Орієнтовний варіант театралізованого дійства

" Ой На Івана Купала"

І ведучий: Одне з найдавніших свідчень про свято Купала належить до ХНІ ст. (1262р.). У Волинському літописі е згадка про " канунь Ивана дня, на самыя Купалья". Але перші описи свята знаходимо лише в документах ХУІ-ХУІІ ст. Купала є язичеським божеством, про нього існує багато легенд і згадок. Заквітчане віночками, поширене хороводами та іграми святкували це свято 7 липня. А чому саме в цей день? Бо це день літнього сонцестояння, коли люди збиралися на берегах річок, так я ми зараз з вами зібрались і шумно та весело святкували цю ніч...

2 ведучий: Темна липнева ніч над річкою. Дрімають її береги. 1 ось здалеку доносяться чарівні звуки пісень. Дівчата прикрашають ритуальне деревце гільце-купайло (сосна, ялина, липа, верба, береза), зіллям, квітами, колоссям жита, пшениці. Одні розвішують все це на деревці, інші в'яжуть квітки у пучки, в'яжуть стрічки.

У нас гилечко з верби, з верби,

А ти, Іване, прийди, прийди.

А як не прийдеш на Купайла.

То не знайдеш собі пари.

Коли дерево прикрашене, починають танець-хоровод, в якому дівчата і хлопці у національних, костюмах закликають всіх на свято Купали:

Кругом Мариноньки ходили дівоньки.

Стороною дощик іде.

Стороною та й на мою рошеньку червону Ой на морі хвиля,, при долині роса, Стороною дощик іде.

Стороною та й на мій барвіночок зелений.

Сьогодні Івана, а завтра Купала.

Рано-вранці сонце зійшло.

Рано-вранці та й на мою рошеньку червону.

Підходять молодиці, дідусь з бабусею, діти. Всі спостерігають за танком. Після танцю дівчата розсідаються колом, плетуть вінки.

1 ведучий: Ласкаво просимо, люди добрі, пригощайтеся медом і короваєм.
Сьогодні свято - Іванів день (Сам високий, гарний чоловік у вишиваній сорочці, підперезаний червоним поясом і в солом'яному капелюсі).

2 ведучий: Дідусь сидить на пеньку, бабуся в колі дітей вгамовує їх, хлопці підморгують дівчатам. І в цей час над високими вербами спалахують дві яскраві зорі, а на галявину виходить дівчина, вся в голубому з срібним півмісяцем на голові - Голуба Ніч. В тиші звучить незадоволений голос: Голуба Ніч: - Хто це тривожить мій спокій?

Це ми, - хором відповідають їй дівчата і просять дозволити їм повеселитись до ранку, квітку папороті знайти, щоби щастя-долю зустріти.

1 ведучий: - Але ж вночі не можна знайти квітку без вогню.

І дівчата знову хором просять Голубу Ніч, щоб вона попросила Вогневика запалити їм вогнище. Із-за дерева вискакує Вогне­вик і запалює вогнище. Коли вогнище починає розгортатися, молодь просить дідуся розказати про саме свято і як воно пішло від інших предків.

Дідусь: Настало середньолітнє цвітіння - час збирання цілющих трав. У Київській Русі здавна цей строк приурочували до дня Аграфени-Купальниці, коли було так тепло, що у воду входили навіть самі люди. Травошукачі назвали цей день " Аграфена - для коріння". Знахарі шанували його, бо за ним стояв Іван Купала.

Дівчинка: - Дідусю, а що воно таке - Купала?

2 ведучий: Діти підтримують дівчинку і просять дідуся розказати про Купала із закликами: - Розкажіть, розкажіть!

Дідусь: - Жили колись люди і велику біду терпіли від нечистої сили: то вона, клята, сонце заступить, то чуму напустить, або товар геть чисто потравить. Довго терпіли. А потім обрали з-поміж себе найхоробрішого, дали йому в руки меча двосічного, і пішов той леґінь болотами глибокими та лісами темними. Ходив день, ходив місяць, а таки вистежив тую погань і поборов її. Сталося це вночі, а на ранок, дітки, заграло сонечко, все земне розвеселилося. А ім'я тому чоловікові -Іван. Як повернувся він, то щонайперше викупався, омив своє тіло, а за ним і весь люд. З того часу й називається цей день Івана Купала.

1 ведучий: Кругом запанувала тиша. Вогонь помаленьку розгорається. Ведучий продовжує розмову: - Кажуть кожна людина повинна у когось чи в щось вірити. Віра облагороджує людину, окрилює її, підносить до небачених висот. Віра в багатьох богів була притаманна людині в давнину і я знаю не одну цікаву легенду про Івана Купала.

Так от, жив був бог літнього сонцестояння Іван. Добрий був бог. Кожного року в день літнього сонцестояння великі бенкети були в палацах бога Івана. Сюди приходили всі боги та богині. Танці, пісні, конкурси - ось що було на святах. Коли закінчувалося таке свято, то найкмітливішому богові або боги­ні дарували корону переможця. В одне із таких свят бог Іван оголосив, що він візьме шлюб з тією богинею, яка одержить корону. Цього року одержала корону богиня води - Купала, чарівна і неповторна. Брали вони шлюб з 6 на 7 липня. А 7 липня було весілля. Купала з богом літнього сонцестояння вийшла в сад. Там, де вона ступала, розцвітали чарівні квіти - вогники, що стали називатись папороть. А там, де ступав бог сонцестояння, вмить зникали всі біди, всі гріхи, і всі люди, ніби, очищалися від всього злого. З того часу люди почали називати день весілля двох богів святом Івана-Купала.

2 ведучий: Дівчата співають пісню " Ой на Івана, да на Купала". Далі розмову продовжує бабуся.

Бабуся: В купальську ніч, дітки, щоб ви знали, всяке зілля має най­більшу цілющу силу: чари. І навіть на мить розцвітає папороть. Хто цей світ побачить, кажуть у народі, той буде щасливий. А хто його здобуде, матиме скарби, достатки і здоров'я.

1 дівчинка: - Бабуся, а як цвіте та квітка?

Бабуся: - Казання говорить, що папороть, або як її ще називають - перунів вогнецвіт, шар-цвіт, цвіте тільки у ніч на Івана-Купала. Діється начебто так: між листками, схожими на крила орла, підноситься мов палаючий вулик, пуп'янок. Він рухається, підстрибує, як соловейко щебече. Опівночі з'являється вогненна квітка, яка освітлює все навкруги.

1 хлопець: - Бабусю, а чи можна дістати оту квітку?

Бабуся: - Можна, та ніхто, бач, не здобув її досі. Сторожа над нею вельми грізна. Як тільки настане північ, коло папороті таке зчиняється, що волосся дибки стає: вітри буйні віють, грім гримить і двигтить земля, дерево на дерево падає, гора на гору вернеться, летять огненні змії, а потому на папороть скаче страшний вершник. " Тікай, бо стопчу! " - кричить грізно, і тоді вже не всидіти ніякому сміливцю.

Дідусь: - А як.у народі кажуть, той, хто одважився знайти цвіт па­пороті, має прийти в ліс, окреслити себе колом і чекати, доки з'явиться квітка. Як тільки вона з'явиться, нечиста сила буде над усе намагатися злякати сміливця. Та лякатися не можна, бо нечиста сила заволодіє квіткою, зляканого обдурить. Коли ж комусь вдається зірвати ту квітку, треба покласти її на долоні, після чого, не оглядаючись, побігти додому. Дорогою нечисть ще більше буде спокушувати і жахати, але квітку віддавати не можна. Тому треба бути дуже сміливим, щоб добути той цвіт.

1 ведучий: Все навколо горить червоним полум'ям. І раптом чути крик, шум. Ясне діло - Відьма з'явилась. Хлопці хочуть кинути її у вогонь, але вона виривається і тікає. Далі лунає веселий сміх, молоді дякують стареньким за розповідь. І знову чути про чарівну квітку:

В ніч перед святом Івана Купала

Дівчина квітку чарівні/ шукала,

Вогняну квітку папороті шукала

І надії на щастя плекала.

Лісами дрімучими дівчина йшла,

Й вогник папороті нарешті знайшла,

Біля квітки зачарована стала

І вмить усі таємниці природи узнала.

Квітку папороті вона зірвала.

Вмить галявина диво-перлами засіяла.

Диво-перлів дівчина назбирала

І щаслива у гай помандрувала.

Віночок із квітів сплітала

І у воду кидала,

Вінок той у воду кидала

І при цьому промовляла:

Плавай, віночку, де роси сині,

Пливи, віночку, де ходить милий,

В цю купальську ніч чарівну

Розкажи йому про любов мою.

Закінчивши співати, дівчата й хлопці вирішили скупатися, як тут їм перейшла дорогу нечиста сила, страшна, вся в лахмітті. Це вона руйнує мости. Вона сказала, що хто наважиться підійти до води, тому лихо буде.

Дівчата: - Що робити? Адже ніхто з нечистою силою не справиться, хіба що Водяний але його тяжко докликатися.

2 ведучий: Нарешті з'являється Водяний, проганяє нечисту силу. Всі зраділи. І раз він такий добрий, то нехай він запросить на свято і своїх красунь-русалок.

Водяний: - Кому мої дочки до серця - кличте їх!

Хлопець: - Русалка-красуне, виплинь, покажися. На купальське свято прийди, подивися...

1 ведучий: Зашуміли, захиталися кущі і на галявині одна за одною з'явля­ються 10 русалок у довгих сірих сорочечках і у вінках із зеленого листя на головах. Та не довго водять вони хоровод з хлопцями. Водяному пора повертатися у своє царство. Слідом за ним йдуть русалки. Вони сідають у човен, прикрашений квітами і відпливають.

2 ведучий: Хлопці і дівчата попарно стрибають через вогника і співають один одному смішні пісні. Дівчата глузували з хлопців:

Летіли, гуси бедратиє,

Наші хлопці шмаркатиє.

Летіли гуси, сіли в просі.

У наших хлопців черві в носі.

Висміювались лінощі, скупість, дівоча легковажність:

Ой, ти, лопух, лопух,

Нашій Парасці живіт іспух.

Нехай пухне, нехай знає,

Нехай хлопців не приймає.

Нехай пухне, нехай чує,

Нехай в хлопців не ночує.

1 ведучий: Далі вродлива дівчина у вінку роздає вінки іншим дівчатам, які танцюють навколо неї і ворожать на вінках. Котра з дівчат дістане вінок із світлий квітів, вийде цього року заміж. Потім дівчата тікають від Купайла понад воду " заворожувати собі красу".