Развитие образования в Европе. Розвиток освіти у Великій Британії.

Розвиток освіти у Великій Британії.

З кінця 19 ст. у Великобританії працювали технічні коледжі, але їхні дипломи вважалися нижчими від академічного стандарту університетів. Лише з 1956р. дипломи закладів технічного сектора вищої освіти підняли до рівня бакалаврських. Вища освіта Великобританії відповідала унітарній дворівневій системі до рівня докторантури. 1993 р. у Великобританії було майже 440 внесених у довідники вищих закладів освіти.

Нині в країні існує 89 університетів і 70 інших закладів вищої освіти. Закінчивши університет, випускник одержує ступінь або свідоцтво про здобуту професію. Британські кваліфікації визнаються всіма як найкращі в світі. У Великобританії найбільш поширеними вважаються такі кваліфікації: бакалавр, магістр, доктор філософії (PhD)/ Більшість студентів обирають курсові програми, що дають змогу здобути першу кваліфікацію. Ступінь бакалавра надається після 3-4 років навчання на денному відділенні університету, коледжу чи інституту. Видатну роль в сучасній вищій освіті Великобританії відіграє Відкритий університет. Доступ до навчання вільний. Навчальний рік поділяється на три частини. але в останній більшість ВЗО скорочує кількість навчальних годин для надання студентам часу на перегляд матеріалу і підготовку для самостійного навчання. Для переходу з першого рівня на другий (магістерський) необхідно виконати досить високі академічні вимоги (отримати диплом бакалавра з відзнакою) і проявити добрі знання з предмета спеціалізації. Отримання диплома магістра відкриває шлях до студій докторського рівня.

Каждый абитуриент имеет право в одной заявке указать до пяти курсов, которые хотел бы изучать. Основанием для зачисления на первый курс британского университета является сертификат о полном среднем образовании A-level или международный сертификат International Baccalaureate (IB).

Развитие образования во Франции.

Франція була однією з перших країн, яка разам з Англією, Італією і Німеччиною започаткували Болонський процес. Цей процес перебудови вищої освіти триває у Франції уже понад 37 років.

Важливу роль у розвитку вищої освіти відіграли закони про децентралізацію 1983 та 1985 рр. Децентралізації вищої освіти стосувався закон від 10 липня 1989р. Головна інновація його полягає в утворенні університетських інститутів з підготовки вчителів. В 1999 р. розпочалося введення професійних ліцензій, які були представлені як еквівалент до традиційного ліценціата. для отримання цього диплома студент повинен пройти стажування на підприємстві, при цьому він займає місце оплачуваного робітника, але не одержує зарплати. 2002 року реформою LMD/ECTS (Ліценціат, магістратура, докторат/Європейська система трансформаційних кредитів) розпочався наступний етап реформування. Навчання у ВНЗ Франції організовується трьома стадіями. перший триває 2 роки, впродовж яких 54% всього контингенту студентів університетів здобуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й поділяється на дві стадії. Тритій цикл спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень. Прийом на нього за конкурсом є також вступ на докторські студії, що завершуються захистом дисертації та отримання кваліфікації «доктор Ph».

Розвиток освіти у Німеччині

Відповідно до Конституції Німеччини сфера освіти є у компетенції земельних урядів. Управління системою вищої освіти на федеральному рівні здійснює Міністерство освіти і науки, на місцевому – відповідні міністерства земель. ВНЗ взаємодіють із земельним урядом при вирішенні питань організації навчання й іспитів. ВНЗ з юридичної точки зору є незалежними закладами, які мають право на самоуправління. Діяльність ВНЗ у федеральному масштабі координують Конференція ректорів академічних вузів і Конференція ректорів вищих професійних навчальних закладів. Органом, що координує діяльність ВНЗ, є також Наукова рада. До її завдань входить: розробка планів сприяння науковим дослідженням; узгодження земельних і федеральних планів розвитку науки і вищої освіти; розробка рекомендацій із використання матеріальних ресурсів; визначення пріоритетних напрямків наукових досліджень. ВНЗ фінансують переважно із державних джерел. Позабюджетні асигнування надходять від Німецького науково-дослідницького товариства, різних фондів і приватних підприємств.

10. Розвиток освіти в Азії і тихоокеанському регіоні

UCTS - University Credit Transfer System - система передачі університетських кредитів яка розроблена організацією під назвою «Університетська мобільність в Азії і Тихоокеанському регіоні» (University Mobility in Asia and Pacific (UMAP)), створеною як орган сприяння мобільності студентів і викладачів, здійснюваній за допомогою обмінівіспівпраці між інститутами. Сьогодні країнами UMAP є: Австралія, Бруней, Камбоджа Канада, Чилі, Фіджі, Гуам, Гонгконг, ЮАР, Індонезія, Японія, Корея, Лаос, Малайзія Мексика, Монголія, Мьянмар, непал, Нова Зеландія, Папуа. Нова Гвінея, Китай, Філіппіни. Росія, Сінгапур, Шрі Олениця, Тайвань, Таїланд, США, В'єтнам, і Західний Самоа. Міжнародний секретаріат UMAP - знаходиться в Токійському університеті, оскільки саме Японія займається моніторингом використання системи UCTS.

Система UCTS була створена як основний інструмент, що допомагає організації UMAР ефективніше здійснювати студентські обміни в регіоні і територіях, що входять у сферу діяльності UMAP, а також з країнами інших регіонів світу за допомогою гарантованого визнання кредитів, отриманих за навчання в зарубіжних ВНЗ.

Так, UMAP - програма навчання, протягом семестру або року, пройдена в зарубіжному (що приймає) ВНЗ студентом, відібраним для навчання направляючим ВНЗ відповідно до договору, складеним UMAP. Система оцінювання знань майбутніх фахівців UCTS була створена як основний інструмент, що допомагає організації UMAP ефективніше здійснювати студентські обміни в регіоні і на територіях, що входять у сферу діяльності U МАР, а також з країнами інших регіонів світу за допомогою гарантованого визнання кредитів, отриманих за навчання в зарубіжних ВНЗ.

Основними компонентами UCTS можна визначити:

· персонал вітчизняного і зарубіжного ВНЗ, що веде переговори за програмою навчання, вибраною студентом;

· студентів;

· ланку UCTS «реєстрація навчання за Програмою UMAP» (UCTS Record of UMAP Study)

· шкалу кредитів UCTS;

· шкалу оцінок UCTS.

Слід зазначити, що система оцінювання знань UCTS складає 60 одиниць кредитів за академічний рік (30 - за семестр, 20 - за триместр, відповідно). Шкала кредитів UCTS _ використовується тільки як шкала конвертування, проте не призначена для використання як заміна кредитів, що існують в приймаючому і направляючому ВНЗ систем. Для нарахування UCTS кредитів для включення їх у бланк «Реєстрація програми навчання UMAP», що приймає, інститут визначає кількість кредитів за кожну свою дисципліну, що включена в програму навчання UMAP, перетворює кредити за дисципліни в шкалу кредитів UCTS (загальна кількість кредитів за всі дисципліни програми округляється до 0.5).

Програми навчання UMAP сьогодні є в таких країнах: Австралія, Канада. Китай, Гонгконг, Індонезія, а також Японія, Корея, Нова Зеландія, Тайвань, Таїланд, В'єтнам.

Отже, можна сказати, що хоча UCTS і грунтується на моделі ECTS з 60 кредитами за повний академічний рік і шкалою оцінок ECTS, система UCTS є значно спрощеною версією цієї моделі, що вимагає меншого об'єму необхідної документації (використовується лише один формуляр для всіх аспектів передачі кредитів). Крім того, в UCTS значно скорочений об’єм попередньої роботи, потрібної від інститутів, тобто обговорень і переговорів, передуючих нарахуванню кредитів, розміщення інформації в інформаційному пакеті, оскільки UCTS призначається для обслуговування кожного окремого конкретного випадку обміну і відповідної йому програми навчання. Більш того, UCTS розроблена виключно в цілях перекладу навантаження і оцінок студента між інститутами, вона не припускає заміну систем, що існують в будь-якому з інститутів [168].

Отже, UМАР заохочує університети і надає їм підтримку в укладанні двосторонніх угод, в яких детально обговорюються умови, за якими здійснюється студентський обмін. Подібно ЕСTS, завдання UCTS полягає в тому, щоб підвищити ефективність UМАР за допомогою забезпечення гарантій того, що вітчизняний інститут нарахує кредити за ті дисципліни, які студент вивчав з обміну за кордоном, а також забезпечити підвищення рівня мобільності студентів.

11. Розвиток освіти в Сполучених Штатах Америки

Система освіти у США, і її фінансування і управління нею є децентралізованими. У США немає єдиної національної системи освіти, а є система освіти штатів, що, як правило, мають суттєві відмінності, а також федеральний уряд та федеральні органи освіти відіграють певну і всезростаючу роль в управлінні освітою у країні. Але головні управлінські функції здійснюються не федеральними органами освіти, а установами освіти та місцевими органами освіти, зокрема в питаннях змісту освіти.

Окрім Федеральної Конституції і Конституції штатів, питання управління освітою регулюються численними спеціальними федеральними законами, які приймаються із різних питань Конгресом США. Аналогічно основні питання організації освіти, діяльності органів управління народною освітою і освітніх закладів регулюються законодавством штатів, що зібране у системі законів відповідного штату.

Роль місцевих органів управління освітою значна і по суті, вона є головною в управлінні освітніми закладами. У всіх штатах (окрім штату Гавайї) для управління освітою на місцях створено спеціальні адміністративно-територіальні одиниці - шкільні окрути, які фактично є однією із форм місцевого самоврядування.

Відмінною особливістю американської вищої освіти є такий феномен як модульний курс з його «кредитними одиницями». Вимоги до отримання ступенів виражені в кредитах, а не оцінками на іспитах. Ці результати під загальною назвою " Кредитні одиниці" є своєрідною мірою звернення, навчальною «валютою» в системі вищої освіти США. Накопичувані «кредити», що зберігаються, можуть бути передані з одного навчального закладу в інший, з одного факультету на інший. Подібна практика дає можливість тимчасово припинити навчання, щоб відновити його пізніше. Система залікових одиниць значно полегшує перехід студентів з одного інституту в інший і робить можливим зв'язок між перерваним і відновленим навчанням [4]. Отже, в американській практиці залікові одиниці - це фіксована категорія, що виражає кількісний об'єм змісту курсу навчання в контексті вимог щодо отримання ступеня. Кандидати на ступінь бакалавра повинні отримати 30 кредитних одиниць в рік. 120 кредитів за чотирилітню програму навчання.

Слід зазначити, що крім терміну " залікові одиниці" в системі освіти США використовуються такі терміни як:

· заліковий курс (credit course)

· система кредитних одиниць (credit system)

· кредит-година

· взаємне визнання кредитних одиниць (credit transfer)

· визнані кредитні одиниці (transfer credits)

Така форма обліку результатів, вносячи гнучкість до системи вищої освіти і дозволяючи студентам переходити з одного навчального закладу в інший або з одного факультету на інший, у декілька разів знижує соціалізуючий ефект концентрованого періоду навчання в одному з університетів.

Ще однією відміністю є значний ступінь самостійності й автономії американських ВНЗ що в сукупності з модульним принципом навчання і відсутністю державних іспитів робить порівняно легким створення нових навчальних курсів, рівнів освіти та спеціальностей курсів, суміжних з іншими дисциплінами.

У США кількість вивчених протягом семестру дисциплін складає зазвичай4-5нормальне навантаження курсу - близько 15 кредитних годин. Це означає, що студенти знаходяться в аудиторії приблизно 15 годин щотижня. Студент, який набрав вказану кількість кредит-годин, може отримати певний ступінь. Отже, кредит-година і ступінь взаємопов'язані. У США для отримання ступеня бакалавра необхідно в середньому 120 кредит-годин, для отримання магістра - від 30 до 35 кредит-годин, аспіранти отримують - від 6 до 12 кредитних годин кожен семестр.

У системі вищої освіти США кредит-година застосовується в різних формах, крім навчання, вона служить і основою для складання кошторису фінансування, що надається державою. Навантаження кафедр, викладачів і студентів визначаються кредит-годинами, на основі чого вирішується питання про перехід студента на наступний курс. Оплата за навчання проводиться також на основі кредит-годин. «Кредит-система» знайшла широке застосування. Вона регулює багатобічну діяльність університету: програму навчання, навчальний план, розклад занять, оцінку знань студентів, присудження ступенів, визначення оплати за навчання тощо. [167]