Перевірна робота. Аудіювання. Правопис закінчень іменників у множині

Мета: розширити знання учнів про правопис закінчень іменників у множині; перевірити аудіативні навички; розвивати пам’ять, увагу; виховувати старанність.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання (вправа 146, с. 76)

— Прочитайте утворені словосполучення.

— Поясніть правопис закінчень іменників.

2. Робота над прислів’ями

— Поєднайте праву і ліву частини.

— Прочитайте утворені речення.

— Підкресліть іменники у родовому відмінку множини.

— Визначте, які закінчення вони мають.

Без вікон, без дверей в рукавицях не ловить.

Молодець проти овець, а шостий відпочиваємо.

Кіт мишей повна хата людей.

П’ять днів нічого не робимо, а проти молодця й сам вівця.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

IV. ПЕРЕВІРНА РОБОТА. АУДІЮВАННЯ

ВЕДМІДЬ І ПАВУЧОК

Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і глибоко заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.

— Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! — роздратовано пробурмотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити.

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?

— Даруйте, дядьку, я більше не буду, — почав благати павучок ведмедя. Відпустіть мене, я вам ще в пригоді стану.

— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? — здивувався старий ведмідь.— Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя і почали за ним ганятися. Бідний вед-мідь не знав куди подітися, щоб урятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди.

Павучок це бачив і одразу про все здогадався. Поліз скоренько до тієї ями і швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.

— А може наш бурмило* сидить у тій ямі, що під скелею? — сказав один з мисливців.

— Туди він не міг залізти, — озвався другий мисливець.— Хіба ти не бачиш — там повно павутиння. Якби ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би. Хіба не так?

— Це правда! — підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутилися та й пішли далі.

А старий бурмило сидить собі тихенько у тій ямі й від страху ані живий ані мертвий. Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутися. І сидів там довго-довго. А врешті вирішив визирнути — подивитись, чи нема якоїсь небезпеки.

Лізе ведмідь з тієї ями й очам своїм не вірить — яма поснована густим павутинням, а павучок гойдається на ньому і сміється.

— Бачите, дядьку, — озвався він до ведмедя, — якби не моє павутиння, то вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли, то і я вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається».

— Щиро тобі дякую, павуче, що ти врятував мене від смерті, — відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді ведмідь ставився до павучка з великою повагою і вдячністю.

* Бурмило — жартівлива назва ведмедя.

Тестування

1. Назви дійових осіб.

а) Павучок і ведмідь;

б) мисливці, павучок, ведмідь;

в) мисливці, ведмідь.

2. Чому ведмідь відпустив павучка?

а) Бо він не їсть павуків;

б) бо павук дуже благав ведмедя;

в) бо ведмідь був добрий.

3. Яка біда трапилася з ведмедем?

а) Він потрапив у пастку;

б) на нього напали мисливці;

в) на нього напали бджоли.

4. Хто допоміг ведмедеві врятуватися?

а) Вдача;

б) павучок;

в) інші ведмеді.

5. Чому павучок урятував ведмедя?

а) Бо хотів похвалитися, який він удалий;

б) бо ведмідь його колись пожалів і відпустив;

в) бо він поважав ведмедя.

6. Яка головна думка казки?

а) Старе добро не забувається;

б) друзі пізнаються в біді;

в) не ламай гілку, на якій сидиш.

Фізкультхвилинка

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Творча робота

— Запишіть речення, змінюючи форму однини іменників на форму множини. Визначте відмінки цих іменників.

БІЛКИ

Восени у (білка) особливо багато клопоту. Треба на зиму (гриб) насушити. Запастися (горіх), (жолудь), (шишка). (Дупло) вимостити, втеплити. Пізніше, коли на землю впадуть (заморозок), їм треба міняти (шубка).

— Як ви розрізняли відмінки іменників у множині?

2. Самостійна робота

— Запишіть словосполучення, поставивши іменники в родовому відмінку множини.

— З одним із словосполучень складіть і запишіть речення.

1 варіант 2 варіант

Багато (вишня) чимало (заповідь)

кілька (прізвище) багато (озеро)

немає (знання) не чув (розповідь)

багато (соловей) побачили (суддя)

кілька (вікно) п’ять (століття)

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

— Що повторили на уроці?

— Що нового дізналися?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вправа 146 (3), с. 76.