Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Плата за воду






Плата за воду в Україні стягується за використання поверхневих і підземних вод, за користування водами для потреб енергетики та водного транспорту. Так, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об’єк­тів, що забрана з застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод. Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється за користування водою, яка пропускається через турбіни гідроелектростанції для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантаж­ними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.

Розглянемо механізм стягнення плати за воду залежно від мети використання води.

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, а також громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, — що використовують водні ресурси.

Об’єктом обчислення названого збору є фактичний обсяг води, який споживають водокористувачі, з урахуванням втрат води в їхніх системах водопостачання.

Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих вод­них об’єктів та підземних вод установлюються в копійках за кубічний метр.

Спеціальне використання водних ресурсів лімітується, про що зазначається в дозволах на поставку води. У межах установленого ліміту збір за спеціальне використання водних ресурсів зарахо­вується до валових витрат виробництва, а за понадлімітне викорис­тання — справляється в п’ятикратному розмірі й відноситься на рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні водокористувача.

Обсяг використаної води визначається останнім самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.

Збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується:

· для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;

· для протипожежних потреб;

· для потреб зовнішнього благоустрою території міст та інших населених пунктів тощо.

Платниками збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, є підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, а також громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності, — що користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Об’єктом обчислення збору за користування водами для потреб гідроенергетики є обсяг води, пропущений через турбіни гід­роелектростанції; а для водного транспорту — тоннаж за добу експлуатації вантажних суден та місце за добу експлуатації пасажирських суден.

Нормативи збору за користування водами для потреб гідроенергетики встановлюються в копійках за 100 куб. м води, пропущеної через турбіни гідроелектростанції; для потреб водного транспорту — у копійках за один тоннаж — добу експлуатації вантажних суден та одне місце — добу експлуатації пасажирських суден.

На користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ліміти не встановлюються. Даний збір відноситься на валові витрати виробництва.

Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту подається до органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника щоквартально наростаючим підсумком протягом 40 днів після закінчення звітного квар­талу. Сплата збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту проводиться платниками в 10-денний термін після граничних строків подання розрахунку.

Лісовий дохід

Основним призначенням збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (лісового доходу) є мобілізація коштів для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного складу, забезпечення правильної експлуатації лісів.

До спеціального використання лісових ресурсів належить:

ü заготівля деревини під час рубок головного користування;

ü заготівля живиці;

ü заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);

ü побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна тощо).

Деревина вид рубок головного користування і живиця належать до лісових ресурсів державного значення. Такси на них затверджуються Кабінетом Міністрів України. Другорядні лісові матеріали та лісові ресурси, віднесені до побічних користувань, зараховуються до лісових ресурсів місцевого значення, такси на які встановлюються обласними адміністраціями.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданній земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом — лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.

Збір справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, застосовуються з урахуванням розподілу лісів за лісотаксовими поя­сами і розрядами, видами основних порід лісу, якістю деревини та сортаментом ділової древесини.

У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів збір за них встановлюється не нижче діючих такс.

Розмір орендної плати визначається за узгодженням сторін у договорі оренди, але не нижче встановлених такс.

Розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду. Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, зазначеного в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку.

Платежі за користування кадрами

Платниками платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб’єкти підприємницької діяль­ності, незалежно від форм власності, які проводять видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за фактично погашені в надрах обсяги балансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Обсяг погашених запасів визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їхніх втрат у надрах під час видобування.

Нормативи плати встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові або диференційовані — залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобування корисних копалин залежно від виду корисних копалин визначаються у фіксованому і процентному виразі. Фіксований вираз передбачає встановлення нормативів у гривнях за одиницю погашених у надрах запасів або видобутих корисних копалин. Процентний вираз визначається в нормативах у відсотках до вартості мінеральної сировини.

За обсяги наднормативних втрат корисних копалин у надрах під час їх видобування, а також за обсяги видобування понад установлені квоти (ліміти), плата справляється в подвійному розмірі. Нормативи втрат корисних копалин в процесі видобутку визначаються для кожного родовища.

Нарахована сума плати за обсяги видобутих корисних копалин у межах квот (лімітів) та обсяги втрат у надрах, що не перевищують нормативні включається до валових витрат виробництва та обігу.

Нарахована сума плати за наднормативні втрати корисних копалин, а також за видобування понад установлені квоти (ліміти), справляється з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр щокварталу накопичувальним підсумком з початку року і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Суб’єкт підприємницької діяльності, що обліковується в органі державної податкової служби іншого району/міста ніж місцезнаходження родовища корисних копалин додатково протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, подає (надсилає) копію розрахунку до органу державної податкової служби, у якому він зареєстрований, з відміткою органу державної податкової служби, котра прийняла оригінал розрахунку, а також копію платіжного документа.

Сплата платежу за користування надрами для видобування корисних копалин проводиться платниками щоквартально протягом 10 днів, наступних після граничного терміну подання розрахунку.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.