Методичні рекомендації. Вивчаючи перше питання, слід звернути увагу на те, чим було бароко – одним з напрямів у мистецтві чи культурно-історичною епохою

Вивчаючи перше питання, слід звернути увагу на те, чим було бароко – одним з напрямів у мистецтві чи культурно-історичною епохою. Більшість сучасних дослідників вважають бароко новою епохою європейської культури, що прийшла після кризи Відродження. Бароко охопило всі сфери духовного життя суспільства. Серед країн православно-слов’янського регіону Бароко найраніше почало розвиватися і набуло найвищого розвитку саме в Україні, де воно проіснувало близько двохсот років і знаменувало розквіт культури, передусім літератури, архітектури, освіти. До цього призвели такі чинники: 1) саме бароко виявилося найбільш суголосним емоційній, романтичній, схильній до врівноваження різних начал, людській душі; 2) в цей час в Україні було відроджено державність, що всіляко сприяло розвиткові культури, особливо за часів Мазепи.

Розглядаючи друге питання, слід наголосити, що розвиток культури цього часу спричинений насамперед досягненнями в розвитку національної системи освіти, що досягла в Гетьманщині високого рівня. Вона складалася з початкової, середньої та вищої ланки. Центром вітчизняної освіти, науки і культури, духовним центром України майже упродовж двох стріч була Києво-Могилянська академія.

Розгляд третього питання дає ширший матеріал для аналізу проявів бароко духовній культурі. Література цього періоду відрізняється багатством тематики і жанрів. Найвищого розквіту сягнула барокова поезія (полемічні, морально-дидактичні, філософські, сатирично-гумористичні вірші, панегірики, епіграми). Основним осередком барокової поезії стала Києво-Могилянська академія. На 70-ті рр. ХVІ – першу половину ХVІІІ ст. припадає розквіт шкільної драми. Значної популярності набули інтермедії – короткі одноактні вистави, що виконувались між частинами шкільної драми. Динамічна і драматична за своїм характером барокова культура особливо сприяла розвитку старих і виникненню нових музичних жанрів. Провідним жанром став хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Музичною столицею Лівобережжя і місцем підготовки музикантів для всієї імперії став Глухів – гетьманська резиденція ХVІІІ ст. Тут у 1738 р. було створено спеціальну музичну школу, яка підготувала велику кількість музикантів, серед яких всесвітньовідомі композитори Д. Бортнянський, М. Березовський, А. Ведель.

Розглядаючи четверте питання, потрібно відзначити, що архітектура цього періоду розвивалась на ґрунті вітчизняної традиції та увібрала в себе барокові риси. Стиль бароко з характерним для нього пафосом боротьби і перемоги, пластичною експресією і багатством форм, гармонійністю і пишністю, декоративними можливостями якнайкраще відповідав піднесенню національної свідомості. Українську архітектуру цієї доби називають козацьким бароко, що підкреслює своєрідність її мистецьких форм і національний колорит. Великим меценатом українського мистецтва, зокрема барокової архітектури був І. Мазепа.

Наприкінці ХVІІ ст. бароко поширюється і в образотворче мистецтво, де помітне місце займає іконопис, гравіювання, світський живопис. Світський портрет представлений у трьох композиційних варіантах – погрудному, поясному та на повний зріст відповідно до типів соціального поділу суспільства (міщанство, духовенство, шляхта, козацтво).

Вивчаючи останнє питання, слід шляхом зіставлення вказати на особливості українського бароко порівняно з європейським. Глибинна специфіка українського бароко полягає у його прямій і безпосередній пов’язаності із середньовічною культурою Київської Русі. Про це свідчить перевага духовних тем і мотивів у бароковій культурі, та й творцями його були переважно духовні особи. Іншою особливістю українського бароко було те, що притаманна бароко трагічність світосприйняття витісняється на задній план, а провідне місце займає героїко-романтична проблема та життєствердне сприйняття дійсності.

Практичне заняття 6. Дискурс просвітництва та романтизму в Україні (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.)

План

1. Суспільно-політичні, духовно-ідеологічні процеси в Україні наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ ст.

2. Особливості українського літературного процесу. Розвиток театрального і музичного мистецтва. Образотворче мистецтво.

3. Національні культурні організації і рухи українців в умовах реакційної урядової політики. Культурні аспекти діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

4. Процес становлення національної свідомості. Журнал «Основа».