Рельєф і геологічна будова

Більша частина материка — давня допалеозойська Північноамерикан­ська платформа, яка складається з докембрійського кристалічного щита й плити, що перекрита товщами осадових порід палеозою та мезозою. У рельєфі їй відповідають рівнини, представлені низовинами та височинами, що займають 2/3 площі материка. Середня висота материка — 610 м.

ози — вузькі, схожі на насип, з піску або гальки пасма заввишки приблизно від 7, 5 до ЗО м, які можуть мати довжину до 80 км та інколи здаються абсолютно прямими; та давні берегові уступи — низькі насипи піску, які часто розміщені рядами, паралельними до берегів, що існу­ють тепер.

На південь від Великих Американських озер діяль­ність льодовика сприяла утворенню багатого моренного матеріалу, тому Центральні рівнини мають горбкува­тий характер. їхня висота 200-300 м. Ці рівнини скла­дені морськими й континентальними осадовими порода­ми. Там, де на поверхню виходять вапняки, розвинуті карстові форми рельєфу.

На південному сході Центральних рівнин біля західних передгір'їв Аппалачів розміщена відома Мамонтова печера — одна з найбіль­ших карстових печер світу. її глибина досягає 300 м, загальна довжина — 500 км. Дном печери течуть річки, заглиблення зай­няті озерами. Стік води з печери йде в притоки р. Огайо.

плоска Міссісіпська низови­на (100 м), чимала частина якої утворена річковими наносами.

На захід від Центральних рівнин простяглися Великі рівнини, що підні­маються уступами — сходамидо Кордильєр. Ці рівнини виникли на краю платформи, яка залучи­лася до підняття в процесі утворення Скелястих гір. Висота рівнин 500- 1 700 м.

середньовисоких складчасто-брилових гір Аппалачі, які утворилися в результаті підняття давніх (палеозойських) складчастих структур. У їхній будові переважають середньовисокі хребти, плоскогір'я й плато. Найвища точка — г. Мітчелл (2 037 м).

гірський пояс Кордильєр. Кордильєри — одна з найбільших на планеті складчастих гірських систем, що утворилися на стику літосферних плит. Геологічний вік структури Кордильєр Північної Америки різний — від допалеозойського до четвертинного кайнозойської ери.

Осадові породи багаті на нафту й газ (узбережжя й шельф Мексикансь­кої затоки, Великі рівнини — східне передгір'я Скелястих гір, Аляска, шельф Північного Льодовитого океану),

кам'яне вугілля (Аппалачі, перед­гір'я Скелястих гір у Канаді).

З осадовим чохлом Північноамериканської платформи пов'язані також родовища калійних солей. Багаті поклади фос­форитів виявлено на півострові Флорида.

У Кордильєрах відкрито також родовища кольорових та рідкісних металів.

Велика протяжність материказ півночі на південь визначає різноманіт­ність клімату Північної Америки, який сформувався внаслідок дії кліматотвірних чинників.

в південній частині континент перетинає Північний тропік, Сонце на території Північної Америки буває в зеніті лише на півдні.

Пів­ніч материка лежить за північним полярним колом, за яким спостеріга­ють полярний день іполярну ніч.

Кількість сонячної радіації зростає з півночі на південь. На півночі радіаційний баланс становить 10-20 ккал на 1 см² на рік, на півдні — 100-120 ккал на 1 см² на рік.

У такому ж напрямку збільшуються й середні температури повітря:

у січні від -36° С (на півночі Канадського Арктичного архіпелагу) до +25° С (на півдні Флориди йМексиканського нагір'я).

Найнижчу температуру зареєстровано на Алясці та на північному заході Канади (-64° С). На льодовиковому щиті Гренландії температура знижувалася до -70° С.

Середні температури липня змінюються від +4° С на півночі Канадського Арктич­ного архіпелагудо +32° С на південному заході США.

Найвищі темпера­тури зареєстровано в південних частинах внутрішніх плоскогір'їв Кор­дильєр, зокрема в Долині Смерті — +56, 7° С.

Довгий час показник +56, 7° С у Долині Смерті був рекордним на планеті, аж поки 1922 р. не зареєстрували вищу температуру в районі Тріполі (Африка) — +57, 8° С.

невелика протяжність із заходу на схід зумовлює істотний вплив океанів на клімат.

Так, вологу погоду з Атлантичного океану при­носить північно-східний пасат (у південну частину материка),

з Тихого — західне перенесення (у середню частину).

Однак високі гори (Кордильєри) на заході ускладнюють проникнення повітряних мас з Тихого океану. То­му вплив західного перенесення обмежується приморськими низовинами й береговимихребтами.