Першій вчительці

Як швидко й цікаво уроки летять –

І роки із ними невпинно.

Зустріли ви нас, як малих пташенят,

Нам двері відкрили гостинно.

У 1-А клас прийшли ми малі

І тільки сіли за парти,

Вслухались у ваші слова чарівні,

І з них ми навчились літати.

Розумними стали і виросли ми,

Та все ж нам щось сумно сьогодні,

Бо дзвоник останній у класі дзвенить

І в 5-ий нас кличе дорога.

Прийміть нашу вдячність і щирий уклін

За те, що навчили нас жити

Бажаєм Вам щастя і всіх благ земних –

Ми будем вас завжди любити.

МОЯ УКРАЇНА

Яка я щаслива дитина,

І більшого щастя не знаю,

Бо мій рідний дім – Україна,

Я тут народилась й зростаю.

Від батька і неньки навчилась

Я слів українських, ласкавих,

З дитинства я чую цю мову,

Співучу і ніжну, як мама.

Вона, мов та пташка крилата,

Літає по всій Україні

Я нею молюся до Бога –

Молитва до неба хай лине

Про мову, про Україну.

Шевченко – поет наш славний

Писав і всім серцем линув

У край свій прекрасний і давній.

О мово моя українська!

Я буду тебе плекати.

Я горда, що звусь українка

І мову мою не здолати

О мила моя Україно!

За тебе я Бога благаю

Цвіти, мов суцвіття калини,

Хай щастя тебе не минає!

МАМУСЯ

Багато дивного в житті…

Багато ще незнаного,

Але найперші кроки ми

По світу робим з мамою.

І слово перше це святе,

Від Бога людям дане.

Той заповідь не береже,

Хто не шанує маму.

Вона, мов квітка навесні,

І ніжна, й люба, й мила.

Вона всміхається мені,

І з нею я щаслива.

Вклоняюсь щиро до землі,

Дарую квітів море.

Цілую руки я твої,

Матусю, моя зоре!

ВЕРБИ

Вийду я весною,

Прогуляюсь гаєм.

Край берега річки

Стоять верби рядом.

Довгокосі верби

В воду заглядають,

Про красу вербову

У річки питають.

Розлогі й зелені,

Колисані вітром,

У танку кружляють,

Шелестять привітно.

Я милуюсь ними, –

Які ж вони гарні!

Під їх ніжний шелест

Річенька співає.

ШЕВЧЕНКОВІ

Якби пташиною могла я стати,

То в небеса злетіла би на крилах

І Кобзареві вічну душу

Я б піснею своєю звеселила.

Я б розказала батькові Тарасу,

Що Україна нині вільна стала

І заспівала мова солов’їна,

Яка його, мов мати, колисала.

Нехай зоря Шевченкова палає

На чистім небосхилі України.

Нехай слова Шевченкові лунають

Підносять думи наші, мов на крилах.

ОСІНЬ

Осінній ліс – це ніби казка:

Усе тут золотом покрите,

Журливо хилиться берізка,

В озерце опустивши віти.

Вода спокійна, і прозора,

І чиста, ніби кришталева.

Дуби і клени у багряне

Вдягнула осінь-королева.