СВЯТКУЄМО ПО-ТРУСКАВЕЦЬКИ

У це важко повірити. То вже більше, ніж чудо. Ось послухайте. Впав чоловік з п’ятого поверху і залишився живим. Кажуть, що це випадковість. Але цей чоловік вдруге впав з п’ятого поверху і залишився живим. Говорять, що то вже чудо. На чудові не зупинимось, адже чоловік і втретє впав з п’ятого поверху і залишився живий. Пояснюють, що чоловік уже звик. Щось подібне відбувається і в Трускавці. Відмінність лише в тому, що вже ніхто не буде падати з п’ятого поверху.

Почну називати конкретні приклади. Ось послухайте. Йде підготовка до святкування Дня Незалежності України. Трускавецька міська рада видає запрошення на урочистий вечір. Зовсім не дають запрошення політв’язням та репресованим. Це склероз? Свідома зневага? Відповідь має бути. 13 жовтня цього ж 1998 року в палаці культури ім. Т. Шевченка вшановуються вояки УПА. Це вітання почалось о 16 годині. Трускавчани на роботі, гості міста в цей саме час мають свої проблеми, вони проходять курс лікування. Через це багато бажаючих не мали змоги бути присутніми на цьому святкуванні. А ось на другий день було навпаки. Похід від церкви до могил вояків УПА почався вже о 17 годині. Була вже ніч. Можна ці дії назвати нормальними? Хто це такий розумний встановив такий час початку?

Якби це поодинокий випадок, то можна й пробачити, але хаос продовжується. 14 жовтня наступного року знов безладдя в організації свята. Ще напередодні початок святкування було перенесено на 12 годину. Біля могили зібралися сотні трускавчан, гостей міста, але що це? Явно о 12 годині священик починає Службу Божу у церкві святої Покрови, що за 100 м від могили УПА. Тепер треба чекати поки закінчиться Служба Божа. Жінки, які ходять до цієї церкви, дивуються. Вони говорять, що кожної неділі Служба Божа в цій церкві починалася не пізніше 9-ї години. Чому ж так сталося сьогодні? Чи не свідомо це хтось робить? Чому я так говорю? Та тому що це повторюється. Ось 2001 рік. Останні роки 12 березня трускавчани вшановують день народження легендарного героя Романа Макомацького. I трускавчани до цього приготувалися. Але 11 березня в церкві отець Петро оголосив, що о 16-ій годині почнеться панахида біля пам’ятника Романові Макомацькому. А чому не 12 березня? Цю раптову зміну можна було б пробачити, але рівно о 16 годині в палаці культури імені Тараса Шевченка починається концерт, присвячений 187-й річниці з дня народження Тараса Шевченка. Куди йти? Кого вшановувати в той самий час? Романа Макомацького чи Тараса Шевченка? Чому такий ненормальний хаос створюють нормальні люди? Та чи нормальні? У таких людей і розум у шлунку. То не зле таким й довчитися.

Чи можна таким людям складати сценарій і проводити святкування? I ось 25 травня 2003 року свідомо запланований новий хаос. У Трускавці святкували День Героїв. Все було заплановано добре! Але хто виконував те, що було заплановано? Служба Божа у церкві святого Миколая мала закінчитись об 11 годині 30 хвилин. Із запізненням трускавчани і гості міста вирушили до могили Героїв УПА. А їх чекали біля церкви святої Покрови. Чекали під палючим сонцем при температурі 30 градусів. Це вже спека. Діти втрачали свідомість, люди розходились. То кому за це подякувати? І чому це повторюється кожного року? Чи не час уже негідників виводити на чисту воду? Це вони продовжують каламутити воду! Це вони створюють хаос під час святкування! Чому ми терпимо провокаційні дії цих негідників?