Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Медицина в Стародавньому Римі




 

Коли і як виникло місто Рим?

Прагнучи дістати відповідь на це цікаве питання італійські греки зібрали різні перекази, які в обробці грецьких істориків було покладено в основу розповідей про виникнення й найдавніші часи існування міста Риму і римської рабовласницької общини.

У ІІ-І ст. до н.е. легенди й перекази про найдавніший період римської історії, що значно поширились серед культурних верств самого римського населення, сприйняли римські автори й поклали в основу своїх творів. Найповніше і найдокладніше їх виклав видатний римський історик Тіт Лівій (59 р. до н.е. - 17 р. н.е.).

Нині наукові уявлення про виникнення й найдавніший період історії Риму базується не лише на аналітичному вивченні прадавніх легенд, а й головним чином на матеріалі археологічних розкопок, здійснених на території міста Риму протягом ХІХ-ХХ ст. н.е.

На думку сучасних дослідників найдавнішої історії Риму виникнення окремих населень на пагорбі лівого берега річки Тібр слід відносити до X ст. до н.е. Сам Рим, за переказами, був заснований братами Ромулом і Ремом у 753 р. до н.е. У давнину словом «Рим» називали і місто, і державу, і республіку. Рим був історичним витоком одноіменної імперії, яка під своєю владою об'єднувала велику кількість країн: від Піринейського півострова на заході до кордонів Вірменії і Персії на сході, від Британії на півночі до Єгипту на півдні.

Культура Стародавнього Риму пройшла складний шлях розвитку, змінюючи свій характер під впливом етруської, грецької, елліністичної культур на етапі перетворення Риму у велику середземноморську державу.

В VII ст. до н.е. виникла латинська писемність, з'являються школи, в яких дітей навчали грецькій і латинській мові, читанню, письму і лічбі. Пізніше виникли граматичні школи, де підлітки у віці від 11-12 років до 14-15 років здобували широку гуманітарну освіту. До І ст. до н.е. в Римі налічувалось близько 20 граматичних шкіл. У І ст. до н.е. з'явились граматичні школи для дівчат. В ораторських школах, за зразком вищих навчальних закладів, юнаків від 13-14 до 16-19 років навчали ораторському мистецтву. Підростаюче покоління виховувалося в дусі поваги до релігії, традицій предків. Хороший громадянин у римлян асоціювався з слухняним сином і дисциплінованим воїном. Значна увага в римській системі виховання приділялось фізичній підготовці, спорту, набуттю гігієнічних звичок.

Відомості про медичну освіту в Римі часів республіки надзвичайно мізерні. Практикуючі в цей період грецькі лікарі здобували освіту в елліністичних центрах. Відомо, що приватну лікарську школу утримував Асклепіад. Враховуючи те, що в період республіки освіта в Римі мала приватний характер, можна здогадатись, що існували приватні ремісничі медичні школи. Починаючи з І ст. н.е. підготовка лікарів як у Римі, так і в інших частинах імперії входила в обов'язки архіятрів - головних лікарів. Медичні школи при архіятрах були державними. Програми навчання, режим і спосіб життя учнів був суворо регламентований. Згодом посади архіятрів були введені у віддалених провінціях Римської імперії для спостереження за здоров'ям римських воїнів і чиновників. Центрами наукової діяльності Римської імперії 1-ІV ст. н.е. залишалися найбільші елліністичні й грецькі міста: Александрія, Пергам, Родос, Афіни. Поряд з ними центрами освіти стали Рим, Карфаген і Массім'я.



В II ст. н.е. значного поширення набули так звані кафедри навколо досвідчених спеціалістів, спочатку юристів. Такого ж типу створювалися «кафедри» риторики, філософії і медицини.

Лікуванням у Древньому Римі займалися, звичайно, іноземці — спочатку раби з військовополонених, потім вільновідпущеники і приїжджі іноземці (переважно греки чи вихідці з країн Сходу — Малої Азії, Єгипту й ін.). Становище лікарів у Римі відрізнялося від їхнього становища в Стародавній Греції. У Греції лікарська діяльність була справою особистої угоди хворого і лікаря; держава залучала лікарів до роботи під час епідемій чи воєн. Тут були елементи державної лікарської діяльності і лікарської справи. У Римі медицина значною мірою втратила зв'язок із релігійними установами (храмами).

Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політиці з регресивними, реакційними тенденціями. У період занепаду і розпаду рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні вчення. Це знайшло відображення й у медицині.



Лікар Асклепіад (128—56 р. до н.е.) в основу своїх медичних поглядів поклав філософське вчення Епікура і Лукреція.

Розвиток природничо-наукового напрямку в медицині Стародавнього Риму тісно пов'язаний із заснованою ним медичною школою. Його система -лікувати безпечно, швидко і приємно - вигідно відрізнялась від методів лікування відомого римського цілителя попереднього століття грека Архагата, прозваного «гицлем» за широке застосування припікань та хірургічних втручань.

Великий вплив на Асклепіада справили вчення Епікура та передові погляди Лукреція. Асклепіад був учнем еразистраторів. У вченні Асклепіада об'єднались обидва уявлення про причини хвороб: гуморальне і солідарне, що тількино зароджувалось. Він розглядав хворобу, по-перше, як наслідок стагнації твердих частинок у порах та каналах тіла, а по-друге, як наслідок розладнання руху соків і пневми.

Виходячи з цих поглядів, Асклепіад надавав великої ваги правильному потовиділенню й диханню шкірних покровів. Його лікування було спрямоване на відновлення порушених функцій і складалося з простих і природних заходів: розумної дієти, утримування шкіри в чистоті, водолікування, масажу, ванн і руху в найрізноманітніших варіантах. Асклепіад радив своїм пацієнтам ходити пішки і їздити верхи, подорожувати в колясці й на кораблі, тобто безперервно бути в русі. Паралізованих радив носити на килимах і розгойдувати. На думку Асклепіада, головне завдання такого лікування — розширити пори й урухомити застоєні частинки. Успіху лікування сприяла також детальна розробка кожного методу і суворо індивідуальне його застосування. Медикаменти призначалися рідко. Асклепіад був твердо переконаний, що людина, достатньо обізнана з медициною, ніколи не захворіє. Сам він був першим прикладом цього: ніколи не хворів і помер у глибокій старості від нещасливого випадку.

Медична система Асклепіада справила позитивний вплив на подальший розвиток медицини.

СОРАН з Ефеса (Soranus Ephesius) - видатний римський лікар, за походженням грек, що практикував у Римі на початку II ст.н.е., автор найбільшого в усій давній літературі твору з питань допомоги породіллям, гінекології та хвороб дитячого віку. З двадцятьох його писань до нас дійшли «Гінекологія», «Про пов'язки», «Про переломи».

У процесі допомоги породіллі він намагався максимально відійти від грубих і насильних методів, описав прийоми запобігання розриву промежини, поворот плоду на ніжку й голівку, операцію ембріотомії, розробляв різні методи обстеження (промацування, простукування, вислухування звуків у ділянці розташування плоду, дослідження пульсу, мокротиння, сечі). Велику увагу він приділяв доглядові дітей у ранньому віці: дієтетиці немовлят, правилам годування груддю тощо.

У наступні епохи твори Сорана набули великого поширення на Близькому Сході та в Західній Європі і аж до XVIII ст. вважалися основним джерелом знань з питань допомоги породіллям, гінекології та лікування дітей раннього віку.

РУФ з Ефеса (Rufus Ephesius, бл. 100 р. н.е.) - грецький лікар, автор навчального трактату «Про призначення частин людського тіла», який цілком зберігся до наших днів, а також творів «Про хвороби нирок і сечового міхура» та «Запитання лікаря хворому». Останній опус дає яскраве уявлення про збирання анамнезу в античній медицині. Оригінальність та особливість Руфа зумовили великий авторитет його творів як в античному світі, так і в арабській медицині.

ЦЕЛЬС Авл Корнелій (Celsus Aulus Cornelius, 30/25 рр. до н.е. - 45/50 рр. н.е.) - визначний римський енциклопедист, великий рабовласник і лікар, автор багатотомної енциклопедії «Агіез» («Мистецтва»). З 20 томів енциклопедії до нас дійшли тільки вісім (УІ-ХШ), присвячені медицині. Написана близько 30 р. н.е., ця праця є найранішим із відомих нам медичних творів латинською мовою.

Рукописний текст VI-XIII томів було виявлено в середині XV ст. (бл. 1443р.) і вперше видано у Флоренції 1478 р.

Чоловік широко освічений і багатий, Цельс залучив великий штат перекладачів та копіїстів, які перекладали численні праці з філософії, риторики, права, медицини, сільського господарства та військової справи грецьких, александрійських, індійських та інших авторів. Багато цих творів до нас не дійшли, і ми знаємо про них тільки завдяки Цельсові. Так, наприклад, цитуючи писання Герофіла й Еразистрата, Цельс зберіг для історії неоціненну інформацію про александрійську лікарську школу.

Згідно з Галеном, Цельс склав свій «практичний порадник, лікуючи хворих у своєму валетудинарії (для рабів)». Він детально виклав досягнення римської медицини періоду ранньої імперії в галузі дієтетики, гігієни, теорії хвороби, терапії і особливо хірургії. Наведений ним опис чотирьох ознак запалення (почервоніння, припухлість, жар і біль) запозичено, як гадають дослідники, із стародавніх індійських трактатів; однак ними не могли бути самхіти Чараки і Сушрути, бо сучасна наука датує ці твори II і IV ст. н.е., а Цельс склав свою енциклопедію на початку І ст. н.е.

Трактат Цельса зробив також істотний внесок у розвиток наукової латинської термінології (після Т.Лукреція). Його мова, на думку Плінія Старшого, класична «золота латина».

Отже, Цельс зберіг для історії медичні знання й досягнення народів Середземномор'я, що сформувались на межі давньої і нової ери внаслідок трансформації і взаємного проникнення давньогрецької та східних культур.

ДІОСКОРИД Педаній з Кілікії (Dioscorides Pedanus, І ст. н.е.), за походженням грек. Видатний військовий лікар Римської імперії. Його твір «Про лікарську матерію» (тобто про лікарські рослини) містить систематичний опис понад 600 лікарських рослин, що застосовувалися в медичній практиці у І ст. н.е. Праця Діоскорида мала незаперечний авторитет аж до XVI ст. і відіграла значну роль у розробці систематики рослин. У Візантійській імперії, а потім і на арабомовному Сході вона була основним джерелом знань про рослинний світ і з'явилася в середньовічній Західній Європі в арабському перекладі.

Найціннішою з копій праці Діоскорида, що дійшла до нас, є ілюстрований манускрипт, переписаний не пізніше 512 р. на замовлення громадян Перри (передмістя Константинополя).

Починаючи з II ст. н.е., в Римській імперії розпочався соціально-економічний занепад, який особливо поглибився в III ст. н.е. Внутрішній занепад супроводжувався нападами зовнішніх ворогів: племен готів, гунів, вандалів. У 395 році Римську імперію було поділене на дві держави: східну і західну. У 476 році Західна імперія остаточно впала під тиском варварів. Східна імперія, названа Візантією, існувала ще протягом 1000 років. У ній домінувало багато римських традицій, зокрема у галузі культури.

Римська імперія залишила світу багату спадщину. Сучасні системи водопостачання і каналізація є аналогічними римським. Латинська мова вплинула на розвиток багатьох європейських мов і залишилась мовою міжнародного спілкування у Середньовічній Європі. Вона стала мовою науки філософії і медицини. Література, архітектура, медицина, військове мистецтво, законодавство Давнього Риму, як і колись, відіграють важливу роль у житті суспільства.

 

Запитання і завдання

1. Які наукові досягнення дали людству народи Стародавнього Риму?

2. Розкажіть про здобуття медичної освіти в Стародавньому Римі.

3. Які відкриття в галузі медицини здійснив визначний античний лікар Асклепіад?

4. Розкажіть про досягнення античної медицини.

 

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2018 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал