Чарівник сопілки в казковій квартирі

Сопілка! Це скромний музичний інструмент. Його стараються завжди випередити інші музичні інструменти, хоч сопілку називають музичним букварем мільйонів.

Але в Трускавці ця скромна сопілка забула про скромність. Вона зачарувала трускавчан. І змусив сопілку чарувати людей теж чарівник. Цим чарівником став випускник Львівського культосвітнього училища талановитий педагог Володимир Пашкін. Це він ще в 1977 році очолив юних сопілкарів. І з цього часу ансамбль сопілкарів часто чарує і трускавчан, і гостей міста. Чарівники сопілки неодноразово були переможцями обласних оглядів дитячої художньої самодіяльності. Та першим вагомим успіхом трускавецьких сопілкарів була перемога в Києві 1985 року. I знову в 1987 році юні сопілкарі взяли участь у заключному концерті в столиці України Києві. Ансамбль „Чарівна сопілка“ чарував і одеситів.

I ось у 1998 році у Луцьку відбувся ІІІ Міжнародний фестиваль українського фольклору „Берегиня“. Оргкомітет цього фестивалю і особисто відомий етнограф, фольклорист і письменник Василь Скуратівський запросили трускавецький ансамбль „Чарівна сопілка“ Володимира Пашкіна взяти участь у цьому престижному заході. На Волинь з’їхалися фольклорні колективи українських громад з десяти країн світу та колективи з усіх областей України. Серед гостей була присутня і народна артистка України, видатна співачка Ніна Матвієнко. Після завершення офіційної частини, на велику радість трускавецьких сопілкарів, пані Ніна дала свій автограф і зробила щирий запис у книзі відгуків ансамблю „Чарівна сопілка“.

Юні трускавецькі музиканти мали можливість серед небагатьох учасників фестивалю виступати в заключних концертах найкращих колективів на сцені театрального майдану й обласного Будинку „Просвіта“. Ансамбль трускавецьких сопілкарів був єдиним з учасників фестивалю, який виступив перед вченими – учасниками науково-практичної конференції. А після концерту від імені учасників конференції Василь Скуратівський подякував юним трускавчанам і керівникові ансамблю Володимиру Пашкіну за чудове виконання творів.

А чи знають про це всі трускавчани? Чи знають про це всі шановні трускавецькі депутати? Якби вони тільки знали!

„Чарівна сопілка“ — це не все. Володимир Пашкін створює ансамбль „Сурми звитяги“. Це 15 хлопчиків — юних трускавецьких талантів. Володимир Пашкін відшукав талановиту дівчинку п’ятикласницю Любу Мінчак. I ось 11 січня минулого року юні трускавецькі таланти були нагороджені дипломом за найкращий виступ на львівській сцені. Особливо зачарувала львів’ян п’ятикласниця Люба Мінчак. Зі сцени лунали пісні „Україна – світ“, „Там під львівським замком“, „Стрілецький роман“ та інші.

Ось хто такий Володимир Пашкін. Про нього лине справжня слава не тільки в Трускавці. Музика та пісні трускавецьких талантів лунали в Києві, Одесі, на Волині, у Львові. Навіть гості із Смоленська запрошували Володимира Пашкіна приїхати з „Чарівною сопілкою“на Смоленщину.

Здавалося б, Володимир Пашкін має пишатися цими великими успіхами. Але ні! Володимир є скромним із скромних. Навіть під час виступу на сцені зі своїми вихованцями його не видно. Минуло вже 26 років, як він очолив ансамбль „Чарівна сопілка“. І вже 30 років ця людина з легенди, Володимир Пашкін, живе в „голуб’ятнику“. Це кімната площею 14 кв. метрів аварійного будинку. До кого звернутися за допомогою, щоб отримати хоч однокімнатну, але справжню квартиру. I Володимир Пашкін звертається до трускавецької влади, до депутатів, до Координаційної ради. Більша частина підтримує Володимира. Але є й такі, що не бачили цього „голуб’ятника“, не знали і не хочуть знати, що в Трускавці живе Володимир Пашкін. Один з них навіть висловився зневажливо: „А хто такий Володимир Пашкін? Це той сопілкарішка? “. Це міг сказати не депутат, а депутатчик.

Та цей чарівник сопілки в десятки разів більше зробив для України, як цей зарозумілий депутатчик. Ось би поселити його в цей голуб’ятник! Він би по-іншому защебетав.

До речі, частина цього будинку недавно згоріла. Але Володимир Пашкін залишився не тільки в голуб’ятнику, але вже в недогорілому будинку! Йому навіть не обіцяють у найближчий час забезпечити квартирою. Віриться і не віриться. Це кошмарний сон чи правда? Зустрічаю Володимира Пашкіна. Він уже навіть говорити не хоче про нову квартиру. Хоч би йому приснилася ця нова квартира! Але і в цьому йому не щастить. Була радянська влада. Тепер уже 12 років маємо українську владу. То якої ще влади потрібно, щоб Володимир Пашкін отримав квартиру? Хто дасть відповідь на це запитання?