Українська література кін. 18. – 1830-х рр.

> Дворянськийперіод

першийперіодпов’язаний ізкультурно-просвітницькоюдіяльністю дворянствакозацькогопоходження наЛівобережжі тапольсько-українського шляхетства наПравобережжі. Уцей годину усередовищіосвіченогоукраїнського дворянствапробуджуєтьсяінтерес доісторичногоминулого свого народу, йогопобуту, звичаїв, обрядів.З’являються роботи: “ІсторіяМалоїРосії” (1822 р.) Д.Бантиша-Каменського; “КороткийлітописМалоїРосії із 1506 по 1770рік” (1777 р.) Василя Рубана; “КороткийописМалоросії із 1734 до 1776 рр.” > ОлександраБезбородька; “> Описвесільних українськихпростонароднихобрядів” (1777 р.) > ГригоріяКалиновського; збірка “Українськінародні пісня” (1834 р.) Михайла Максимовича.

> Національневідродження вгалузілітературипов’язане ізтворчістю > Котляревського (1760 – 1838 рр.), авторапоеми “Енеїда” – Першоготворунової українськоїлітератури, написаногонародною мовою.

> Основоположникомхудожньоїпрозинової українськоїлітератури був > Г.Ф.Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843 рр.), автортворів: “Маруся”, “> Сердешна Оксана”, “> Сватання наГончарівці” таінші.

> Важливимкультурним осередком, навколоякогооб’єднувалисялітератори-романтики, бувХарківськийуніверситет.Чільнемісцесеред них належало М. І. Костомарову (1817 – 1885 рр.) – авторуфундаментальнихпраць ізісторії Україниперіодукозаччини тавизвольноїборотьби, атакожісторичних драм йповістей (“> СаваЧалий”, “Переяславськаніч”, “> Чернігівка” таінші).

> Підвалиниукраїнськогопрофесійного театру булизакладені вХаркові таПолтаві –важливих того годину центрах театрального життя України. У 1808році послетривалоїперервипоновлюється роботаХарківського театру, директором, режисером йакторомякого у 1812році ставшиГ.Ф.Квітка-Основ’яненко. НачоліПолтавського театрустояв І. П.Котляревський, ізініціативиякогоактор М. З.Щепкін буввикуплений ізкріпацькоїневолі.

> Архітектурнемистецтво Україницієї добизвільнялося від чужихвпливів йпродовжувалостверджувати своюсамобутність. Уархітектурнихспорудахпанівніпозиціїзаймавкласичний стиль. На початку ХІХ ст. на йогозмінуприйшовновийстильовийнапрям –ампір. Однаквін винен бувпоступитисяукраїнськимбудівничимтрадиціям призабудовімалихбудинків, галерей, ґанків, котрі набиралисвоєрідних Українськийприкмет.

> Найбільшталановитіскульптори, щовийшли ізукраїнськогосередовища, прославили собі нанивіросійськогомистецтва.Серед них > І.П. Мартос (1754 – 1835 рр.) родом ізІчні, теперЧернігівська область, який ставшипрофесором, азгодом ректоромПетербурзькоїАкадеміїМистецтв. Запівсторіччясвоєїмистецькоїдіяльностівінстворивчималоталановитихскульптурнихробіт убронзі тамармурі, серед нихпам’ятники –Мініну йПожарському уМоскві (1804 – 1818 рр.), А.Рішельє вОдесі (1823 – 1828 рр.).

У 1853 р. в м.Києві, намальовничомуберезіДніпра, за проектом скульптораВ.І.Демут-Малиновського таархітектораК.Тона бувспорудженийпам’ятник князюВолодимиру Великому.Виконав йоговідомийросійськиймайстернімецькогопоходження > П.К.Клодт (1805 – 1867 рр.).

> Важливийвнесок урозвитокукраїнськогообразотворчогомистецтвазробили Т.Г. Шевченка (1814 – 1861 рр.) та йогопослідовники > Л.М. Жемчужников (1828 – 1912 рр.) й > К.О.Трутовський (1826 – 1893 рр.).

Т.Г. Шевченка був одним знайвидатнішихмайстрівукраїнськогообразотворчогомистецтва.Віндосконаловолодівтехнікоюакварелі, олії, малюнкаолівцем й пером. Т.Г. Шевченкає автором понадоднієїтисячітворівобразотворчогомистецтва.Нажаль, незбереглося понад 165 йоготворів, у томучислімонументально-декоративнірозписи таскульптури.

Т.Г.Шевченка, якхудожник-реаліст, одним зперших правдивозмалював життя, іпобут селянства (“Напасіці” – 1843 р., “> Селянська батьківщина” – 1843 р.).Йогославетна “Катерина” (1842 р.) написанаподібно до народних картин, декоженелементзображенняє символом.Центральнапостатькартиниуособлює Україну, дуб –її силу танепокору.

Одним зпровіднихжанрівмистецької творчости Т.Г.Шевченка був портрет. У цьомужанрі художникстворив понад 130робіт.

Напершу половину XIX ст.припадаєзародження української національноїмузики.Виходять у світло Першізбірки народних пісень – “Українськімелодії” (1831 р.) М. Маркевича, “> Голоси українських пісень”М. Максимовича (1834 р.).

> Народницькийперіод

Іншийперіодбересвій вухо відвиступу насуспільно-політичнійарені у 40-х рр. Т.Г.Шевченка ітриває докінця 80-х рр. XIX ст. Наданомуетапіпровіднемісце усуспільномужиттізаймає демократична інтелі-генція, котрасвоєюметою ставити “> служіннянародові”.

> НавколоКиївськогоуніверситету, відкритого у 1834 р., згуртувалася групамолодихромантиків, котрі виявляли великийінтерес домайбутньогоукраїнського народу. Усередовищіромантиківособливу рольвідігралипрофесоруніверситетуМ.Костомаров, письменник, історик йетнографП.Куліш, етнографП.Маркович.

Угрудні 1845 р. смердотізаснувалиполітичнутаємнуорганізацію – “> Кирило-Мифодієвське братство”. Уквітні 1846 р. до товаристваувійшов Т.Г.Шевченка. На думкучленів товариства усіслов’янськінародимають правовільнорозвивати свою культуру, смердотіпрагнутьутворитислов’янськуфедерацію, столицеюякоїмає статіКиїв. Братствовиступало заліквідаціюкріпацтва, поширенняосвіти. У 1847 р.товариство було брозгромлено, а його членизаарештовані.

молодаукраїнська інтелі-генціянаприкінці 50-х – на початку 60-х рр.створює свої товариства – такзванігромади, головнимзавданням які було бпоширенняосвіти (> створювали школи із російською мовоюнавчання, видавалипідручники українськоїмови).Перша громада бувстворена уКиєві (входили: М. Драгоманов, П.Чубинський, М.Старицький, Т.Рильський, Про.Кониський таін.).Потімтакігромадивиникли уХаркові, Полтаві, Чернігові, Одесі.

Українськанаціональнаідея особливовиразно пролунала у творчости Т.Г.Шевченка та М.П. Драгоманова.

Великий Український співає Т.Г. Шевченказалишивглибокийслід вісторіїдуховної культуриукраїнського народу, реалістичновідобразив усвоїхтворах життя, іпобутукраїнського народу, висловив йогомрії тасподівання (“Кобзар” (1840 р.), поеми “Гайдамаки” (1841 р.), “Тарасованіч”, “> Гамалія” таін.).

> Творчість Т.Г.Шевченка мала великийвплив для культуриукраїнського народу, вонаувійшла взолотий фонд культуриєвропейської тасвітової.

> Підвпливом творчости Т.Г.Шевченка проходилалітературна діяльністьцілоїплеядивідомих українськихпоетів йпрозаїків. Нанивіпоезіїпліднопрацювали Л.Глібов, З.Руданський, П.Чубинський, П.Куліш таін.Демократичнийнапрям українськоїлітератури упрозі представляли Марка Вовчка, ПанасМирний, М.Коцюбинський, І.Нечуй-Левицький, І. Франко, ЛесяУкраїнка.Їх творизалишилиглибокийслід усвідомості народу, сприялиформуваннюнаціональних йпатріотичнихпочуттівукраїнців.

> Ідеї Т.Г.Шевченкарозвивавпубліцист, вчений й громадськийдіяч М.П. Драгоманов (1841 – 1895 рр.).Історична заслуга М.П. Драгомановаполягає до того, щовін ставши на захистдуховностіукраїнського народу, виступивпротиденаціоналізації, протизабороницарськими указами народноїмови. М.П. Драгомановувійшов вісторію культуриукраїнського народу яквидатний фольклорист.Йому належатинаукові роботи ізісторії, фольклору таетнографії: “> Історичні піснямалоруського народу” (1874 – 1875 рр.), “> Малоруськінародніперекази йоповідання” (1876 р.) таін.

У 60-х рр. XIX ст. “> Артистичнетовариство” вЄлисаветградівперше на Україні поставилоп’єсу Т.Шевченка “НазарСтодоля”, а 70-х рр. оперуС.Гулака-Артемовського “> Запорожець заДунаєм”. УКиєвідіяваматорський театр, депочинали своютворчість композитор М. Лисенка (1842 – 1912 рр.) та драматург М.Старицький (1840 – 1904 рр.). У 1882 р. вЄлисаветграді приактивнійучастіМ.Кропивницького (1840 – 1910 рр.) бувстворенийпрофесійний театр. Допровідноїтрупиувійшливідомізірки українськоїсцени М.Садовський (> справжнєпрізвищеТобілевич, 1856 – 1933 рр.), П.Саксаганський (> справжнєпрізвищеТобілевич, брат М.Садовського, 1859 – 1930 рр.), М.Заньковецька (> справжнєпрізвищеАдасовська, 1854 – 1934 рр.). Театр із великимуспіхомвиступав уКиєві, Чернігові, Полтаві, Харкові.

> Слухачівкращихоперних сценЄвропи та Америкивражали своїм талантомспівачкисестри> Крушельницькі (Ганна, 1887 – 1965 рр.; > Соломія, 1872 – 1952 рр.).

> Середархітектурнихспоруд цогоперіодувиділяютьсясвоєюмистецькоюцінністюопернітеатри вОдесі (1884 – 1887 рр.), Києві (1897 – 1901 рр.) таЛьвові (1897 – 1900 рр.), Львівськийполітехнічнийінститут (1873 – 1877 рр.).

> Основоположниками національноїреалістичної школи вгалузіскульптури були Л. Позен (1849 – 1921 рр.) та П.Забіла (1830 – 1917 рр.). перший із великимуспіхомпрацював ужанріскульптурималих форм (“Кобзар”, “> Шинкар”, “> Переселенці”), другий – вжанрі скульптурного портрета (> мармуровий портрет Т.Г.Шевченка, пам’ятник М. В. Гоголю вНіжині).Середмонументальнихтворівслідназватипам’ятник Б.Хмельницькому уКиєві (скульптор М. Микешин, 1879 – 1888 рр.).

Уобразотворчомумистецтві Україниутверджуєтьсяреалістичнийнапрям, щонайбільшяскравовиявилося ужанрі пейзажу.Серед українськихпейзажистіввиділяються У.Орловський, П. Левченко.Найбільшвідомим був художник З.Васильківський (1854 – 1917 рр.).Йогопейзажі “> Козача левада” (1893 р.), “> Дніпровськіплавні” (1896 р.)єсправжніми шедеврамимистецтва.

> Ідеєюнаціональноговідродження бувпройнятамузикатієї доби.Буластворенапершаукраїнськанаціональна опера “> Запорожець заДунаєм” (1862 р.), музику доякої написавши композитор З.Гулак-Артемовський (1813 – 1873 рр.). З.Гулак-Артемовський – Український композитор, опернийспівак, драматург.Навчався вКиївськійдуховнійсемінарії.Він бувкращимспіваком хорусемінарії, із 1838 р.співав уПридворнійкапелі. Насюжети ізукраїнського життя композитор написавши твори: “Українське весілля”, “> Ніч напередодніІвана Купала”.

Великийвнесок урозвиток національноїмузики, популяризацію української народної піснязробиликомпозитори П.Сокальський (1832 – 1887 рр.) –опери “Мазепа”, “> Майськаніч”; М.Аркас(1852 – 1909 рр.) – опера “Катерина”.

> Світову славуукраїнськіймузичнійкультуріприністалановитий композитор, піаніст, диригент, педагог та громадськийдіяч М. В. Лисенка. Широковідомими стали йогоопери “Наталка-Полтавка”, “> Різдвянаніч”, ”Тарас Бульба”, дитячіопери “Коза-Дереза”, “ПанКоцький”, романси на свої словаІвана Франка, ЛесіУкраїнки.

> Талановитимипродовжувачамитворчихзаповітів М.Лисенка буликомпозитори До. Стеценко, М. Леонтович, З. Людкевич.

> Модерністськийперіод

Натретьомуетапі свого генезису Українськийнаціонально-культурний рухпроникає усередовище народних мас.Вінтриває аж до початкупершоїсвітовоївійни.

> Національно-культурневідродження уГаличині

> Національневідродження, щорозпочалося наЛівобережній Україні, малозначнийвплив напробудження національноїсвідомості уГаличині, Якаперебувала ускладіАвстрійськоїімперії.

> Важливукультурно-просвітницькумісію вГаличинівиконувалидуховнінавчальнізаклади: Греко-католицька духовнасемінарія уЛьвові таДяко-вчительськийінститут вПеремишлі. Зініціативигалицькихмитрополитів таєпископівП.Білянського, А.Ангеловича, М.Левицького таіншихдуховнихдіячів при церквахГаличини буливідкритіпарафіальні школи, котріпоширювалисеред народуосвіту, пропагувалидосягнення української культури.

> Яскравусторінку внаціонально-культурне тадуховневідродженняукраїнського народу вписавши> І.Я.Франко (1856 – 1916 рр.) –видатний Український письменник, філософ, історик, економіст, мовознавець, фольклорист таетнограф, визначний громадський такультурнийдіяч.І.Франкопродовживтрадиціїсвоїхпопередників, зокремаТ.Шевченка, нанивідуховної культури, внісвагомий внесок урозвиток національної йсоціальноїсвідомостіукраїнського народу.

> Творчий талантІ.Франка якписьменникавиявився вряді йогооповідань таповістей, дереалістичновідображено життяробітників та селянГаличини: “Нароботі”, “> Наверненийгрішник”, “Бориславсміється”, “Захар Беркут” таін.

Уісторії українськоїлітературиІ.Франкозаймаєодне ізпровідних місць яквидатний співає.Великенародневизнання принеслийомупоетичнізбірки: “З вершин й низин”, “> Давнє йнове”, “> Зів’ялелистя” таін.

У 1877 – 1882 рр.І.Франко написавшивизначні твориполітичноїлірики – “> Вічнийреволюціонер”, “Каменярі”, “> Товаришам зтюрми”, в якічітко прозвучавшизаклик дооновлення світу на засідкахгуманізму йсправедливості.

> І.Франко –найбільший вукраїнськійлітературіперекладач із всіхєвропейськихмов.І.Франкозбирав йглибоко вивчав народнутворчість.

> Поряд ізіменами Т.Г.Шевченка таІ.Я.Франкаслідназвати > М.С.Грушевського (1866 – 1934 рр.) –видатнупостать українськоїдуховної культури.Вінє автором понад двохтисячнауковихпраць угалузівітчизняноїісторії талітературознавства.Понад 15 роківМ.С.ГрушевськийочолювавНауковетовариство ім. Т.Г.Шевченка, яку послереорганізації (1892 р.)фактичновиконувалофункціїАкадемії наук. Товаристваоб’єдналомайже всіхпровіднихсхідно- йзахідноукраїнських, атакожбагатьохєвропейськихвчених.Поруч ізМ.С.Грушевськимпліднопрацювали> А.Кримський, В.Гнатюк, І.Франко, М.Павлик, Ф.Вовк.