Історія створення служби «Телефон Довіри» та функціонування її за кордоном

За останні двадцять років «Телефони Довіри» стають все більш поширеним явищем в соціально-психологічній культурі нашої країни. Тому метою цієї курсової роботи є: розглянути особливості діяльності служби «Телефон Довіри», як специфічної форми надання соціально-психологічної підтримки. У сучасному суспільстві людина відчуває величезну кількість стресів. В умовах політичної, економічної і духовної кризи цінності людини, як індивідуума, знаходяться під загрозою. Навіть в оточенні безлічі людей ми інколи відчуваємо себе самотніми і переживаємо емоційні страждання. Міжособове спілкування часто настільки поверхневе і короткочасне, що деяким людям стає важко знайти друзів і в скрутні хвилини життя ні з ким поговорити, поділитися своїми проблемами і отримати підтримку. У цій ситуації робота «Телефону Довіри» набуває особливої актуальності, оскільки пропонує тимчасову, але миттєву підтримку будь-якому, хто її потребує.

Телефон довіри - це служба, яка надає населенню екстрену психологічну допомогу по телефону. Вона вважається однією з форм психопрофілактичної роботи, соціально-терапевтичної допомоги, адресованої особам, що знаходяться в кризових станах.

Історія становлення телефонної служби психологічної допомоги населенню ведеться з початку століття. У 1906 р. пастор Уоррен заснував в Нью-Йорку так звану лігу “Врятуйте життя”, метою якої було надання моральної і психологічної підтримки по телефону. Анонімність телефонної розмови, як вважав Уоррен і його сподвижники, додає бесіді довірчий характер, допомагаючи людині, що потрапила в критичну ситуацію, розкрити свої душевні переживання.

У Європі цей процес почався після другої світової війни, коли в 1948 р. психіатри Х. Хофф і Е. Рінгель організували центр «Лікарська допомога людям, утомленим від життя»; що об'єднав допомогу по телефону і очний прийом. Перша «лінія довіри» з'явилася в 1953 році в Лондоні. У 1958 р. англіканський священик Чад Вару (Chad Varah), уражений самогубством 14-річної дівчинки, яка боялася захворіти венеричною хворобою, оголосив свій номер телефону і призвав всіх самотніх, тих, що зневірилися, розгубилися і мають суїциїдальні наміри людей дзвонити йому. Несподівано для нього самого дзвінків виявилося більше ніж він очікував. Свою допомогу Чад Вару назвав “терапією вислуховування”.[4] Незабаром у нього з'явилося багато прибічників. Так, зародився рух “Самаритяни” (The Samaritans), філософія якого побудована на пошані і терплячості у відносинах між людьми. Згодом «Самаритяни» перетворилися на самостійну інтернаціональну організацію «Befrienders International» («Міжнародна дружня допомога»). Кількість служб телефонної допомоги постійно зростала, утворивши в результаті розвинену мережу. І для взаємної підтримки цих організацій в 1959 р. в Женеві був створений Міжнародний центр інформації, а в 1960 р. там же при штаб-квартирі відбулася перша зустріч працівників невідкладної психологічної допомоги. [4]

У іншому куточку земної кулі, в м. Сідней (Австралія) в 1960 році священик Алан Уокер глава Центральної методистської лінії заснував телефонну службу, названу “Лінія життя” (Life Line), яке також згодом розвинулася у всесвітню мережу, більш ніж з 200 Центрами Лінії в 12 країнах. Ці центри, надаючи кваліфіковану допомогу, розвивали свої принципи християнського служіння під девізом: " Допомога так само близька, як і телефон".

До соціалістичних країн ідеї Чад Вари дійшли в 1966 р. Організація такої допомоги спочатку йшла важко. У 1967 р. в Гданьську і Вроцлаві незалежно один від одного почали працювати два відділення допомоги по телефону. Вони були названі “Телефоном довіри”. (Прийнято вважати, що дана назва міцно увійшла до професійного лексикону і стала загальновідомою у нас саме завдяки впливу польського досвіду.) Факт створення телефонної служби мав велике суспільне значення: він продемонстрував новий метод запобігання суспільній патології, вказав невідомий доти напрям діяльності. До назви “Телефон довіри” в Гданьську додали визначення “анонімний друг”, бажаючи підкреслити безкорисливість і конфіденційність допомоги, що надається.

Спочатку служби " Телефон Довіри" організовували як центри запобігання суїцидам. В даний час " Телефон Довіри" надає послуги особам, які переживають будь-який вид емоційної кризи.

У різних країнах ці служби називаються по-різному. Наприклад, в Іспанії - " Надія", в Германії - " Духовна Допомога", в Швейцарії - " Протягнута Рука", в Австралії - " Лінія Життя", в США працюють " Кризові Лінії", " Гарячі Лінії" та інші. У слов'янських країнах закріпилася назва " Телефон Довіри".

Подібна допомога благотворно впливає на стрес, психологічну кризу й зменшує прагнення до самогубства. Вона доступна для звернення до будь-якої години дня й ночі й саме це часто рятує життю людей. Основне організаційне завдання служб «Телефон Довіри» полягає у відборі й підготовці добровольців, що вміють вислухати, зрозуміти, виявити співчуття й духовну підтримку тим, хто в ній бідує. На сьогоднішній день такі служби є дуже розповсюдженими по всьому світу і далі розвивають систему ефективного надання підтримки.