Ліна Костенко. Усе моє, все зветься Україна

Ангеліна

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Мрарія. Слова української поетеси Л. Костенко, якими розпочато наш

урок, знайшли шлях до людських сердець та об’єднують наш народ у своїй любові до Батьківщини.Особливо актуально вони звучать у рік відзначення 25-ї річниці від дня проголошення незалежності України та змушують кожного задуматися про нелегкий шлях до суверенності та державотворення.

Стеша.Наприкінці п'ятдесятих років на українському поетичному небосхилі зійшла нова зоря... Дивно, що й досі астрономи не назвали одну з планет її ім'ям - Ліна Костенко. Народилася Ліна Василівна 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині у вчительській сім'ї. Закінчивши середню школу в Києві, вчилася у Київському педагогічному інституті, а згодом у Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, який закінчила 1956 року. Тоді ж, наприкінці п'ятдесятих, одна за одною вийшли друком її поетичні збірки «Промені землі» і «Вітрила», а в 1961 році - «Мандрівки серця».

Затим добрих півтора десятка літ у літературному житті України мовби й не існувало Ліни Костенко. Сьогодні таке диво - мовчання пояснюють безкомпромісною громадянською позицією поетеси. Зрештою, так воно й було. Щоб упокорити свідому непоступливість письменниці, високі компартійні мужі через видавництва все робили, аби гостре слово мужньої жінки не дійшло до читача. Тільки Ліна Костенко не зрадила ні себе, ні поезію. Вона ненастанно, одержимо творила й піднеслася до висот такого духовного подвижництва, що її феномен в українській літературі залишиться неперевершеним і вічним.

Від «Першого вірша, написаного в окопі» і до історичного роману «Маруся Чурай» - саме Ліна Костенко у всій багатогранності продовжила жіночий поетичний родовід.

Як зазначає доктор філологічних наук, професор Володимир Панченко: «Поезія Ліни Костенко здатна «прищеплювати» дух свободи. Вона нагадує про СПРАВЖНЄ і ВІЧНЕ в цьому нашому дивному житті – про совість, милосердя, любов... Про вічний поєдинок добра і зла... Про потребу вибудовувати себе – щодня, щороку, все життя. Якщо, звісно, ти хочеш бути Особистістю і не хочеш, за Шевченком, «гнилою колодою по світу валятись»...Присутність Ліни Костенко серед нас, сущих серед тривог, що стають незмірними, відчуваєш постійно — і тоді, коли вона говорить, і тоді, коли мовчить. Вона – Особистість. Може, саме тому навіть її мовчання буває красномовнішим за слова.

Ангеліна

Подаруй мені, доле, у вікнах березу.

Хай спочине душа в оберегах беріз.

Я прийшла у цей світ, щоб пройти обережно,

не завдавши нікому ні смутку, ні сліз.

А натомість я мушу. Усе щось я мушу.

Бог посіяв мене у жорстокі ґрунти.

Тут не можна пройти, не поранивши душу.

Тут свобода не сходить, тут сходять хрести.

Стефанія

А кінокритик і кіносценарист Сергій Тримбач зазначає: «Два поети рятують мою душу — Тарас Шевченко й Ліна Костенко!» На його переконання, «поезія Ліни Костенко робить те, що й мусить робити мистецтво: очищає і просвітлює душу. Посеред цього мороку, посеред вонючих політичних баталій і геополітичних інтриг поет кількома словами обеззброює мене і повертає віру в те, що світ і людина прекрасні».

Лев. Виконує поезію

Доборолися! Добалакались!

Досварилися, аж гримить!

Україно, чи ти була колись

незалежною хоч на мить —

від кайданів, що волю сковують,

від копит, що у душу б’ють,

від чужих, що тебе скуповують,

і своїх, що тебе продають?!

Популяція! Нація! Маси!

І сьогодні, і вчора, й колись

українського пекла гримаси

упеклися мені. Упеклись!

Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,

і віки безголів’я вдогонь, —

хай він спалить усе це

нікчемство українського пекла вогонь!

Маша.Незабутні миті - в кожному вірші Ліни Костенко. І всі вони наші - українські.

Ангеліна.А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.

І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна.

Починаю розуміти, чому Людовік XIV сказав: " Держава — це я". Так, держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава.

Нам треба жити кожним днем.

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо " потім" може й не настати.

Саша. Ми – свідки історії України. Нині країна переживає надскладний

етап становлення державності. На долю нашого покоління випала війна.

Кожному українцю доводиться робити свій громадянський вибір, від якого

залежить доля України. Анексія Криму, псевдореферендуми в Донецькій та

Луганській областях, сотні невідомих, похованих під номерами. Це далеко не

всі страхіття, які випали на долю українського народу. Але ми зуміємо вистояти

та врятувати своє майбутнє, адже сьогодні наші земляки проявляють

відчайдушну відвагу та єдність, витримку й милосердя. Тисячі волонтерів,

ризикуючи власним життям, доправляють у зону АТО необхідні продукти та

речі. Ми захистимо свою землю, ми переможемо! Ми – патріоти, які вимірюють своє право своїм обов’язком.

Ангеліна

Розп'ято нас між заходом і сходом,

Що не орел - печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

Щоб він не дався знівечить себе!

Маша)Українці можуть пишатися, що знайшли себе в геніальності поетеси.

Ліна Костенко - лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Так, письменниця передала бійцям добровольчого батальйону особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України " Київ-1" кілька власних збірок віршів з автографами, де на титульному аркуші однієї з книг написала рядки з неопублікованої поезії:

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

9

Бійці батальйону " Київ-1" в свою чергу висловили подяку Костенко за книги, зазначивши, що духовна підтримка дуже важлива для воїнів.

Ангеліна

Вночі скриплять вози. Переселенці їдуть.

Світ за очі, покидавши своє.

Шукати Україну в Україні.

десь має ж бути, десь вона та є!

Ведуча 1( Стефанія)

…Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіваннями і радістю, працею і відпочинком — тим, що робить життя людським. Щоб кожен з гордістю міг сказати: (разом)

«Я — громадянин України!»

Ведуча 2. (Еля) Для цього сьогодні потрібно головне — впевненість в силах народу і своїх власних, дружня робота і віра в її успіх, у майбутнє України.

Нема життя без України, бо Україна -— це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна — це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна — це пісня, яка вічна на цій Землі. Ведуча 1. Розмістимо на дошці портрети наших земляків, які виконували обов’язки військової служби в зоні проведення антитерористичної операції.

Ведуча 2. Плекаємо надію на те, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Нам слід пам’ятати про численні жертви наших співвітчизників, що покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Маємо знати, що спільними зусиллями український народ вистоїть і переможе. Україна стане економічно багатою, духовною, незалежною та демократичною державою. Звучить пісня «Україно, Україно…» (муз. і сл. Т. Петриненка).

Ведуча 1. От і завершується наш урок. Сподіваюся, що тема, яку ми обговорювали сьогодні, пробудить у ваших серцях безмежну любов до своєї держави і ви пишатиметеся тим, що ви – українці. Бережімо свою рідну землю та її святині!

Ведуча 2. День Незалежності. Леся Вознюк

Серпень нам дарує незабутні миті:

стяги українські в сонячній блакиті

майорять крилато на держави свято.

Приїжджайте, друзі, з нами святкувати!

Учні по черзі біля дошки, продовжуючи речення «Україна – це.», по черзі прикріплюють на дошку маки, викладаючи слово УКРАЇНА.

Гарна назва «Україна»

Сенс значний в собі таїть.

«У» — то урожай в країні, (Арсен)

«К» — то Київ, що стоїть.(Аміна)

«Р» — рівнини під степами, (Іван)

«А» — то армія міцна, (Коля)

«Ї» сховалась за лісами, (Ліза)

«Н» — то ненька дорога.(Настя Т)

«А» — то аґрус, абрикоси, (Макс)

І акація струнка,

Що розпустить свої коси,

Коли прийде вже весна.(Марта)

Звучить пісня Н.Бучинської про Україну.