або під час її використання у споживача (зовнішньої). Збитки від внутрішнього браку дорівнюють виробничій, а від зовнішнього – повній собівартості забракованої продукції, зменшеній на виручку від її продажу. Крім цього, можливі санкції від споживача, а також втрата прибутку у разі зменшення обсягу виробництва. Загальні збитки обчислюються за формулою

С_зб = С_бв + С_бз – С_бп + DП + С_с, (5.4)

де С_бв, С_бз – собівартість відповідно внутрішнього та зовнішнього браку, грн; С_бп – виручка від продажу бракованої продукції, грн; DП –зменшення прибутку внаслідок зниження обсягу продажу продукції, грн;

5) зміна асортименту продукції і зниження її якості. Сума збитків у даному випадку визначається зменшенням прибутку внаслідок негативного впливу цінового фактору. Можливі санкції за порушення умов договору і додаткові витрати на гарантійне обслуговування продукції зниженої якості. Загальна сума збитків обчислюється за формулою

С_зб = DП + С_с +С_гр, (5.5)

де DП – зменшення прибутку через зниження виручки від продажу продукції або зміни асортименту, грн; С_гр – додаткові витрати на гарантійне обслуговування продукції зниженої якості, грн;

6) втрата або пошкодження майна. Збитки в цьому випадку дорівнюють балансовій вартості втраченого майна та величині вартості пошкодженого майна або витратам на усунення цього пошкодження;

7) інші наслідки порушення договірних зобов’язань;

- неритмічність роботи. Важливим показником рівня організації виробничої діяльності є ритмічність виробництва. Узагальнюючим показником ритмічності роботи є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню та обчислюється за формулою

, (5.6)

де К_р – коефіцієнт ритмічності виробництва за певний розрахунковий період; Т – кількість календарних проміжків часу, на які поділяється розрахунковий період; В_ф – фактичний обсяг продукції, виготовлений за t-й період у встановленому вимірі у межах запланованого; В_пл – обсяг продукції, передбачений планом на розрахунковий період;

- організаційна структура підприємства (виробнича структура та організаційна структура управління (ОСУ). При аудиті організаційної структури підприємства необхідно з’ясувати ефективність цієї структури, оскільки від ефективності організаційної структури залежить якість управління поточними активами в короткостроковому періоді та необоротними – в довгостроковому, та якість виробництва.