Складання карт

Приступаючи до складання карти, насамперед проводять підготовку джерел. Якщо потрібно, виконують масштабування, зміну проекції або навіть системи координат (коли мова йде про старі карти), перетворення класифікацій і легенд. Проводять попередню обробку таблиць і текстових матеріалів, а також визначають, що саме і у якому порядку буде наноситися із джерел на карту, що складається.

Складання тематичної карти починають зі створення географічної основи, що потім буде служити для нанесення всього змісту. Основа повинна мати сітку меридіанів і паралелей, на ній обов'язково присутні берегова лінія і гідрографічна мережа, населені пункти, адміністративні межі, дороги, у деяких випадках - рельєф території. Можна скористатися наявною бланковою картою або провести доскладання основи, виконавши, якщо потрібно, її генералізацію або деталізацію, - усе визначається призначенням і тематикою карти, що складається.

Наступний процес - складання легенди. В її основі є та або інша класифікація явищ, які картографуються, встановлюють вигляд і розмір знаків градації і колірну гаму шкал, вибирають фонове забарвлення, вид шрифтів і т.п. Створення легенди - дуже важливий процес, що дає можливість перевірити логіку прийнятих класифікацій. Легенда організовує весь зміст карти, формалізує склад зображуваних елементів, підкреслює їхню ієрархію, визначає детальність якісних і кількісних характеристик.

Далі приступають до нанесення на основу тематичного змісту. Тут можливі різні прийоми. Деякі елементи переносять із джерел простим копіюванням, інші - перемальовують за допомогою фотомеханічного проектора або від руки, керуючись ситуацією і координатною сіткою, треті - наносять по координатах.

При комп'ютерному складанні попередньо відскановану географічну основу виводять на екран в збільшеному масштабі, на неї накладають тематичну інформацію з інших картографічних джерел шляхом масштабування, проектування або ручного перемальовування. Цифрову інформацію (наприклад, статистичні дані) беруть із баз даних або вводять безпосередньо з клавіатури. Всі елементи змісту дають відразу в прийнятій легенді. Одночасно на карті розміщають написи, слідкуючи за тим, щоб вони добре відповідали елементам змісту.

В процесі складання карти виконується генералізація зображення відповідно до принципів, які викладені в програмі. Ще один дуже важливий «наскрізний» процес - узгодження елементів змісту. Він передбачає облік різних географічних закономірностей і взаємозв'язків (зональних, гіпсометричних, структурно-геологічних, ландшафтних і інших), ув'язку елементів змісту вздовж границь, природних рубежів і структурних ліній. При комп'ютерному складанні узгоджують різні шари картографічного зображення. При цьому здійснюються різні види узгодження:

· взаємна ув’язка окремих елементів географічної основи;

· узгодження основи і елементів тематичного змісту;

· узгодження однорідних елементів змісту (у межах одного тематичного шару);

· узгодження різних елементів тематичного змісту (різних шарів) один з одним;

· узгодження різних карт у складі серії або атласу.

Створення карти найчастіше виконують не тільки картографи, але і фахівці з теми карти. Вони готують і представляють вихідні матеріали, які потім піддаються картографічній обробці. Розрізняють наступні види авторських і складальних документів:

· авторський ескіз - початковий начерк, що відображає загальну ідею карти і легенди та виконаний схематично, без дотримання деяких картографічних правил, з можливими відступами від прийнятих умовних знаків;

· авторський макет - карта, виконана на географічній основі і точно передає зміст, але складена не в строгій відповідності з технічними вимогами графічного зображення;

· авторський оригінал - рукописна карта, виконана в повній відповідності з легендою, з необхідною точністю, повнотою і детальністю;

· складальний оригінал - точний і повний за змістом оригінал карти, складений з урахуванням всіх правил і вимог і з високою графічною якістю.

На всіх етапах здійснюється редагування, тобто керівництво і контроль за всіма процесами створення карти. Редактор карти стежить за правильною побудовою математичної основи, точним нанесенням і взаємним узгодженням елементів змісту і географічних назв, правильним застосуванням умовних знаків і способів оформлення, дотриманням правил генералізації.

11.4. Авторство в картографії

Колективний характер роботи над картографічним твором висуває питання про авторство в картографії в його змістовному і юридичному аспектах.

Автором будь-якої оригінальної карти вважається картограф або фахівець із теми, що творчо розробив її зміст. У створенні складних карт, серій карт і атласів звичайно бере участь не один автор, а авторський колектив, куди входять і картографи, і фахівці з теми.

В процесі створення картографічних творів особливо велика і відповідальна роль редактора. Він формує авторські колективи, керує підготовкою програми, розподіляє роботу, стежить за їхнім проходженням і повністю контролює процеси складання і коректури. Одним словом, редактор здійснює проектування карти, організацію всіх складальних робіт, а потім контролює підготовку до видання і видання карти. Тому практично авторство картографічного твору належить не тільки безпосередньо авторові, але і картографу-редактору.

11.5. Аерокосмічні методи створення карт

Головні перевага аерознімків, космічних знімків і цифрових даних, які отримані з дистанційного зондування, - їхня більша оглядовість і одномоментність. Вони покривають великі, в тому числі важкодоступні, території в один момент часу і в однакових фізичних умовах. Знімки дають інтегроване і разом з тим генералізоване зображення всіх елементів земної поверхні, що дозволяє бачити їхню структуру і зв'язки. Дуже важлива перевага - повторність знімань, тобто фіксація стану об'єктів у різні моменти часу і можливість простежити їхню динаміку.

Існує кілька основних напрямків застосування матеріалів дистанційного зондування з метою картографування:

· складання нових топографічних і тематичних карт;

· виправлення і відновлення існуючих карт;

· створення фотокарт, фотоблок-діаграм і інших комбінованих фотокартографічних моделей;

· складання оперативних карт і моніторинг.

Складання топографічних карт. Можливості топографічного картографування за космічними знімками визначаються насамперед їхньою роздільною здатністю, доступністю для стереоскопічної обробки і дешифруванням (розпізнанням) об'єктів місцевості.

Матеріали космічного знімання це основне джерело для створення топографічних карт маловивчених і важкодоступних територій: високогір'я, заболочених місцевостей, пустельних районів.

Складання тематичних карт. Принципова новизна методики картографування полягає в тому, що використання космічних матеріалів дозволяє складати дрібномасштабні тематичні карти, минаючи етап великомасштабного картографування.

Відновлення карт. Повторні аерокосмічні знімання створюють хороші умови для регулярного оновлення топографічних і тематичних карт усього масштабного ряду, починаючи з великих масштабів (1: 10000). При оновленні карт виділяють райони і об'єкти, які швидше старіють. Наприклад, карти територій сільськогосподарського освоєння, інтенсивного видобутку корисних копалин, міського, дорожнього і гідротехнічного будівництва доводиться оновлювати раз в один-два роки, тоді як малообжиті райони можуть обновлятися раз у п'ять-десять років і навіть рідше.

Застосування космічних знімків для оновлення карт знижує тривалість і трудомісткість складальних і редакційних процесів. Скорочується час на підбір джерел, ознайомлення зі специфікою території, спрощується процес генералізації. Одночасно підвищуються детальність і точність карт.

Виготовлення фотокарт. Фотокартографічні зображення усе ширше використаються в науковій і практичній діяльності. Для їхнього створення знімки перетворюють в картографічну проекцію, усуваючи геометричні спотворення, проводять фотограмметричну обробку і монтування відповідно до разграфки топографічних карт великих, середніх і дрібних масштабів (1: 10000 - 1: 1000000). Потім наносять координатні сітки, горизонталі, населені пункти, об'єкти місцевості, написи, а також елементи зарамкового оформлення. Потреба у фотокартах, складених по аеро- і космічних знімках, висока. Якщо дещо спростити їх, відмовившись від зображення рельєфу, то виготовити такі карти можна досить швидко, що особливо важливо для маловивчених і важкодоступних територій.

Складання оперативних карт - ще один важливий вид використання космічних матеріалів. Для цього проводять швидку автоматичну обробку отриманих дистанційних даних і перетворюють їх у картографічний формат. Найбільш відомі оперативні метеорологічні карти. В оперативному режимі і навіть у реальному масштабі часу можна складати карти лісових пожеж, повеней, розвитку несприятливих екологічних ситуацій та інших небезпечних природних явищ. Космофотокарти застосовують для спостереження за дозріванням сільськогосподарських посівів і прогнозу врожаю, спостереження за збільшенням і зменшенням сніжного покриву на великих територіях і тому подібними ситуаціями, сезонною динамікою морських льодів.

Оперативне спостереження і контроль за станом навколишнього середовища і окремих її компонентів за матеріалами дистанційного зондування і картами називають аерокосмічним (або картографо-аерокосмічним) моніторингом.

Моніторинг передбачає не тільки спостереження за процесом або явищем, а також його оцінку, прогноз поширення і розвитку, а крім того - розробку системи заходів при запобіганні небезпечних наслідків або підтримку сприятливих тенденцій. Таким чином, оперативне картографування стає засобом контролю за розвитком явищ і процесів і забезпечує прийняття управлінських рішень.