Суть і поняття економічного зростання.

Під економічним зростаннямям ро­зуміють збільшен­ня кількості то­варів і по­слуг, які про­ду­кує національ­на еко­номіка. Графічно еко­номічне зро­стан­ня зо­б­ра­жа­ють пе­реміщен­ням кри­вої ви­роб­ни­чих мож­ли­во­стей уп­ра­во. Еко­номічне зро­стан­ня вимірю­ють дво­ма спо­со­ба­ми.

По-пер­ше, тем­па­ми зро­стан­ня ре­аль­но­го ВВП за пев­ний проміжок ча­су – здебільшо­го за рік.

По-дру­ге, тем­па­ми зро­стан­ня ре­аль­но­го ВВП на ду­шу на­се­лен­ня за той са­мий період.

Еко­номічне зро­стан­ня є важ­ли­вою еко­номічною ме­тою кож­ної країни. Збільшен­ня об­ся­гу про­дукції в роз­ра­хун­ку на ду­шу на­се­лен­ня оз­на­чає підви­щен­ня рівня жит­тя в країні. Еко­номіка, що зро­стає, спро­мож­на повніше за­дволь­ня­ти по­тре­би лю­дей і ефе­к­тивніше розв’язу­ва­ти соціаль­но-еко­номічні про­б­ле­ми. Збільшен­ня за­робітків у ході еко­номічно­го зро­стан­ня ство­рює мож­ли­вості сім’ям і ок­ре­мим осо­бам от­ри­му­ва­ти до­дат­кові ма­теріальні бла­га і по­слу­ги без відмо­ви від спо­жи­ван­ня інших життєвих благ. Еко­номічне зро­стан­ня дає мож­ливість країні бо­ро­ти­ся з бідністю та за­бруд­нен­ням довкілля без зни­жен­ня на­яв­но­го рівня спо­жи­ван­ня та ско­ро­чен­ня інве­стицій. Еко­номічне зро­стан­ня ство­рює мож­ли­вості для ско­ро­чен­ня ро­бо­чо­го ча­су і збільшен­ня ча­су відпо­чин­ку й дозвілля. Еко­номічне зро­стан­ня по­лег­шує розв’язан­ня про­б­ле­ми об­ме­же­ності ре­сурсів. Во­но дає змо­гу нації зберіга­ти дер­жав­ну не­за­лежність.

При­хиль­ни­ки еко­номічно­го зро­стан­ня пе­ре­ко­нані, що це – єди­ний шлях до поліпшен­ня ма­теріаль­но­го до­с­тат­ку й підви­щен­ня життєво­го рівня. Збільшен­ня ви­роб­ниц­тва то­варів і по­слуг та до­ходів за­без­пе­чує кращі освіту й ме­дич­не об­слу­го­ву­ван­ня, три­валіший відпо­чи­нок, про­дов­жує се­ред­ню три­валість жит­тя і т.д. На­у­ко­во-технічний про­грес дає змо­гу збільшу­ва­ти розвідані за­па­си ре­сурсів і ство­рю­ва­ти нові, відкри­ва­ти або роз­роб­ля­ти замінни­ки для на­яв­них ре­сурсів і т.д. За­па­си ре­сурсів за­ле­жать від роз­вит­ку технічних знань.

Зв’язок між еко­номічним зро­стан­ням і ста­ном довкілля, на дум­ку адептів зро­стан­ня, пе­ребільше­ний. При­ско­рен­ня еко­номічно­го зро­стан­ня не обов’яз­ко­во оз­на­чає збільшен­ня за­бруд­нен­ня. Во­ни вва­жа­ють, що за­бруд­нен­ня є не стільки побічним про­ду­к­том зро­стан­ня, скільки наслідком то­го, що ча­с­ти­на довкілля– річки, озе­ра, мо­ря, оке­а­ни, повітря – тра­к­ту­єть­ся як спільна для ви­ко­ри­стан­ня власність. Ця спільна власність ста­ла на­шим смітни­ком. Для змен­шен­ня за­бруд­нен­ня довкілля при­хиль­ни­ки еко­номічно­го зро­стан­ня про­по­ну­ють за­про­ва­ди­ти за­ко­но­давчі об­ме­жен­ня або спеціальні по­дат­ки.

З нинішньої по­леміки про еко­номічне зро­стан­ня ви­п­ли­ває, що зро­стан­ня не є аб­со­лют­ним бла­гом. Наслідки без­пе­ре­рвно­го зро­стан­ня об­ся­гу ви­роб­ниц­тва для довкілля та спо­со­бу жит­тя потрібно обов’яз­ко­во вра­хо­ву­ва­ти за будь-яко­го підхо­ду до оцінки май­бут­нь­о­го еко­номічно­го зро­стан­ня.