Інтерпретація.

Високий тестовий бал за відповідними шкалами інтерпретується як:

– відкидання,

– кооперація,

– симбіоз,

– контроль,

– інфантилізація (інвалідізація).

Високі бали за шкалою „прийняття-відкидання” – від 24 до 33 – свідчать про те, що у випробуваного виражене позитивне відношення до дитини. Дорослий сприймає дитину такою, якою вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани, проводить з нею досить багато часу і не шкодує про це. Низькі бали за цією шкалою – від 0 до 8 – свідчать про те, що дорослий відчуває щодо до дитини в основному негативні почуття: роздратування, злість, досаду, ненависть. Такий дорослий вважає дитину невдахою, не вірить у її майбутнє, низько оцінює її здібності і нерідко ображає дитину.

Високі бали за шкалою „кооперація” – 7–8 балів – ознака виявлення щирого інтересу з доку дорослого до того, що цікавить дитину, висока оцінка здібностей дитини; такий дорослий заохочує самостійність та ініціативу, намагається бути на рівних з дитиною. Низькі бали за цією шкалою – 1–2 бали – свідчать про те, що дорослий займає щодо до дитини протилежну позицію.

Високі бали за шкалою „симбіоз” – 6–7 балів – дозволяють зробити висновок про те, що дорослий не встановлює психологічну дистанцію між собою та дитиною, намагається завжди бути ближче до неї; 1–2 бали за цією шкалою – ознака того, що дорослий, навпаки, встановлює значну психологічну дистанцію між собою та дитиною, мало про неї піклується.

Високі бали за шкалою „контроль” – 6–7 балів – показують, що дорослий поводиться надто авторитарно щодо до дитини, вимагаючи від неї повного підкорення в суворих дисциплінарних рамках. Майже у всьому він нав’язує дитині свою волю. Низькі бали за цією шкалою – 1–2 бали, навпаки, свідчать про те, що контроль за діями дитини з боку дорослого практично відсутні. Оптимальним варіантом оцінки по цій шкалі є оцінки: від 3 до 5 балів.

Високі бали за шкалою „відношення до невдач дитини” – 7–8 балів – ознака того, що дорослий вважає дитину маленьким невдахою й відноситься до неї відповідно. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються такому дорослому несерйозними, тому він їх ігнорує. Низькі бали за цією ж шкалою – 1–2 бали, навпаки, свідчать про те, що невдачі дитини дорослий вважає випадковими і вірить в її сили.

3) Опис методики вивчення стратегії оцінювання вчителем навчальних досягнень учнів. З цією метою було використано анкету для вчителів „Самооцінка та стиль педагогічного викладання” (додаток Г). Вчителям запропоновано ряд тверджень із варіантами відповідей, із них слід обрати один прийнятний для себе варіант.

Ключ.

Підрахуйте, скільки у вас відповідей за номерами 1, 2 і 3. Якщо у вас більше 1, то це говорить про демократичний стиль діяльності вчителя. Педагог дає можливість учням самостійно приймати рішення, прислухається до їхньої думки, заохочує самостійність думок, враховує не лише успішність, але й особистості якості учнів. Основні методи дії: спонукання, порада, прохання. У педагога спостерігається задоволеність своєю професією, гнучкість, високий ступінь прийняття себе й інших, відвертість і природність у спілкуванні, доброзичливий настрій, що сприяє ефективності навчання.

Переважання 2-го варіанту відповіді вказує на межі стилю потурання діяльності вчителя. Такий педагог уникає ухвалення рішень, передаючи ініціативу учням, колегам, батькам. Організацію і контроль діяльності учнів здійснює безсистемно, у складних педагогічних ситуаціях проявляє нерішучість і коливання, переживаючи почуття певної залежності від учнів. Для багатьох із таких педагогів характерна занижена самооцінка, відчуття тривоги та невпевненості у своєму професіоналізмі, незадоволення своєю роботою.

Переважання 3-го варіанту говорить про авторитарні тенденції в діяльності педагога. Учитель використовує свої права, як правило, не враховуючи думку дітей і конкретну ситуацію. Головні методи впливу – наказ, доручення. Такому вчителеві притаманне незадоволення роботою багатьох учнів, хоча він може мати репутацію сильного педагога. Але на його уроках діти відчувають себе незатишно, більшість не виявляє активності й самостійності.

4) Опис методики вивчення динаміки самооцінки дітей після впровадження комплексної методики корекції самооцінки учнів. Повторно проведено тестування батьків за методикою Я.А. Варги та В.В. Століна. Застосовано методику „Три оцінки”, авт. А.Ліпкіна.

Інструкція. Для реалізації методики учням пропонується виконати будь-яке навчальне завдання в письмовій формі. Психолог разом з вчителем оцінює роботу учнів трьома оцінками: адекватною, завищеною, заниженою. Перед роздаванням зошитів учням наголошують: „Три вчителі з різних шкіл перевіряли ваші роботи. У кожної склалося різне враження про виконання завдання, й тому вони поставили різні оцінки. Обведи кільцем ту оцінку, з якою ти згоден”.

Потім в індивідуальній бесіді з учнем з’ясовуються відповіді на наступні запитання.

1. Яким учнем ти себе вважаєш: середнім, слабким чи сильним?

2. Які оцінки тебе тішать, які засмучують?

3. Твоя робота заслуговує на оцінку „5”, а вчителька поставила тобі оцінку „8”. Чи зрадієш ти цьому, чи тебе засмутить?

Рівень самооцінки школярів визначається на основі одержаних даних за

такими показниками:

– збіг чи не збігання самооцінки з адекватною оцінкою вчителя;

– характер аргументації самооцінки:

а) аргументація, спрямована на якість виконаної роботи;

б) будь-яка аргументація;

в) стійкість чи нестійкість самооцінки, за якою роблять висновки про ступінь збігу характеру виставленої учнем самому собі оцінку й відповідей на поставлені запитання.

Учням пропонують ознайомитися із завданням й відповісти на запитання, чи зможуть вони виконати завдання, на яку оцінку й чому. Потім діти повинні відповісти на те саме запитання стосовно трьох різних за успішністю однокласників. Аналізу, який дозволяє виявити оцінну позицію учня, підлягають такі дані:

1. Рівень прогностичної самооцінки у різних за успішністю школярів (адекватна, завищена, занижена).

2. Особливості прогностичної оцінки учнів, які мають різний рівень успішності.

3. Особливості аргументацій оцінної діяльності, її спрямованість на оцінювання здатності учнів до навчальної діяльності або на якості особистості.

Отже, з метою емпіричного вивчення самооцінки молодших школярів при взаємодії з дорослими було підібрано відповідний інструментарій, який дозволив визначити рівень та динаміку їх самооцінки, а також дослідити основні фактори, що впливають на її формування, серед яких окремо досліджено вплив сім’ї та школи.