Таксономічна система рекреаційних районів

Рекреаційне районоутворення – об'єктивний процес формування і розвитку рекреаційних районів як динамічних соціально-економічних систем. Рекреаційне районування – розподіл рекреаційного господарства країни або її регіонів з рекреаційною спеціалізацією на відносно самостійні системи.

Рекреаційне районоутворення пов'язано з тим, що за територіями, які освоюються, закріплюється рекреаційна функція, внаслідок чого формуються райони з рекреаційною спеціалізацією. Ця функція не постійна в часі, вона змінюється, як змінюється і спеціалізація території. Тривалість процесу визначення рекреаційної спеціалізації для різних територій неоднакова. Особливості цього процесу залежать від багатьох чинників, проте сам процес загалом є тривалим.

Пирожник запропонував схему рекреаційного районування України, в основі якої такі критерії:

1) характер рекреаційної спеціалізації та рівень освоєності району;

2) наявність рекреаційно-туристичних ресурсів та їх територіальні сполучення;

3) наявність територій рекреаційно-туристичного призначення та їх роль у загальній структурі землекористування;

4) транспортно-географічне положення та доступність рекреаційно-туристичного району;

5) географія рекреаційних потоків та їх інтенсивність;

6) виробничі та економічні зв’язки рекреаційно-туристичних підприємств з іншими галузями;

7) наявність регіонального центру з розвиненою соціальною інфраструктурою [36]. На основі цих критеріїв на території України дослідник виділив два рекреаційні райони і шість підрайонів (див. табл. 6.1).

Схема туристичних районів України, розроблена М. Крачилом, грунтується на таких критеріях:

1) територіальна структура сучасного стану організації туризму;

2) питома вага зайнятих у туристичному господарстві від загальної кількості працюючих;

3) характер зв’язків туристичного обслуговування з іншими галузями економіки;

4) рівень розвитку туристичної індустрії;

5) наявність туристичних ресурсів;

6) економіко-географічне положення;

7) сучасні та перспективні потреби населення в туристичних послугах [20]. За цими критеріями науковець виділив у межах двох зон на території України п’ять туристичних районів (див. табл. 6.1).

О. Бейдик запропонував виділити рекреаційно-туристичні райони України на основі таких критеріїв:

1) аналіз питомої ваги рекреаційних територій у структурі земель (у відсотках до загальної площі території);

2) аналіз кількості місць в установах організованої рекреації (тис. одиниць);

3) наявність центрів (ядер) районів;

4)рекреаційно-туристична спеціалізація території у загальнодержавному поділі та інтеграції праці;

5) спільність та напрямок використання рекреаційно-туристичних ресурсів тощо.