Основні порушення законодавства про природно-заповідний фонд

З метою запобігання й припинення виявленого правопорушення та усунення його шкідливих наслідків, керуючись чинним законодавством, спеціально уповноважені органи мають право застосову­вати до порушників заповідного режиму такі заходи впливу:

− штрафувати (за окремими статтями в судовому порядку);

− оплатно вилучати предмети, які стали знаряддями вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення (в судовому порядку);

− конфіскувати предмети, які стали знаряддями вчинення або безпосереднім об’єктом правопорушення (в судовому порядку);

− позбавляти спеціального права, наданого даному громадянинові (права полювання, рибної ловлі, побічного користування, ін­ше);

− надсилати матеріали в органи природоохоронної прокуратури та суд для притягнення винних до кримінальної та адміністративної відповідальності;

− порушувати клопотання про застосування заходів дисциплінарного й громадського впливу.

Якщо дії підприємств, установ, організацій та громадян порушу­ють чинне законодавство про охорону навколишнього природного середовища, зокрема вимоги природно-заповідного режиму, складається протокол правопорушення у галузі охорони природи та використання природних ресурсів.

Протокол складається у випадках виявлення таких порушень законодавства про природно-заповідний фонд:

− нецільове використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, порушення вимог проектів їх створення та організа­ції;

− здійснення в межах заповідних територій та об’єктів, а також охоронних зон, забороненої господарської діяльності;

− організація на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, в їх охоронних зонах господарської діяльності, без попе­реднього проведення екологічної експертизи або з порушенням її висновків;

− невжиття заходів щодо запобігання й ліквідації наслідків ава­рій та іншого шкідливого впливу на заповідні території та об’єкти;

− порушення строків і порядку розгляду клопотань про створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

− порушення вимог щодо використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

− перевищення допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів, антропогенних навантажень, порушення вимог виданих дозволів на використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

− псування, пошкодження чи знищення природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду та ділянок, заре­зервованих для включення до його складу;

− самочинна зміна меж, відведення територій та об’єктів природно-заповідного фонду для інших потреб;

− порушення правил охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду й порядку здійснення користування рослинним та тваринним світом у їх межах;

− інші порушення, що негативно впливають на стан і збереження природно-заповідного фонду.

Протокол складається окремо за кожним випадком порушення вимог природоохоронного законодавства, як правило, на місці виявлення правопорушення чи на місці затримання порушника. За неможливості встановити особу правопорушника на місці він доставляється до органів місцевої виконавчої влади або органів внутрішніх справ, де після встановлення особи складається протокол про правопорушення.

Під час складання протоколу обов’язково заповнюються всі пункти, чітко викладається вид правопорушення, його причини та наслідки, що можуть виникнути. Виявлене правопорушення кваліфікується відповідно до статей природоохоронного законодавствата Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо бланк протоколу не вміщує всіх даних про порушення та шкоду, заподіяну природно-заповідному фонду, до нього робиться додаток із визначенням пунктів протоколу, які доповнюються, він нумерується разом із протоколом і засвідчується підписами всіх учасників перевірки.

Протокол підписується державним інспектором або службовою особою іншого спеціально уповноваженого державного органу, які його склали, особами, що брали участь у виявленні правопорушення, особою, яка вчинила правопорушення або винна у його скоєнні (порушник), а також за наявності свідків протокол підписується й ними.

У разі можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці, державний інспектор, що склав протокол, зобов’язаний письмово повідомити правопорушника про місце й час розгляду його справи, а також роз’яснити його права й обов’язки, про що робиться позначка в протоколі.

Усунення порушень після складання протоколу не може бути підставою для звільнення правопорушника від відповідальності.

Протокол не складається у випадках, коли відповідно до законодавства штраф накладається й стягується безпосередню на місці вчинення правопорушення.

Підприємства, установи, організації та громадяни за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть матеріальну відповідальність. Розміри шкоди, заподіяної територіям та об'єктам природно-заповідного фонду, обчислюються за таксами, затвердже­ними постановою Кабінету Міністрів України.

За порушення правил відпуску деревини на пні, вчинені підприємствами, організаціями, установами під час проведення рубок лі­су та заготівлі недеревних матеріалів, розміри майнових стягнень визначаються згідно з діючими таксами, затвердженими постано­вою Кабінету Міністрів України, Санітарними правилами в лісах України.

Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може скасовуватись органом, який його видав, за поданням органів Міністерства екології та природних ресурсів та інших спеціально уповноважених державних органів.

Анулювання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів може здійснюватись у випадках:

− порушення користувачем умов природокористування;

− різкого погіршення стану природних ресурсів у процесі природокористування;

− припинення діяльності підприємства, установи й організації, яким було видано дозвіл;

− закінчення строку природокористування;

− використання природних ресурсів не за цільовим призна­ченням;

− надходження обґрунтованих вимог від органів державного контролю за охороною навколишнього природного середовища;

− добровільної відмови природокористувача від використання природних ресурсів.

Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя мають право приймати рішення про обмеження, зупи нення (тимчасово) робіт підприємств та інших об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Постанова щодо обмеження чи тимчасове зупинення використання природних ресурсів виноситься у випадках:

− використання природних ресурсів та територій природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням або без відповідних дозволів;

− перевищення установлених лімітів використання природних ресурсів;

− відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання негативним впливам, несприятливим природним процесам і явищам, що можуть становити небезпеку природно-заповідному фонду;

− застосування за використання природних ресурсів способів, техніки й технологій, що не відповідають екологічним вимогам тарежиму заповідності;

− порушення санітарних правил і правил пожежної безпеки місця проведення робіт;

− невиконання обов’язкових приписів контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень.

Особи, які вчинили екологічні правопорушення й злочини, притягаються до кримінальної відповідальності.

Відповідно до чинного Кримінального кодексу України, до складу екологічних правопорушень і злочинів на територіях природно-заповідного фонду належать:

− навмисне знищення або значне пошкодження лісових масивів шляхом підпалу;

− порушення правил боротьби з хворобами й шкідниками рослин, що спричинило тяжкі наслідки;

− незаконна порубка лісу в насадженнях, яка здійснюється систематично або завдала великої шкоди;

− мисливство й ловля риби на території природних заповідників чи такі ж дії, які завдали значної шкоди іншим територіям ті об’єктам природно-заповідного фонду;

− самовільне зайняття земельних ділянок та самовільне на них будівництво;

− навмисне знищення, руйнування й пошкодження природних комплексів.

Отже, найефективнішою формою охорони цінних природних об’єктів і територій є їх заповідан­ня − взяття під охорону держави. Створення заповідних територій необхідне для збереження цінних ви­дів рослинного й тваринного світу, унікальних ландшафтів, геологічних, гідрологічних об’єктів тощо.

Державний контроль за здійсненням заповідного ре­жиму − необхідна умова стабільного функціонування унікальних природних територій та об’єктів.