ТЕМА 16 Сучасна національна система освіти в розвинених країнах

ПЛАН

І. Різноманітність типів середніх шкіл та вищих навчальних закладів за кордоном.

2. Національна система освіти США.

3. Національні школи Англії.

4. Система національної освіти Франції.

5. Система національної освіти Японії.

ЛІТЕРАТУРА

І. Алексюк А.М., Чорний В.М. Методи навчання в сучасній педагогіці США. - К., 1983.

2. Вульфсон Б.Л. Современная буржуазная школа. – М., 1984. № 12.

3. Малькова З.А. Школа и педагогика за рубежом. - М., 1983.

4. Ширинский А*Е. Проблеми образования в развивающихся странах, - М., 1985.

Людство переживає сьогодні тривалий та складний процес переходу від багатовікової індустріальної фази до науково-технічної. Вносяться кардинальні зміни у сферу виробництва (використання нових видів енергії, невідомих раніше матеріалів та способів їх обробки, автоматизація та роботизація, комп'ютеризація виробничих процесів), корінним чином змінюється побут людей, їх соціальне та духовне життя.

Ці перетворення особливо помітні у високорозвинених країнах світу, що лідирують у темпах НТП. Саме в цих країнах найбільш помітними є і зміни в структурі робочої сили. Провідне місце в сфері праці займає діяльність, що вимагає від людей підготовки у обсязі вищому від середньої школи (в США таких працівників більш як 91%).

У зв'язку з високим динамізмом виробництва особлива увага приділяється таким якостям працівників, як професійна мобільність, вміння швидко переучуватися і набувати нові знання, психічна та фізична рівновага.

Новий етап у розвитку людської цивілізації суттєво змінює уявлення про процес формування людини, пріоритети її особистіских якостей, життєвих настанов, цінностей. Якісно нові вимоги висуваються до системи освіти, через яку вступає у життя практично все підростаюче покоління.

Освітня сфера стала сьогодні однією з найширших у людській діяльності: понад 1 млрд. учнів і майже 50 млн. учителів. Вона стає одним із найбільш значущих та динамічних елементів соціальної інфраструктури. В той же час освіта у всьому світі переживає кризу, пов'язану із відставанням від об'єктивних вимог сучасної цивілізації, що зумовлено великою інерційною силою освітніх систем (значні масштаби, має справу з людьми, а не з машинами). Тому між соціальним замовленням на новий тип освіти та його виконанням існує певна дистанція.

На порозі XXI століття освітня сфера суттєво змінюється. Освітні реформи набули глобального характеру, стали важливою складовою соціальної політики держав. За своїм змістом вони є багатоаспектними: передбачають реорганізацію управління освітою, створення нових типів навчальних закладів, модернізацію змісту та методів навчальної та виховної роботи тощо. Оновлення зазнають всі ланки освітньої системи - від дошкільної до вищої.

НТП, участь в системі глобальної економіки висувають комплекс спільних вимог до освітніх структур різних країн, що сприяє їх уніфікації, інтернаціоналізації. Однак і зараз система освіти кожної країни відображає особливості її соціально-економічного розвитку і політичної структури, специфіку культурно-історичних і власне педагогічних традицій.