Пароніми в системі української лексики. Словники паронімів.

Пароніми (від гр.para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) - це слова, подібні між собою за звучанням, але відмінні за значенням: абонент - абонемент; фірма – ферма. Пароніми бувають: 1.різнокореневі (додому, додолу) 2. Однокореневі (додаємо інші префікси або суфікси) – знайомити – ознайомити, будівельник – будівник. Залежно від ступеня звукової близькості пароніми поділяють на: 1. максимальні – слова, у яких відрізняється один звук або одна літера (калина-малина, група – трупа, букет - буфет); 2. мінімальні (досвідчений – освічений, сплеск-блиск). Пароніми можуть вступати в синонімні (тяжкий – важкий) та антонімні (експорт-імпорт) відношення. Часто причиною лексичних, а отже і симантичних помилок стає нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов (рос. сомнение- укр. сумління).

Словник паронімів української мови. Гринчишин Д, Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. К., 1986 – у цьому словнику описано понад 1 тис. паронімів, які найчастіше зустрічаються, також є різнопрефіксні і різнокореневі слова. У словниковій статті описується паронімічна пара і заголовні ряди, які мають три і більше близьких за звучанням слів. Словникова стаття складається з кількох частин: 1. загальні відомості про пароніми, дається етимологічна довідка; 2. особливості сполучуваності кожного пароніма. Основна увага звертається на розкриття лексичного значення паронімів. 3. Дається коротке тлумачення. Є ілюстративний матеріал – цитати переважно з художніх, наукових і публіцистичних творів.

11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів. Синоніміка – 1. Розділ лексикології, що вивчає синоніми; 2. Сукупність синонімів

Синоніми бувають: 1. Словотвірні – різні за звучанням афікси утворюють слова з тим самим словотвірним значенням; 2. Парадигменні – одне і те ж граматичне значення передається різними формами; 3. Синтаксичні – різні синтаксичні структури виконують те саме синтаксичне значення; 4. Фразеологічні – різний словесний склад, але те саме значення(говорити - плескати язиком, ляпати язиком); 5. Лексемні (лексичні, словесні) – це слова близькі за значенням, але різні за звучанням. Серед лексичних синонімів виділяють: 1. абсолютні, повні – слова, у яких семантична близькість використовується у тих самих стилях мови, але мають різне звучання (слова-дублети, лексичні паралелізми). Це надбання переважно наукового стилю (гасло – лозунг). 2. стилістичні, неповні, семантичні – відрізняються відтінками значень, емоційністю (гарний, вродливий). 3. контекстні – слова, які вступають в синонімні відношення внаслідок переносного вживання. Використовуються в художньому та публіцистичному стилях.

На основі смислової співвіднесеності поза контекстом чи у ньому, слова-синоніми поєднуються в єдиний синонімічний ряд (синонімічне гніздо). Домінанта, або стрижневе слово синонімічного ряду - це слово, що найчастіше вживається у мовленні. У словнику синонімів воно подається першим. Так, напр., у синонімічному ряду неминуче, напевне, конче, неодмінно, обов'язково, безсумнівно домінантою є слово обов'язково. Ознаки домінантного слова: часте вживання, емоційна нейтральність, найменші додаткові відтінки. До одного синонімічного ряду звичайно входять слова однієї частини мови. Тому виділяють синоніми: 1. іменникові (друг, брат, друзяка) 2. прикметникові (гарний, красивий, чарівний) 3. дієслівні (захотіти, забажати, забагнути) 4. прислівникові (обов’язково, неодмінно, конче) 5. прийменникові (біля, коло, побіля).

Синоніми використовуємо для урізноманітнення тексту. Перифраз – описовий зворот мови. А в поезії – стилістичний прийом, троп, за допомогою якого предмети, явища або власні імена називають не прямо, а через їхні характерні ознаки (чорне золото замість кам’яне вугілля)

Синонімічні словники наводять заголовне слово (домінанту) зазвичай у прямому значенні, без експресивно-емоційного забарвлення або стилістичних обмежень, а потім синонімічний ряд існуючих експресивно забарвлених синонімів, який завершують менш уживаними та діалектними формами. У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудований академічний «Словник синонімів української мови». У 2 т./ Уклад.: А. Бурячок та ін. – К.: Наукова думка, 1999 – 2000. У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх уживання. Такими є " Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), " Практичний словник синонімів української мови" С. Караванського (К., 1995) (близько 15 тис. синонімічних рядів).

12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники. Фразеологія - сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки про мову, що вивчає стійкі словосполучення-фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження. Фразеологізм – лексико-граматична єдність двох і більше нарізно-оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі і структурі (спіймати облизня - " зазнати невдачі", без царя в голові - " нерозумний", заткнути за пояс - " перевершити"). Фразеологічні одиниці подібні до слів: 1. і слова, і фразеологізми використовуються як готові мовні одиниці, а не створюються щоразу у процесі мовлення. 2. Фразеологізми, як і слова, можуть входити до синонімічних рядів: дрімати - куняти - клювати носом 3. У реченні фразеологізм виступає як один член речення. Напр., у реченні І довго ти будеш товкти воду в ступі? фразеологізм товкти воду в ступі є присудком. Але слово має неемоційне значення, фразеологізми – забарвлені емоційно вислови (мовчати – води в рот набрати).

Основні ознаки фразеологізмів: 1. усталена (стійка) конструкція словосполучення чи речення. 2. Слова, які є компонентами фразеологізмів, утрачають своє значення і лише разом виражають одне узагальнене поняття. 3. Фразеологізми не створюються в процесі мовлення, а як готові мовні одиниці відтворюються в міру потреби під час спілкування. 4. Характеризуючи позитивно чи негативно особу, предмет, дію або явище, фразеологізми надають тексту певного стилістичного (експресивного) значення. 5. У складі речення фразеологізми виступають одним членом речення (найчастіше присудком, обставиною), оскільки виражають одне лексичне значення.

Структура фразеологізмів: 1. Співвідносні з реченням – вовка боятися – в ліс не ходити. 2. Співвідносні з словосполученням – ні пуху ні пера, кінці у воду, ні живий ні мертвий, язик проковтнув, ні туди ні сюди).

Класифікація фразеологізмів: 1. Фразеологічні зрощення, у яких семантика немотивована тими словами з яких складається фразеологізм (на цьому собаку з’їсти – слова не впливають на значення словосполучення). 2. Фразеологічні єдності – фразеологічні словосполучення, загальне значення яких певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять. (крапля в морі – небагато). 3. Фразеологічні сполучення – стійкі мовні звороти, у яких один з компонентів має самостійне значення, що конкретизується в постійному зв’язку з іншими словами. (брати – нічого в рот не брати, брати гору, брати близько до серця). Центральне слово в них є стійким і не може бути змінене іншим, а залежні слова можуть виражатися синонімічним словом (порушити питання – поставити, підняти питання).

Шанський додає четверту групу – фразеологічні вирази– стійкі мовні звороти, які семантично подільні (не все те золото, що блистить). Проф. Булаховський виділяє 2 групи: 1. Ідіоми – ті стійкі словосполучення, значення яких не мотивується елементами цього сполучення (молоти язиком) 2. Фразеологічні одиниці – розкладні словосполучення чи речення. Вони стійкі. В процесі мовлення лише відтворюються (шила в мішку не таїти). До ідіом належать прислів’я, приказки, крилаті вислови.

Прислів’я - це народний вислів повчального змісту (що з возу впало, те пропало, під лежачий камінь вода не тече). Приказка - це зворот мови, який образно визначає якесь життєве явище. Приказка завжди є ніби частинкою речення (чим би дитя не тішилося, аби не плакало; грошей, як кіт наплакав). Крилаті вислови – влучні вирази видатних людей, які поширилися як стійкі (перемагать і жить – Тичина). Крилаті вислови походять: 1. Античні вислови (крапля скелю довбе) 2. Церковнослов’янські (небесна манна, блудний син) 3. Висловлювання письменників з різних літератур (бути чи не бути).

Походження українських фразеологізмів: спільнослов’янські фраземи (дарованому коневі в зуби не заглядають), українські словосполучення – висловлювання українських письменників (тіні забутих предків), запозичені без перекладу (Fata morgana, alma mater). Калькування – перекладений фразеологізм (поставити крапку над і).

Фразеологічні словники вміщують зазвичай цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова. Ідіоми та ін.), пояснюють їх значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти в живому мовленні та літературі. Такими, зокрема, є академічний " Фразеологічний словник української мови" у 2-х книгах (К., 1993; друге видання -- 1999), " Фразеологічний словник української мови" в 2-х томах Г.М. Удовиченка (К., 1984), " 1000 крилатих виразів української літературної мови" А.П. Коваль і В.В. Коптілова (К., 1964)

Фразеологічний словник української мови. У 2 кн. /уклад.: В. Білоноженко та ін. – К.: Наукова думка, 1993 це перший академічний словник, що найповніше відображає загальновживану фразеологію СУЛМу. Значення фразеологічних одиниць ілюструється цитатним матеріалом. У словнику подається всебічна лексикографічна характеристика фразеологізмів.

Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник /Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. – К.: Довіра, 2000.