Внутрішні води. За багатством поверхневих вод континент займає 3-тє місце після Пів­денної Америки та Євразії.

За багатством поверхневих вод континент займає 3-тє місце після Пів­денної Америки та Євразії.

У напрямку з півночі на південний захід річний стік зменшується.

Внутрішні води Північної Америки належать до басейнів трьох океанів, що омивають материк (Північного Льодовитого, Атлантичного й Тихого), і до невеликих басейнів внутрішнього стоку.

Живлення в багатьох річок дощове й мішане (дощове, снігове, ґрунтове), у горах — сніго-дощове та льодовикове.

Річки.

Ці річки надовго замерзають. Живлення в них пере­важно снігове.

Найбільша річка басейну Північного Льодовитого океану — Маккен­зі (1 770 км, з р.Піс-Рівер— 4 250 км)—. Маккензі бере початок з Вели­кого Невільничого озера, а впадає в море Бофорта. басейн площею 1804 тис. км². Річки цього басейну надовго замерзають (від жовтня до травня), чимала частина стоку має снігове походження.

За характером течії належить до рів­нинних річок.

До Атлантичного басейну належить велика кількість річок, зокрема найбільша на материку — Міссісіпі (3 950 км, від витоку р. Міссурі — 6420 км) з притоками Міссурі, Огайо, Арканзас, Ред-Рівер. Має великий басейн (3 268 тис. км²).

Велики­ми озерами та річкою Святого Лаврентія сполучена з Атлантичним океа­ном. Живлення мішане: Міссісіпі повноводна протягом усього ро­ку, розливається навесні під час танення снігів і влітку під час дощів.

Річка Святого Лаврентія (1 200 км) Виті­кає з оз. Онтаріо, впадає в затоку Святого Лаврентія. Площа басейну 1 290 тис. км².

Своєрідним природним кордоном між США та Канадою є р.Ніагара (54 км). Витікаючи з оз. Ері та впадаючи в оз. Онтаріо, Ніагара з'єднує ці озера. Площа басейну 665 тис. км². У середній течії утворює Ніагарський водоспад (висота 50 м, ширина близько 1 км).

Річки Тихоокеанського басейну (Колумбія, Колорадо та ін.) переважно короткі, бурхливі, повноводні, течуть у глибоких долинах (Великий кань­йон Колорадо), живлення отримують від океанічних вологих повітряних мас. Мають великі запаси гідроенергії.

Колумбія (2 250 км) бере початок у Скелястих горах, упадає в Тихий океан, утворюючи естуарій. Площа басейну 670 тис. км².

Колорадо (2 740 км) бере початок у Скелястих горах, упадає в Каліфор­нійську затоку. Площа басейну 635 тис. км².

при перетині плато Колорадо утво­рює систему каньйонів, серед яких найбільший у світі — Великий кань­йон. Головне джерело живлення — дощ і сніг, що випадає на вершинах Скелястих гір.

Каньйон простягнувся на 350 км. Його глиби­на— понад 1, 8 км (за іншими даними — 2, 1—2, 4 км), а ширина — від 6 до 25 км. Річка Колорадо промивала цю ущелину протягом 10 млн років. Часто Великий каньйон Колорадо називають «восьмим дивом світу»

р. Юкон (3 700 км), тривким льодоставом і значною части­ною снігового живлення. Бере початок у Скелястих горах, а потім тече однойменним плоско­гір'ям. Тече в широтному напрямку зі сходу на захід. Упадає в Берингове море, утворюючи ши­року дельту. Площа басейну — 855 тис. км².

Озера

У Північній Америці багато озер, особливо в північній частині: Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска, Вінніпег, а також Великі Американські озера.

Великі Американські озера (площа 245 тис. км²), до складу яких уходять:

Верхнє ( найбільше за площею в Північній Америці (82, 4 тис. км², максимальна глибина— 393 м), Мічи­ган, Гурон, Ері, Онтаріо. Озера з'єднані між собою короткими річками- протоками. Води Великих озер мають стік через р. Святого Лаврентія.

Усі вони проточні, прісні, на формуванні улоговин більшості з них позначили­ся тектонічні процеси й діяльність льодовика.

У Центральній Америці розміщені великі тектонічні озера (Нікарагуа, Манагуа).

У безстічних котловинах Кордильєр є солоні озера, найбільше з яких Велике Солоне озеро (середня глибина — 4, 5-7, 5 м). Це реліктове озеро, що збереглося від вологих епох. Його площа змінюється залежно від кіль­кості атмосферних рпадів (від 2, 5 тис. до 6 тис. км²). Коливається й со­лоність — від 137 до 300%о.

Льодовики.

Для материка характерне сучасне зледеніння, загальна пло­ща якого 2 млн км². Це материкові льодовики Гренландії, Канадського Арктичного архіпелагу, гірські льодовики Кордильєр.