Визначення дебіту експлуатаційних свердловин нафтових покладів

Дебіт– кількість(об’єм) рідини (води, нафти) або газу, що надходить на поверхню за одиницю часу з природного чи штучного джерела (свердловини, колодязя)[1].

Система розробки кожного нафтового покладу може бути дуже різною як по сітці розміщення вердловин, порядку і темпу розбурювання площі, так і по темпу відбору с нафти. Крім того, нафтовий поклад можна розробляти, використовуючи штучні методи впливу на нього або без цих методів. Самі методи штучного впливу також можуть бути різними як по виду робочого агента, так і по схемі розміщення нагнітальних свердловин [4].

В даній практичній роботі розглянемо кільцеве законтурне заводнення, найпростішу модель (рис.2).

Вплив на пласт в цьому випадку здійснюється через систему нагнітальних свердловин, розміщених за зовнішнім контуром нафтоносності. Лінія нагнітальних свердловин розміщується приблизно на 300-800 м від контура нафтоносності для створення рівномірнішого впливу на нього, попередження утворення язиків обводнення і локальних проривів води в експлуатаційні свердловини [4].

Кільцева система передбачає розміщення розвідувальних свердловин кільцевими рядами послідовно за падінням пластів від центра до периферії і застосовується при оконтурюванні покладів нафти, приурочених до широких пологих структур ізометричної фор­ми [5].

Законтурне заводнення доцільне:

при хорошому гідродинамічному зв’язку нафтоносного пласта із зоною розміщення нагнітальних свердловин;

при порівняно малих розмірах покладу нафти, коли відношення площі покладу до периметра контура нафтоносності становить 1, 5-1, 75 км (хоча відомі випадки розробки родовищ при різних співвідношеннях цих величин);

при однорідному пласті з хорошими колекторськими властивостями як по товщині пласта, так і по площі.

В цих умовах система законтурного заводнення дозволяє найповніше виробити запаси і витіснити нафту до центральної підвищеної частини пласта, до так званого стягуючого ряду видобувних свердловин або до однієї свердловини.

Законтурне заводнення має і недоліки. До них можна віднести такі:

підвищена витрата енергії (додаткові витрати потужностей насосних установок) на видобування нафти, тому що воді, яка закачується в пласт, необхідно долати фільтраційний опір зони пласта між контуром нафтоносності і лінією нагнітальних свердловин;

сповільнений вплив на поклад через віддаленість лінії нагнітаня;

підвищена витрата води внаслідок її відтоку у зовнішню зону пласта за межі лінії нагнітання [4].

Задача 2. Радіус приведеного контуру живлення R₀ = 4490 м; радіуси експлуатаційних рядів: R ₁ =2260 м, R ₂ = 1870 м, R ₃ = 1550 м. Кількість свердловин в рядах: n ₁= 33, n ₂ = 22, n ₃ = 9; радіус свердловин r _c = 0, 1 м; потужність пласта h = 6 м; проникність k = 0, 9*10^-12 м²; в’язкість нафти μ _н = 4, 5 мПа*с; тиск на контурі області живлення р _к = 14 МПа; вибійний тиск в свердловинах р _заб = 7 МПа [2].

Дебіти експлуатаційних свердловин q_i знайдемо, користуючись наступною системою рівнянь, які складені для трьох рядів свердловин:

Із першого рівняння знаходимо:

Із другого рівняння знаходимо:

Із третього рівняння з врахуванням попередніх співвідношень одержуємо:

чи 113, 83 q ₃ = 45, 6 м³/добу, звідки q ₃ = 40, 1 м³/добу. Отже, q ₂ = 54, 5 м³/добу; q ₁ = 103 м³/добу [2].

Тобто, q₃ вираховується за наступним співвідношенням, у яке введені деякі коефіцієнти для спрощення розрахунків:

q₁2.3lg + (n₁q₁ + n₂q₂ + n₁q₂)2.3lg =

Завдання 2. За даними, наведеними в таблиці, розрахувати дебіти свердловин. Опрацювати теоретичну частину і стисло викласти її у звіті. Зробити висновки щодо одержаних результатів. Дати відповіді на контрольні питання.

Контрольні питання

1. Від чого залежить тип заводнення?

2. Які види заводнення ви знаєте?