Масштаби простору. 16.3. Тимчасові діапазони геозображень

16.3. Тимчасові діапазони геозображень

16.4. Генералізація геозображень

16.5. Геоіконометрія

16.1. Теорія геозображень

Безліч видів графічних просторово-часових моделей, різноманіття методів роботи з ними й сфер застосування вимагають формування єдиної теорії геозображень. Існує ряд факторів, що визначають доцільність створення такої теорії:

· спільність досліджуваних (відображуваних) об'єктів - географічних, геологічних, океанологічних, планетологічних та ін.;

· збільшення кількості і різновидність геозображень класів та видів;

· наявність загальних модельних властивостей;

· подібність сприйняття, читання і розпізнавання людиною;

· єдність науково-технічних прийомів аналізу, розпізнавання і перетворення;

· необхідність комплексного використання і взаємного поєднання геозображень при рішенні наукових і практичних завдань.

Галуззю науки, що займається загальними проблемами геозображень, стала геоіконіка. Початок її формування припадає на середину 80-х років XX ст. Геоіконіка (від гео + ε ι κ ω υ ι κ η - зображення) - синтетична галузь знання, що вивчає загальну теорію геозображень, методи їхнього аналізу, перетворення і використання в науці і практиці. Вона є частиною іконіки - науки про зображення, їхні загальні властивості, методи отримання, обробки і відтворення.

Геоіконіка зв'язує картографію, аерокосмічне зондування і геоінформатику - три дисципліни, кожна з яких має справу з геозображеннями певного типу: картами, знімками, електронними моделями. Вона з'єднує ці дисципліни, зосереджуючи увагу на вивченні загальних властивостей геозображень. При цьому геоіконіка вбирає в себе елементи теорії розпізнавання образів, опирається на досягнення машинної графіки, психології сприйняття і перебуває в тісному контакті з науками про Землю, планети і суміжні з ними соціально-економічними науками.

У своєму сучасному розвитку геоіконіка у великій мірі опирається на теорію географічної картографії, тобто на ту дисципліну, що найбільше досягнула в теоретичному осмисленні геозображень, їхніх властивостей, законів формування, а головне, у практиці їхнього створення і використання.

Геоіконіка включає в коло своїх інтересів теоретичні проблеми системного вивчення просторово-часових моделей, оцінку їхньої інформативності, взаємної сумісності, загальні принципи генералізації, закони сприйняття і т.п. Багато уваги приділяється методикам опрацювання і розпізнавання геозображень, прийомам кількісного аналізу, технологіям цифрування, перетворення, підвищення якості, зберігання і їх відтворення. У прикладному плані геоіконіка розвиває методи інтерпретації і застосування геозображень у географії, геології і геофізиці, екології і соціально-економічних науках.

Геоіконіка охоплює картографію, аерокосмічне зондування і геоінформатику. Вона стає частиною оновленої та інтегрованої системи картографічних дисциплін.