Розвиток законодавства про кримінальне покарання в Російській імперії 1845-1885 рр.

Розвиток права в повоєнний період характеризувався скасуванням норм воєнного часу.7 липня 1945 року був прийнятий указ «Про амністію в зв’язку з перемогою над гітлерівською Німеччиною» - були звільнені особи засуджені терміном до 3 років. Звільнялись воєнні злочинці.

Наступна амністія була оголошена 27 березня 1953 р. Звільнались засуджені до позбавлення волі терміном до 5 років, чоловіки старші 55 років, жінки 50 років, неповнолітні до 18 років, та невиліковно хворі.

1947 приймається указ «Про відміну смертної кари», це покарання замінили на 25 років в таборах.

Більш жорстокими стали кримінальні норми, спрямовані на боротьбу зі злочинами проти життя, здоров’я, свободи, гідності

28 грудня 1960 року Верховна рада УРСР затвердила Кримінальний кодекс УРСР. До нього повністю ввійшли союзні Основи, Закон про кримінальну відповідальність за держ. Злочини та Закон про кримінальну відповідальність за воєнні злочини.

У 1970 р. вводиться новий інститут – умовне засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці.

У 1972 р. вводиться поняття тяжкого злочину і вичерпний перелік його видів.

Слід зазначити що головною тенденцією у розвитку кримінального права було посилення репресивних заходів кримінально-правового примусу.

Механізм державного управління в Радянській Україні в 1917-1920 рр.

Вищим органом влади проголошується Всеукраїнський з’їзд Рад. У перервах між з’їздами його його функції мав виконувати Центральний виконавчий комітет. До складу ЦВК входив 61 член. Першим головою ЦВК був обраний Медвєдєв. ІІ Всеукраїнський з’їзд рад збільшив склад ЦВК до 102 членів. Свою роботу ЦВК проводив через відділи: агітаційний, господарський, зв’язку, військовий. ЦВК зі свого складу обирав Президію.

Вищим виконавчим і розпорядчим органом радянськой України був уряд – Народний Секретаріат. Формування уряду було компетенцією ЦВК. Центральними органами управління були секретарства, які очолювали народні секретарі. Держава мала назву УНР.

Формування вищих огранів влади і управління в радянській Україні цілком залежало від Москви.

Місцеві органи влади. В міру поширення радянської влади на території України Народний Секретаріат скасував посади губернських, повітових і міських комісарів, встановлені ЦР.

Місцевими органами влади були проголошені ради селянських і солдатських депутатів і їх виконавчі комітети.

Створювались надзвичайні органи влади – ревкоми, військ ревкоми, формування яких було прерогативою більшовицької партії.