Розслідування та облік нещасних випадків на підприємстві

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків на під­приємстві встановлений Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на під­приємствах, в установах і організаціях.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворю­вання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкодження вна­слідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та іншими пред­ставниками фауни і флори (надалі — нещасні випадки). За результатами розслідування на облік беруться нещасні ви­падки, що сталися:

під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;

на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені пе­рерви;

протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряд­дя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

під час проїзду на роботу на транспорті підприємства або сто­ронньої організації, яка надала його згідно із договором, а також на власному транспорті, який використовувався в інтересах виробництва;

під час аварій (пожеж), а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах;

під час надання підприємством шефської допомоги;

на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу;

у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, влас­ному транспортному засобі або який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

під час прямування пішки або на транспортному засобі до міс­ця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповно­важеного, ним органу без оформлення посвідчення про відря­дження.

Про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно із медичним висновком втрати працездатності на один день і біль­ше або виникла необхідність перевести його на іншу, легшу робо­ту терміном не менш, як на один день, складається акт за фор­мою Н-1.

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогуб­ства, звичайної смерті працівника або одержання травми під час вчинення ним злочину, акт за формою Н-1 не складається і не­щасний випадок не береться на облік як виробничий. Рішення про це приймається комісією з розслідування тільки при наяв­ності офіційного висновку уповноважених органів: судово-медич­ної експертизи (відповідного медичного закладу) —про факт зви­чайної смерті; прокуратури — про самогубство; суду — про ви­знання потерпілого злочинцем.

Не складається акт за формою Н-1 та не береться на облік нещасний випадок, що стався внаслідок отруєння алкоголем І наркотичними речовинами або внаслідок їх дії (інсульт, зупинка серця та Інші), якщо це не спричинено застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи неправильним їх зберіганням й транспортуванням. Факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час встановлених перерв (технологічних, санітарно-оздоровчого призначення, для приймання їжі та інших), розслідуються відповідно до цього По­ложення.

Якщо в ході розслідування було встановлено, що перебування потерпілого на території підприємства у неробочий час, вихідні та святкові дні не пов'язане з дорученням власника або уповно­важеного ним органу чи з особистої необхідності {одержання зарплати, відвідування медичного закладу або зборів, нарад то­що), то такі нещасні випадки не беруться на облік.

У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи Із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодав­ством про розгляд трудових спорів. Органи з розгляду трудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок пред­ставника органу державного нагляду за охороною праці або орга­ну державного управління охороною праці чи профспілкового органу.

Про кожний нещасний випадок очевидець, працівник який його виявив, або сам потерпілий повинен доповісти безпосередньо­му керівникові робіт (бригадиру, майстру) чи іншому керівнико­ві (диспетчеру, змінному інженеру) і вжити заходів для надан­ня долікарської допомоги. Цей керівник у свою чергу зобов'я­заний:

терміново організувати медичну допомогу потерпілому та його доставку до лікувального закладу (медпункт, медсанчастина, лі­карня тощо), а також повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу підприємства, власника підприємства;

зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та обладнання у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю й здоров'ю інших працівників і не призведе до більш важких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Власник підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію з розслідування у складі ке­рівника (спеціаліста) служби охорони праці підприємства (голо­ва комісії), керівника структурного підрозділу або головного спе­ціаліста. До комісії також входять представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в разі гострих професій­них отруєнь (захворювань) — спеціаліст санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці. Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб з мо­менту події:

обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту І паспортам, а також дотримання вимог нормативно-тех­нічної документації з експлуатації обладнання і нормативних актів з охорони праці;

встановити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, а також розробити заходи щодо запобі­гання подібним випадкам;

скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках, в якому вка­зати наявність вини у нещасному випадку підприємства, потерпі­лого або іншої (сторонньої) особи, і надіслати його на затвер­дження власникові підприємства.

До акта за формою Н-1 додаються пояснення очевидців, по­терпілого, а також у разі необхідності паспорти, схеми, фотогра­фії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (обладнання, машини, апаратури тощо) із зазначенням небезпеч­них і шкідливих виробничих факторів, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Нещасні випадки, оформлені актом за формою НЧ реєструю­ться на підприємстві у спеціальному журналі.

Власник підприємства протягом доби після закінчення розслі­дування затверджує п'ять примірників акта за формою Н-1. Акт надсилається потерпілому або особі, яка представляє його інтереси; керівникові цеху або іншого структурного підрозділу (го­ловному спеціалістові), де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам; державному ін­спекторові з нагляду за охороною праці; профспілковій організа­ції підприємства, де стався нещасний випадок; керівникові (спе­ціалістові) служби охорони праці підприємства, якому акт над­силається разом з іншими матеріалами розслідування.

Копія акта за формою Н-1 у разі гострого професійного отру­єння (захворювання) надсилається також до санепідемстанції.

Акт за формою Н-1 разом із матеріалами розслідування під­лягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, де нещасний випадок взято на облік. Інші примірники акта та його копії збері­гаються до здійснення всіх намічених у ньому профілактичних за­ходів, але не менш як два роки.

У разі ліквідації підприємства акти за формою Н-1, що збері­гаються 45 років, підлягають передачі правонаступникові, а в разі. його відсутності — до державного архіву для подальшого збері­гання. Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності потер­пілого, керівник структурного підрозділу, де стався нещасний ви­падок, заповнює пункти 15 і 16 акта за формою Н-1 про наслідки нещасного випадку і надсилає про це повідомлення організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не повідо­мив свого безпосереднього керівника чи власника підприємства, або якщо втрата працездатності від нього настала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одно­го року, протягом десяти діб від дня подачі заяви. Питання про складання акта за формою Н-1 вирішує комісія з розслідування, що утворюється відповідно до цього Положення.

Нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником іншого підприємства під час виконання ним завдання свого керів­ника, розслідується підприємством, де стався нещасний випадок, за участю в комісії з розслідування представника підприємства, працівником якого є потерпілий. Нещасний випадок береться на облік підприємством, яке направило працівника на цю роботу. В акті за формою Н-1 назва цього підприємства вказується у п. 3.

Підприємство, де стався нещасний випадок, залишає у себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1 для усунення причин цього випадку, чотири інших примірники надсилає під­приємству, працівником якого є потерпілий, для обліку, зберіган­ня і вручення адресатам, що вказані у п. 17 цього Положення, за винятком профспілкової організації, якій вручається копія акта.

Нещасний випадок, що стався з працівником, який тимчасово був переведений в установленому порядку власником підприєм­ства на інше⁴ підприємство або який виконував роботи за сумісни­цтвом, розслідується і береться на облік підприємством, куди його було переведено або в якому він працював за сумісни­цтвом.

Нещасні випадки, що сталися з членами бригад, залученими згідно із договором до виконання тимчасових робіт (будівельних, сільськогосподарських та інших), розслідуються і беруться на об­лік підприємством, яке залучило до роботи ці бригади.

Нещасний випадок, що стався з працівником підприємства, який виконував роботи під керівництвом своїх посадових осіб на виділених окремих територіях, об'єктах, дільницях іншого під­приємства, розслідується і береться на облік підприємством, яке виконувало роботи.

Нещасні випадки з водіями автомобілів, які були направлені на сільськогосподарські, будівельні, аварійно-відновні та інші ро­боти у складі зведеної автоколони, сформованої автотранспортним або іншим підприємством, розслідується з участю представника підприємства, що направило водія на зазначені роботи. Такі ви­падки беруться на облік підприємством, яке сформувало автоко­лону.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів, що сталися під час проходження виробничої практики або вико­нання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. У розслідуван­ні повинен брати участь представник навчального закладу.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок погіршення стану здо­ров'я працівника (приступи серцевої недостатності, інсульт тощо), розслідуються на загальних підставах відповідно до цього Поло­ження.

Такий нещасний випадок береться на облік, якщо:

погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впли­ву небезпечних або інших шкідливих виробничих факторів;

робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому від­повідно до медичного висновку про стан його здоров'я.

Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки: гру­пові (одночасно з двома і більше працівниками); із смертельним наслідком.

Державний інспектор з нагляду за охороною праці має право вимагати спеціального розслідування кожного нещасного випад­ку, що може призвести до важких наслідків, або брати особисту участь у такому розслідуванні.

Про кожний груповий нещасний випадок і нещасний випадок із смертельним наслідком власник підприємства зобов'язаний не­гайно повідомити:

відповідний місцевий орган державного нагляду за охороною праці;

санепідемстанцію у разі гострих професійних отруєнь (захво­рювань);

місцевий орган державної виконавчої влади;

профспілкову організацію свого підприємства;

вищий профспілковий орган;

прокуратуру за місцем знаходження підприємства.

Якщо груповий нещасний випадок або нещасний випадок із смертельним наслідком стався на підприємстві, заснованому на загальнодержавній власності, його керівник повідомляє також мі­ністерство, інший орган, до сфери управління якого належить це підприємство.

Про груповий нещасний випадок, внаслідок якого загинуло два і більше чоловік, власник підприємства надсилає повідомлен­ня Державний нагляд охорони праці, а також МОЗ, якщо люди загинули від гострого професійного отруєння (захворювання).

Повідомлення передається по телефону (телефаксу) або теле­графу (телетайпу). Такі ж повідомлення надсилаються, якщо смерть потерпілого сталася протягом періоду тимчасової його непрацездатності. У та­ких випадках спеціальне розслідування здійснюється в установле­ному порядку з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку (в то­му числі з одним загиблим), а також нещасного випадку із смертельним наслідком проводить комісія із спеціального розслідування у складі працівника відповідного органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії), власника підприємства, пред­ставника органу, до сфери управління якого належить підприєм­ство (для підприємств, заснованих на загальнодержавній влас­ності,), профспілкової організації підприємства, членом якої є потерпілий, вищого профспілкового органу, а в разі гострих отру­єнь (захворювань) також спеціаліста санепідем служби. Якщо по­терпілий не є членом профспілки, до складу комісії входить упов­новажений представник трудового колективу з питань охорони праці.

У разі необхідності для участі в розслідуванні можуть залу­чатися представники інших заінтересованих організацій. Комісія призначається наказом керівника територіального органу держав­ного нагляду за охороною праці за погодженням з відповідними організаціями.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру І можливих наслідків аварії тощо) склад комісії може бути змі­нений центральним органом державного нагляду за охороною пра­ці та доповнений представниками органів охорони здоров'я, соці­ального захисту населення та інших. Комісія призначається нака­зом відповідного територіального органу державного нагляду за охороною праці за погодженням з відповідними організаціями.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться про­тягом не більше 10 днів. При цьому складається акт спеціального розслідування і оформляються інші матеріали.

Для встановлення причин нещасних випадків і розробки захо­дів щодо їх недопущення комісія з спеціального розслідування має право вимагати від власника підприємства залучати до роз­слідування за рахунок підприємства експертів-спецІалістів науко­во-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій, органів державної виконавчої влади і державного нагляду за охо­роною праці.

Після вивчення причин нещасного випадку експертна комісія складає висновок, в якому коротко описує обставини, викладає причини травмування, гострого отруєння (захворювання), зазна­чає допущені при цьому порушення вимог нормативних актів, пропонує заходи щодо запобігання подібним випадкам у подаль­шому. Комісія із спеціального розслідування разом Із власником під­приємства, представниками трудового колективу відвідує потер­пілих або членів їхніх сімей, розглядає і вирішує на місці со­ціальні питання або вносить пропозиції про їх вирішення відпо­відним органам, роз'яснює потерпілим (сім'ям) їхні права відпо­відно до чинного законодавства.

Власник підприємства зобов'язаний у п'ятиденний термін роз­глянути мате

ріали спеціального розслідування нещасного випадку і видати наказ про здійснення запропонованих комісією з спе­ціального розслідування заходів щодо усунення причин подібних випадків, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці.

Про здійснення запропонованих комісією заходів власник під­приємства у письмовій формі повідомляє в термін, зазначений в акті спеціального розслідування, відповідний орган державного нагляду з охорони праці, профспілкову організацію та орган, до сфери якого належить підприємство (для підприємств, заснованих на загальнодержавній власності), а в разі гострого отруєння (за­хворювання) і санепідемстанцію.

Власник підприємства на підставі актів за формою Н-1 органі­зує складання звіту про потерпілих за формою, затвердженою Мінстатом, і подає його в установленому порядку у відповідні організації.

Власник підприємства зобов'язаний аналізувати причини не­щасних випадків, розробляти і впроваджувати заходи щодо запо­бігання виробничому травматизму та професійним захворюванням.

Підприємства, місцеві органи державної виконавчої влади і державного нагляду за охороною праці ведуть облік усіх вироб­ничих травм, гострих отруєнь (захворювань), на які складені акти за формою Н-1.

Облік виробничого травматизму в цілому ведеться згідно з формами державної статистичної звітності за підсумками року, а гострих професійних отруєнь (захворювань) — за. підсумками першого півріччя та року.

23. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів

У процесі трудової діяльності людина (суб'єкт праці) за допомогою певних знарядь (машини, інструмент, пристрої) діє на предмет праці в умовах існуючого середовища. Залежно від характеру праці на людину можуть впливати різні середовища: механічні, хімічні, теплові, електричні, електромагнітні, радіаційні, біологічні та інші. Організм людини здатний переносити без наслідків такі дії лише якщо вони не перевищують певних рівнів і тривалості. За межами цих рівнів і тривалості виникає пошкодження організ­му, яке при досягненні певного ступеня кваліфікується як нещасний випадок, травма.

Безпосереднім джерелом таких пошкоджень може бути будь-який з компонентів праці.

Пошкодження організму можуть виникати внаслідок як безпо­середніх контактних дій (механічного, хімічного, електричного), так і дистанційних (світлового, теплового) одразу після дії або через певний проміжок часу (наприклад, після радіоактивного опромінення).

Серед різних факторів виробництва, які можуть спричиняти певні дії на людину, виділяють шкідливі й небезпечно-виробничі фактори. Небезпечний виробничий фактор (ГОСТ 12.0.002—80) —це та­кий, дія якого на працюючого у певних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров'я.

Будь-який шкідливий або небезпечний виробничий фактор мо­же діяти на людину лише у певних умовах. Це поняття має над­звичайно важливе значення при вивченні й дослідженні механіз­мів дії таких факторів на людину та їх наслідків.

Небезпечні й шкідливі виробничі фактори відповідно до ГОСТ 12.0.003—74 поділяють на фізичні, хімічні, біологічні й пси­хофізіологічні. У названому стандарті шкідливі і небезпечні фак­тори, що належать до однієї з названих груп, не розрізняють. Це, можливо, пов'язано з тим, що більшість шкідливих та небезпечних факторів залежно від їх значення, концентрації чи рівня можуть переходити зі шкідливих у небезпечні, і навпаки. Наприклад, пев­на концентрація парів хімічної речовини у повітрі робочої зони може бути шкідливим виробничим фактором, але при підвищенні цієї концентрації вона стає небезпечним виробничим фактором. Все це необхідно враховувати при прогнозуванні наслідків дії та­ких факторів на людину у виробничих умовах.

При розробці заходів для запобігання виробничому травматиз­му і захворюваності працюючих, спеціалістів найбільше цікавлять шкідливі та небезпечні виробничі фактори.

До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів на­лежать: рухомі машини, механізми та окремі деталі; матеріали; конструкції, що можуть_ руйнуватися, підвищена або понижена температура матеріалів та поверхонь об­ладнання, повітря робочої зони; високі рівні шуму та вібрації на робочому місці; підвищений або понижений барометричний тиск або його різка зміна; підвищені або понижені вологість, рухомість та іонізація повітря; підвищені рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні, напруга в електричній мережі при наявності умов проходження струму через тіло людини, рівень статичної електри­ки та електромагнітних випромінювань, напруга електричного або магнітного поля; відсутність або нестача природного освітлення; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість, пони­жена контрастність, підвищені пульсація світла, рівень ультрафіо­летового та інфрачервоного випромінювання і радіації; гострі краї, задирки і жорсткі поверхні заготовок, інструменту, тари тощо.

До хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів на­лежать: пестициди, мінеральні добрива, кислоти, луги та інші хі­мічні реактиви; хімічні кормові добавки; дезінфекційні засоби; лікувальні препарати та інші хімічні речовини.

До біологічно небезпечних і шкідливих виробничих факторів належать деякі організми (бактерії, віруси, спірохети); продукти їх життєдіяльності; мікроорганізми (рослини і тварини), отруйні комахи, змії, дикі і свійські тва­рини.

Серед сільськогосподарських тварин особливо небезпечними є жеребці, бугаї, кнури. При порушенні правил утримання та догля­ду дії цих тварин на людей можуть призводити до важких на­слідків.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори за характером дії на людей поділяють на фізичні та нервово-психічні перевантаження. Фізичні перевантаження бувають статичні і ди­намічні, а нервово-психічні — розумові, перевантаження аналізато­рів, монотонність праці, емоційні (стреси).

Той чи інший виробничий фактор (шкідливий чи небезпечний) за межами певного рівня (значення, концентрації) може не спри­чиняти негативних наслідків. У зв'язку з цим для таких факторів встановлений відповідний гранично допустимий рівень.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора — це дія встановленої тривалості, яка протягом усього трудового стажу не призводить до травми, захворювання або відхилень у стані здо­ров'я в процесі роботи або у віддалені строки життя сучасного і наступних поколінь.

Небезпечні виробничі фактори поділяють на явні, якщо їх дія на людину очевидна і для її запобігання необхідні певні заходи, і потенційні, які можуть діяти на людину при певних її діях, ви­никненні аварій та в інших небезпечних умовах.

Поняття «небезпека» не увійшло до списку термінів, наведених у державних стандартах, але воно широко застосовується у літе­ратурі. Так, спеціалісти в галузі безпеки праці стверджують, що виробнича небезпека — це загроза дії на працюючого небезпечних і шкідливих виробничих факторів, а виробнича шкідливість — дія на працюючого лише шкідливих виробничих факторів.

Виробнича небезпека — стан виробництва (умови праці, стан обладнання, робочого місця тощо), при якому існує можливість (ймовірність) дії небезпечного виробничого фактора з пошкоджен­ням здоров'я (або загибелі) людини.

Поняття «виробнича небезпека» трактується лише відносно по­шкодження здоров'я людей. Інші небезпеки матимуть різні визна­чення: пожежна небезпека, радіаційна небезпека, небезпека вибу­ху, небезпека руйнування (аварія) тощо.

Факт пошкодження здоров'я (випадок) людини від дії небез­печного фактора кваліфікується як нещасний випадок. Це понят­тя має офіційне визначення у державних стандартах.

Нещасний випадок на виробництві — випадок дії на працю­ючого небезпечного виробничого фактора при виконанні ним трудо­вих обов'язків або завдання керівника робіт.

У науковій літературі наводиться інше визначення. Нещасний випадок — це несподіване ненавмисне пошкодження людини, що перешкоджає нормальному продовженню її діяльності та вини­кає внаслідок дії небезпечного виробничого фактора.

Поняття «пошкодження людини», «пошкодження здоров'я лю­дини» асоціюються з поняттям «травма», що прийняте як офіцій­ний термін.

Травма — це пошкодження анатомічної цілості організму будь-яким небезпечним фактором.

Травматизм — сукупність травм, які повторюються у тих чи ін­ших контингентів населення відповідно до побутових, виробничих, спортивних та інших обставин. Залежно від того, за яких обста­вин виникають травми у людей, розрізняють травматизм вироб­ничий, побутовий, спортивний тощо.

При встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями, що призвели до травми працюючого, необхідно розрізняти поняття «нещасний випадок» і «травма». Травма є випадковою подією (явищем) внаслідок дії небезпечного виробничого фактора на лю­дину. Поняття «нещасний випадок» пояснює достовірність факту виникнення травми, а тому його окремою подією вважати не можна.

24.Методи визначення причин виробничого травматизму Найбільш поширеними методами аналізу виробничого травма­тизму на підприємствах сільського господарства є: статистичний, монографічний, топографічний, економічний, спостереження, анке­тування, груповий, сіткового моделювання.

Статистичний метод аналізу виробничого травматизму на під­приємствах сільського господарства призначений для визначення кількісних показників, які характеризують загальний рівень ви­робничого травматизму. Для цього застосовують відносні величи­ни— показники частоти, важкості і втрат (непрацездатності).

Показник частоти травм (Кч) характеризує кількість травм, що припадає на 1000 працюючих за певний період:

К _ц - 1000 • Т/П.

Показник важкості травматизму (/Ст) характеризує загальну важкість травм, що виникли протягом звітного періоду. Він по­казує скільки днів втрати непрацездатності в середньому припа­дає на одну травму:

/С _т = Д / ї.

Показник втрат (/Єн) характеризується кількістю днів непра­цездатності, що припадає на 1000 працюючих за звітний період:

/С_я = КД _т-1000 Д/П.

де Т — загальна кількість травм, що виникла в господарстві за звітний період; П — середня кількість працюючих в господарстві за той же період; Д — сумарна кількість днів тимчасової непраце­здатності по всіх нещасних випадках, що враховані за звітний період.

Загальний рівень виробничого травматизму потрібно визнача­ти за всіма показниками.

Порівнянням обчислених показників кількох окремих підрозді­лів, галузей або господарств можна виявити найбільш несприят­ливі умови і вжити відповідних заходів для запобігання виробни­чому травматизму і створення здорових й безпечних умов праці. Монографічний метод аналізу виробничого травматизму поля­гає у ретельному розслідуванні і аналізі кожного нещасного ви­падку. За допомогою його з'ясовують причини нещасних випадків, що виникли в складних виробничих умовах, і чітко визначають запобіжні заходи. При цьому уважно вивчають виробничі обстави­ни, умови праці, особливості технологічного процесу, стан машин, обладнання тощо.

При визначенні причин нещасних випадків, потерпілих поді­ляють за професіями, статтю, віком і стажем роботи, а травми класифікують за видами робіт і характером дій травмуючих фак­торів, часом їх виникнення і характером пошкоджень.

Топографічний метод аналізу травматизму застосовують для виявлення кількості нещасних випадків за певний період на кон­кретних робочих місцях, дільницях, окремих виробництвах тощо. При цьому кожний нещасний випадок позначають на карті-схемі умовними символами. <

Економічний метод широко застосовують для визначення ре­альних збитків від виробничого травматизму, виявлення прихова­них факторів, а також для економічного обгрунтування заходів, спрямованих на запобігання виробничому травматизму в госпо­дарстві.

Оцінка втрат від виробничого травматизму. У статистичній звітності (форма № 7-твн) вказують:

а) виплати за листками непрацездатності;

б) вартість зіпсованого обладнання, Інструменту і матеріалів;

в) вартість зруйнованих будівель, споруд та інші витрати.

До основних елементів матеріальних збитків виробничого трав­матизму за звітний період належать:

1) виплати потерпілим за листками непрацездатності Пі;

2) пенсія, призначена потерпілому внаслідок травми Пг;

3) пенсія, призначена близьким родичам потерпілого у зв'язку із втратою годувальника Пз;

4) допомога при тимчасовому переведенні працівника на іншу роботу в зв'язку із травмою П4;

5) відшкодування збитку працівнику при частковій втраті пра­цездатності П5;