Опитування як метод збирання соціологічної інформації

Опитування — метод збору соціальної інформації про
досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи
опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного
спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом
реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом
питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.
З його допомогою можна одержати інформацію, не завжди
відображену в документальних джерелах чи доступну прямому
спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і
єдиним джерелом інформації є людина — безпосередній учасник,
представник, носій досліджуваних явища чи процесу. Вербальна
(словесна) інформація, одержана завдяки цьому методові, значно
багатша і загалом надійніша, ніж невербальна. Вона легше
піддається кількісному опрацюванню й аналізу, що дає змогу широко
використовувати для цього обчислювальну техніку. Достоїнством
методу опитування є також його універсальність. Вона полягає в
тому, що при опитуванні реєструють і мотиви діяльності індивідів,
і результати їх діяльності. Все це забезпечує методові опитування
переваги, не властиві ні методові спостереження, ні методові
аналізу документів.
Важливе значення у соціологічному дослідженні має
достовірність одержаної інформації, коли відмінності між людьми за
вимірюваною характеристикою, виявлені в результаті дослідження,
відповідають справжнім відмінностям за цією характеристикою.
Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб
опитуваний:
а) сприйняв потрібну інформацію;
б) правильно зрозумів її;
в) зміг згадати, якщо необхідно, події минулого;
г) обрав адекватну відповідь на поставлене питання;
д) зміг адекватно втілити відповідь у слова. Важливо також,
щоб опитуваний не тільки міг, але й хотів, щиро відповісти на
питання.
Якість первинної соціологічної інформації значною мірою
залежить від вимірювального інструменту — соціологічного
питальника (бланк інтерв'ю чи анкета). Критеріями оцінки якості
інструментів вимірювання є стійкість і обґрунтованість.
Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення
результатів вимірювання за повторного використання цього
інструменту на одній і тій самій групі і в тих самих умовах.
Обґрунтованість інструменту вимірювання - ступінь відповід
ності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і
характеристик, які планувалось виміряти.
Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стійким.
Перевірка якості вимірювального інструменту є складною,
трудомісткою, але необхідною процедурою. Інакше неможливо
визначити наукову значущість одержаних за допомогою того чи іншого
методу збору первинної інформації результатів.
Опитування з точки зору достовірності проходить такі основні
фази:
а) адаптація;
б) досягнення поставленої мети;
в) зняття напруги. ожне опитування починається з фази адаптації, під час якої створюють у респондента мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження.

Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших питань. Звернення - це зав'язка, початок опитування. Щоб респондент зміг дати потрібну інформацію, необхідно виготувати кого до цього: пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою - правила її заповнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести його до теми дослідження. Основне завдання - встановити контакт з респондентом, " зав'язати розмову". Тому нерідко соціолог формулює спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.

Сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні - складніше завдання. Необхідно зацікавити їх, зачепити життєві проблеми. Формулювавші мети дослідження, пояснення можливості використаная його ревультатів для задоволення потреб респондентів - все це актуалізує участь в опитуванні, стимулює прагнення респондентів дати достовірну інформацію.

Однак дослідження не завжди пов'язані з потребами опитуваних. Так, при опитуванні експертів звернення повинно відповідати таким мотивам опитуваних, як престижні міркування, прагнення принести користь іншим; до опитуваного звертаються як до компетентного спеціаліста з досліджуваної проблеми.

Вагомим фактором, що впливає на істинність одержаної в процесі опитування інформації, е побоювання респондента, що його відверті відповіді стануть відомими іншим людям, керівництву і будуть використані йому на шкоду. Анонімне опитування зменшує вплив цього фактора і підвищує достовірність соціологічних даних.

Основний зміст другої фази опитування - досягнення поставяеної мети, тобто збір основної інформації, необхідної для вирішення поставлених завдань. У процесі відповіді на цю частину питальника, особливо якщо вона велика, зацікавленість у дослідженні може поступово згасати. Для стимулювання її використовують функціонально-психологічні питання, які мають вести змістовні навантаження, а зміст їх повинеи бути цікавим для опитуваних. Головна їх мета - зняти втому і підвищити мотивацію респондентів.

Остання фаза - завершення опитування. Наприкінці питальника вміщують функціонально-психологічні, " легкі" запитання, які знімають напруження у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття.

Опитування класифікують за різними критеріями. За характером взаємозв'язків соціолога і респондента опитування поділяють - заочні (анкетні) і очні (інтерв'ю), кожеи з яких має свої різиовиди. За ступенем формалізації - на стандартизовані і нестандартизовані (вільні). За частотою проведення - на одноразові й багаторазові. Бувають опитування суцільні і вибіркові. Специфічними видами є опитування експертів, соціометрія.