Структура і зміст курсової роботи

Методичні вказівки

Щодо виконання і захисту

Курсових робіт

з дисципліни «Теорія прийняття управлінських рішень»

студентами напряму підготовки 030601 «Менеджмент»

Київ - 2013

Зміст

стор.

Загальні положення

Курсова робота є одним із найважливіших елементів навчального процесу з підготовки фахівців до практичної діяльності у сфері бізнесу та менеджменту в умовах ринкової економіки. Вона є логічним підсумком під час опанування студентом теоретичних знань з дисципліни «Теорія прийняття управлінських рішень» і дозволяє вміння поєднати отримані знання з досвідом та практичною діяльністю.

Студент в курсовій роботі повинен показати:

ü високий рівень засвоєння знань із загальнотеоретичних положень,

ü вміння проводити самостійні розрахунки

ü аналізувати показники фінансово-господарської діяльності,

ü вміння визначати резерви підвищення ефективності прийняття управлінських рішень,

ü навики проведення наукових досліджень щодо прийняття зваженого управлінського рішення в різних умовах,

ü вміння самостійної розробки заходів щодо підвищення ефективності апарату управління – предмета дослідження.

Основна мета виконання курсової роботи та її захисту:

показати і довести свою спроможність як спеціаліста з менеджменту;

навчитись застосовувати набуті знання та навички під час прийняття ефективного управлінського рішення в практичній діяльності підприємства - об’єкта дослідження.

Структура і зміст курсової роботи

Тема курсової роботи і заходи, які будуть розроблятись в процесі її виконання, визначають структуру та її зміст.

Необхідно виділити: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Орієнтовна форма змісту курсової роботи наведена в додатку Б.

У вступі (1-2 стор. друкованого тексту) необхідно показати актуальність теми, визначити мету, предмет, об’єкт, завдання, методи дослідження та охарактеризувати структуру роботи. Орієнтовний зміст вступу до роботи наведено в додатку В.

Перший розділ (5-7 стор.) слід присвятити економіко-організаційній характеристиці досліджуваного підприємства.

Для аналізу можуть бути використані показники статистичної звітності і бухгалтерського обліку. Вони отримуються з таких основних джерел, як: баланс підприємства (Форма 1), звіт про фінансові результати та їх використання (Форма 2), звіт про фінансово-майновий стан підприємства (Форма 3).

Можуть бути використані також показники, отримані під час проведення власного дослідження.

Доцільно визначити період, за який проводиться збір показників, одиницю виміру та врахувати можливість їх порівняння.

Бажано, щоб період, за який збираються звітні дані був не більш, як 2 роки, включаючи рік написання курсової роботи.

На основі зібраних матеріалів складаються таблиці, викреслюються, проводиться їхнє групування та аналіз діяльності підприємства.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Історія розвитку підприємства;

ü Основні напрями діяльності підприємства;

ü Основні економічні показники за 4-6 періодів (місяців, кварталів, років);

ü Організаційна структура підприємства;

ü SWOT-аналіз

ü Короткі висновки за розділом.

SWOT-аналіз – це метод стратегічного планування, який має за мету виявити фактори внутрішнього і зовнішнього середовища організації, розподіливши їх на чотири групи:

1) Strengths - сильні сторони підприємства;

2) Weaknesses - слабкі сторони підприємства;

3) Opportunities - ринкові можливості;

4) Threats - ринкові погрози.

Приклад SWOT-аналізу наведено на рис. 1.

Рис. 1. Приклад SWOT-аналізу підприємства

У другому розділі (5-7 стор.) необхідно описати процес прийняття управлінського рішення методом ієрархії.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Формулювання проблеми, яку слід вирішити на підприємстві цим способом (постановка завдання);

ü Побудова дерева цілей щодо вирішення поставленої проблеми (Діаграма Ісікави);

ü Визначення критеріїв та побудова матриць для прийняття рішення методом ієрархій;

ü Розрахунок відносних коефіцієнтів та побудова дерева рішень за методом ієрархій;

ü Вибір оптимального рішення та його обґрунтування;

ü Короткі висновки за розділом.

Діаграма Ісікави («риб*ячі кістки») — це графічний спосіб дослідження та визначення найбільш суттєвих причинно-наслідкових взаємозв'язків між чинниками (факторами) та наслідками у досліджуваній ситуації чи проблемі. Діаграма названа на честь одного з найбільших японських теоретиків менеджменту професора Ісікави Каору (Ishikawa Kaoru).

Діаграма Ісікави є засобом візуалізації та організації знань, який систематичним чином полегшує розуміння та кінцеву діагностику певної проблеми. Така діаграма надає можливість виявити ключові взаємозв'язки між різними факторами та більш достеменно зрозуміти досліджуваний процес. Діаграма сприяє визначенню головних чинників, які спричиняють найзначніший внесок до проблеми, що розглядається, та попередженню або усуненню їх дії.

Приклад Діаграма Ісікави наведено на рис. 2, 3.

Рис. 2. Приклад Діаграма Ісікави.

Рис. 3. Приклад Діаграма Ісікави.

У третьому розділі (5-7 стор.) необхідно описати процес прийняття управлінського рішення методом побудови мультиатрибутивної моделі.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Формулювання проблеми, яку слід вирішити на підприємстві цим способом (постановка завдання);

ü Визначення основних критеріїв;

ü Складання анкети;

ü Проведення опитування (9-12 респондентів);

ü Консолідація отриманих даних від опитування;

ü Заповнення матриці Фішберна;

ü Розрахунок зваженої моделі та знаходження оптимального управлінського рішення;

ü Обґрунтування прийнятого рішення;

ü Короткі висновки за розділом.

Модель Фишбейна

Термин «атрибут» обозначает выгоду, которую ищет покупатель». Именно атрибут «создает» услугу и удовлетворение и как таковой используется в качестве критерия выбора.

Покупатель обычно учитывает многие атрибуты. Общая оценка марки базируется на комбинации оценок каждого из атрибутов. Атрибуты могут иметь функциональную природу (качество, доступность), а также и природу эмоциональную или эстетическую.

Таблица 1

Моделирование понятия мультиатрибутивной услуги

(модель Фишбейна)

Источник данных – анкетирование.

С учетом того, что искомая услуга может быть многоаспектной, следует избегать определения атрибутов в слишком обобщенных терминах. Например, атрибут «экономичный» потенциальные покупатели упоминают часто, но как критерий он характеризуется слишком большой неопределенностью и может на самом деле предполагать комбинацию других атрибутов.

Каждую марку можно оценивать различно, ориентируясь на каждый из микроатрибутов, и поэтому важно рассмотреть их по отдельности.

То же имеет место и в случае атрибута «качество», которое является макроатрибутом, охватывающим большое число аспектов. Атрибут является по сути дела дискретной переменной, т.е. он может приобретать различную ценность в соответствии со степенью присутствия атрибута в оцениваемой марке. В таком случае говорят об уровне атрибута. Каждая марка характеризуется специфической совокупностью атрибутов, определяемой уровнями, на которых находятся атрибуты.

Аналогичным образом «удобство» супермаркета складывается не только из его расположения, но и из легкости доступа, наличия места для парковки, отсутствия очереди у касс и т.д.

При оценивании объективных характеристик важно исключить избыточные, учитывая корреляцию некоторых характеристик.

В общем случае потенциального покупателя не слишком интересуют объективные характеристики, за исключением тех случаев, когда они способствуют совершенствованию функционирования марки при создании одной из искомых выгод, а также тогда, когда они способствуют повышению надежности ожидаемого функционирования.

Необычного интерьера и «звезды-владельца» часто достаточно для обеспечения престижа ресторана или подчеркивания эффекта статуса, к которому стремятся некоторые группы покупателей.

Знание требований и/или ожиданий покупателя создает важный стимул для исследований и разработок. Их задача - обнаружить технические характеристики, способствующие удовлетворению еще не удовлетворенных ожиданий рынка или улучшению параметров существующих услуг, создавая, таким образом, конкурентное преимущество для марки-новатора.

Атрибуты обладают неодинаковой значимостью в глазах покупателя. С точки зрения человека, значимость атрибута отражает ценности и приоритеты, с которыми он связывает выгоды, обеспечиваемые маркой.

Любой разумный человек желает получить большее за меньшее: лучший сервис, лучшие параметры, но в то же время и самую выгодную цену, минимальное время на поиск, полную информацию и т.п. Так как подобные цели, как правило, несовместимы, человек вынужден идти на компромисс и решать, что в каждой конкретной ситуации является для него важнейшим с учетом неполноты доступной ему информации.

Знание фирмой приоритетов различных групп покупателей позволяет ей разработать новые услуги, специально предназначенные для удовлетворения этих покупателей. Одно предприятие предлагает услуги, предназначенные для покупателей, особо чувствительных к эстетике и готовых за это платить. Другое - отвечает вкусам покупателей, любящих следовать последней моде.

Таким образом, знание относительной значимости атрибутов может позволить фирмам разработать стратегию сегментации. Целью будет наилучшая адаптация к разнообразию потребностей и стремление избежать ситуации, когда покупатели вынуждены удовлетвориться услугами, средними по отношению к каждому из атрибутов.

Человеческое восприятие селективно и относительно. Восприятие селективно постольку, поскольку селективно внимание, в связи с тем, что люди стараются отфильтровать входящую информацию; некоторые элементы сохраняются, так как они соответствуют текущей потребности;

другие искажаются, если противоречат устоявшейся схеме; наконец, отдельные элементы отвергаются, так как вносят помехи или просто мешают (Pinson et al., 1988). Восприятие относительно, так как человеческий опыт и ожидания меняются, в результате чего степень наличия атрибутов воспринимается по-разному.

Для оценки полной и частной полезности марки возможно использовать две процедуры оценки: «композиционную» и «декомпозиционную».

«Композиционный подход» состоит в формировании значений полной полезности на основе измерений значимости и представлений о детерминирующих атрибутах, полученных исследовательским путем. Используя компенсаторную или некомпенсаторную интеграционную модель для сочетания этих измерений, мы получаем значение полной полезности, синтезирующее индивидуальные оценки частной полезности и раскрывающее, таким образом, индивидуальные предпочтения.

При реализации «декомпозиционного подхода» респонденты реагируют на ряд концепций услуг, описанных, как правило, техническими характеристиками. Собираемая у респондентов информация сводится к ранжированию предпочтений в отношении предложенных концепций. Следующей аналитической задачей становится формулирование частной полезности для каждой характеристики. Используя рейтинги различных совокупностей атрибутов, можно выявить частные полезности, лежащие в их основе, а затем воссоздать структуру глобальных предпочтений респондента.

Согласно данному подходу, непосредственно оценивают частные полезности, представляющие собой комбинацию значимости и воспринимаемого присутствия, которые нельзя идентифицировать по отдельности. Таким образом, высокий уровень полезности может явиться следствием либо высокого уровня значимости и низкого уровня воспринимаемого присутствия, либо низкого уровня значимости, скомпенсированного высоким уровнем воспринимаемого присутствия. Существует много вариантов оценки. Наиболее известный и надежный способ - эконометрическая оценка на основе бинарных переменных (0, 1).

У четвертому розділі (5-7 стор.) необхідно описати процес прийняття управлінського рішення за умов невизначеного середовища.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Формулювання проблеми, яку слід вирішити на підприємстві цим способом (постановка завдання);

ü Визначення основних критеріїв та показників;

ü Заповнення вихідної матриці;

ü Розрахунок критерію Лапласа;

ü Розрахунок критерію Вальда;

ü Розрахунок критерію Гурвіца;

ü Розрахунок критерію Севіджа;

ü Обґрунтування прийнятого рішення;

ü Короткі висновки за розділом.

Критерії для прийняття рішень у невизначених умовах