Лікарські рослин та їх культивування в Україні

Люди споконвіку користуються рослинами для лікування численних недуг. Застосовування лікувальних рослин у народній медицині пояснюється тим, що протягом тисячоліть передісторична людина харчувалася лише рослинами. Отже, вона досить швидко навчилася відрізняти корисні рослини від отруйних і знаходити лікувальні. Наші предки добре зналися на травах, уміли лікувати ними різні хвороби, з покоління у покоління передаючи і збагачуючи цей досвід.

За ресурсами лікарських рослин Україна є однією з провідних держав, що зумовлено багатством та розмаїттям флори, яка налічує понад 4 тис. видів хвощових, папоротєвих, голонасінних та квіткових рослин, серед яких багато корисних для народного господарства та медицини. Понад 200 видів рослин природної флори використовується у народній медицині, з яких тільки четверта частина культивується. Промислова заготівля рослинної сировини в Україні проводиться понад 250 років. Багаторічний досвід заготівлі без урахування правил збору призвів до того, що запаси дикорослих рослин на Україні значно зменшилися, а такі види, як Arnica montana L, Rhodiola rosea L, Gentiana lutea L, Aconitum besseranum Andrz, Scopolia carniolica Jacq, Lilium martagon L, Saussurea alpina (L.) DC та багато інших занесені до «Червоної книги України»

У результаті досліджень встановлено, що асортимент лікарських рослин складає 15 сортів, 12 видів таких як: Althaea officinalis L, Valeriana officinalis L, Echinaceae purpurea (L. Moench, Glaucium flavum Grantz, Inula helenium L, Silybum marianum (L.) Gaertn, Salvia officinalis L, тощо. Серед видів лікарських рослин зареєстрованих в Реєстрі виявлено один раритетний вид Glaucium flavum Grantz “ Геліос ”, який віднесено до статусу – вразливий, тому потребує широкого використання в декоративних цілях для збагачення фіторізноманіття країни.

Д- ГЛЮКОЗА Фармакодинаміка. Глюкоза бере участь в енергетичному та вуглеводному обміні, забезпечує поповнення енерговитрат, поліпшує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну діяльність серцевого м’яза та діурез.

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується в травному тракті, зтечією крові розноситься в усі органи і тканини; продукти його обміну виводяться із сечею.

Показання для застосування.

Хронічні гепатити, різноманітні інтоксикації, гіпоглікемія. Поповнення легкозасвоюваних вуглеводів при фізичних і розумових навантаженЬ

Моносахариди

Моносахариди зазвичай містять від 3 до 9 атомів вуглецю, причому найбільш поширеними є пентози і гексози. За функціональними групами вони поділяться на альдози і кетози.

Серед моносахаридів широко відомі глюкоза, фруктоза, галактоза, арабіноза, ксилоза і D- рибоза.

Глюкоза (виноградний цукор) у вільному стані міститься в ягодах і фруктах. З молекул глюкози побудовані крохмаль, глікоген, мальтоза; глюкоза є складовою частиною сахарози, лактози.

Фруктоза (плодовий цукор) міститься в чистому вигляді у бджолиному меді(до 37%), винограді(7, 7%), яблуках(5, 5%); є складовою частиною сахарози.

Рисунок 6.1 – Класифікація вуглеводів

Моносахариди

Моносахариди зазвичай містять від 3 до 9 атомів вуглецю, причому найбільш поширеними є пентози і гексози. За функціональними групами вони поділяться на альдози і кетози.

Серед моносахаридів широко відомі глюкоза, фруктоза, галактоза, арабіноза, ксилоза і D- рибоза.

Глюкоза (виноградний цукор) у вільному стані міститься в ягодах і фруктах. З молекул глюкози побудовані крохмаль, глікоген, мальтоза; глюкоза є складовою частиною сахарози, лактози.

Фруктоза (плодовий цукор) міститься в чистому вигляді у бджолиному меді(до 37%), винограді(7, 7%), яблуках(5, 5%); є складовою частиною сахарози.

Галактоза – складова частина молочного цукру (лактози), яка міститься в молоці ссавців, рослинних тканинах, насінні.

Арабіноза міститься в хвойних рослинах, у буряковому жомі, входить до складу пектинових речовини, слизу, гуми (камедь), геміцелюлози.

Ксилоза (деревний цукор) міститься у бавовняному лушпинні, кукурудзяних початках. Ксилоза входить до складу пентозанів.

D-рибоза – універсальний компонент головних біологічно активних молекул, відповідальних за передачу спадкової інформації, – рбонуклеїнової (РНК) і дезоксирибонуклеїнової (ДНК) кислот; входить і до складу АТФ і АДФ, за допомогою яких у будь-якому живому організмі запасається і переноситься хімічна енергія.

Полісахариди

Олігосахариди – це полісахариди 1-го порядку, молекули яких містять від 2 до 10 залишків моносахаридів, з’єднаних глікозидними зв'язками. Відповідно до цього розрізняють дисахариди, трисахариди і т. д.

Дисахариди – складні цукри, кожна молекула яких в результаті гідролізу розпадається на дві молекули моносахаридів. Дисахариди, разом з полісахаридами, є одним з основних джерел вуглеводів в їжі людини і тварин. За будовою дисахариди є глікозидами, в яких дві молекули моносахаридів з’єднані глікозидним зв'язком.

До дисахаридів належать мальтоза, сахароза і лактоза. Мальтоза – α глюкопіранозил-(1, 4)-α -глюкопиранозою, утворюється як проміжний продукт в результаті дії амілаз на крохмаль (або глікоген).

Сахароза – звичайний харчовий цукор. Молекула сахарози складається з одного залишку α -D-глюкози і одного залишку β -D-фруктози.

На відміну від більшості дисахаридів, сахароза не має вільного напівацетального гідроксилу і не має відновних властивостей.

Дисахарид лактоза міститься тільки в молоці і складається з β -D-галактози і D-глюкози.

Серед природних трисахаридів найбільш відомою є рафіноза, що містить залишки фруктози, глюкози і галактози. Вона знаходиться в значних кількостях в цукровому буряку і у багатьох інших рослинах, зокрема у бобових. В цілому олігосахариди, присутні в рослинних тканинах.

Полісахариди II-го порядку за загальними принципами будови поділяються на дві групи: гомополісахариди (складаються з однакових моносахаридних ланок) і гетерополісахариди (складаються із моносахаридних ланок різних типів).

За функціональним призначенням полісахариди поділяють на структурні і резервні. Важливим структурним полісахаридом є целюлоза, а головними резервними полісахаридами є глікоген і крохмаль (у тварин і рослин відповідно).

Крохмаль є комплексом двох гомополісахаридів: лінійного – амілози і розгалуженого – амілопектину, загальна формула яких (С6Н10О5)n. Як правило, вміст амілози в крохмалі складає 10...30%, амілопектину 70...90%. Полісахариди крохмалю побудовані із залишків глюкози, з’єднаних в амілозі і в лінійних ланцюгах амілопектину α -1, 4-зв’язками, а в точках галуження амілопектину міжланцюговими α -1, 6-зв’язками. Крохмаль є головною складовою частиною їжі людини. Хліб, картопля, крупи, овочі – головний енергетичний ресурс її організму.

Глікоген – полісахарид, що міститься в тканинах тварин, близький за своєю будовою до амілопектину. Молекула глікогену, як і молекула амілопектину, побудована з сильно розгалужених ланцюжків (розгалуження через кожні 3...4 ланки) із загальною кількістю глюкозидних залишків 5...50 тис (з молекулярною масою 1...10 млн.).

Целюлоза (або клітковина) – найбільш поширений рослинний гомополісахарид. Целюлоза є полімером, що містить 600...900 залишків глюкози (середня молекулярна маса 1...1, 5 млн.). У молекулі целюлози залишки глюкози з’єднані β -(1, 4)-глікозидними зв'язками, що визначає лінійну структуру полімеру. Целюлоза не розщеплюється звичайними ферментами шлунково-кишкового тракту ссавців, а тільки під дією ферменту целюлази, що виділяється з кишкової флори травоїдних, розпадається на целодекстрини (олігоцеллсахариди) і целобіозу.

Пентозани – целюлозоподібні полісахариди, побудовані з ксилози, арабінози й інших пентоз. Особливо багаті пентозанами шкаралупа горіхів, соняшників, кукурудзяні початки, солома, жито.

Інулін – високомолекулярний вуглевод, розчинний у воді, осаджується з водних розчинів під час додавання спирту. В результаті гідролізу за допомогою кислот утворює фруктофуранозу і невелику кількість глюкопіранози. Міститься у великій кількості у бульбах земляної груші і жоржини, в коренях кульбаби, коксагизу і цикорію, в артишоках, в коренях, листі і стеблах каучуконосної рослини гваюли (Parthenium argentatum).

Слиз і гумі (камедь) – група колоїдних полісахаридів, до яких належать розчинні у воді вуглеводи, що утворюють надзвичайно в'язкі і клейкі розчини. Гумі виділяються у вигляді напливів вишневими, сливовими або мигдалевими деревами в місцях ушкодження гілок і стволів. Слиз міститься у великій кількості в льняному насінні і в зерні жита. Камеді мають такі цінні властивості, як підвищена в'язкість, клейкість, здатність до набрякання і т. д.

Пектинові речовини, що містяться в рослинних соках і плодах, є гетерополісахаридами, побудовані із залишків галактуронової кислоти, з’єднаних α -(1, 4)-глікозидними зв'язками. Карбоксильні групи галактуронової кислоти різною мірою естерифіковані метиловим спиртом. В рослинах пектинові речовини містяться у формі водорозчинного пектину, протопектину, а також у формі кальцієвих і магнієвих солей пектинової кислоти.

Протопектин – нерозчинна у воді складна хімічна сполука (у протопектині довгий ланцюг полігалактуронової кислоти з’єднаний з іншими речовинами: целюлозою, арабаном, галактаном і іншими поліозами, а також з білковими речовинами); молекулярна маса 20...30 тис;

Пектинові кислоти – це полігалактуронові кислоти, в незначній мірі естерифіковані залишками метанолу;

Пектин – майже повністю естерифікована пектинова кислотою; пектини є розчинними у воді, утворюють колоїдні розчини.

До геміцелюлоз відносяться різноманітні за хімічною структурою гетерополісахариди рослин: глюкоманани, галактоманани і ксилани, що містять у бічних ланцюгах арабінозу, глюкозу і т. д.

Глікозиди – продукти, що утворюються в результаті реакції етерифікації в кислому середовищі. Тільки дуже незначна кількість глікозидів зустрічається в харчуванні людини. Деякі глікозиди є сильними піноутворювачами і стабілізаторами, флавоноїдні глікозиди можуть надавати гіркого смаку і певного аромату і кольору харчовому продукту.

Левоглюкозан – глікозид, невелика кількість якого утворюється в умовах піролізу в процесі обжарювання і випічці борошняних виробів і нагріванні цукрів, цукрових сиропів за високої температури. Великі кількості цієї речовини в їжі є небажаними через гіркий смак.

Ціаногенні глікозиди – це сполуки, в результаті їх природної деградації утворюється синільна кислота; вони досить широко представлені в природі (насіння гіркого мигдалю, маніок, сорго, кісточки персиків, абрикосів та ін.

ВИДИ МІНЛИВОСТІ

Мінливість – здатність організмів змінювати свої ознаки і властивості.