Oсобливості охорони праці журналіста в гарячих точках, місцях бойових дій, зонах стихійних лих та катастроф.

Праця журналіста має неабиякою цінністю для суспільства, воно прагне створити сприятливі умови для діяльності преси і, у свою чергу, пред'являє до людей цієї професії строгі вимоги. Будь-яке дослідження стану журналістського корпусу - а вони регулярно проводяться в різних країнах - неодмінно відобразить велику психічну і фізичну навантаження як атрибут цієї професії. За даними англійської газети «The Sunday Times», з точки зору виникнення ймовірності стресових ситуацій журналісти випереджають такі ризиковані професії, як водій таксі, пожежний, військовослужбовець і ін Велика і пряма загроза життю співробітників ЗМІ, особливо в так званих «гарячих точках» і в умовах нестабільності соціальних систем. Міжнародна організація «Репортери без кордонів» збирає і публікує відомості про загиблих і зниклих без вести колег. Щорічний траурний список налічує навіть не десятки, а більше сотні імен. Трагічна «полювання» на репортерів пояснюється виключно високою значимістю видобуваються ними відомостей.

Основними правилами охорони безпеки журналістів є:

1. Якщо ви збираєтесь робити репортаж з демонстрації, де є можливість зіткнень, вдягніться відповідно — зручне взуття та одяг, який би виділяв вас серед демонстрантів. Так підвищаться шанси втекти від водомета та не потрапити під кийки правоохоронців.

2. Завжди і всюди майте на собі щось, що ідентифікує вас як журналіста — брендовану куртку вашої компанії там, де її знають, стандартний яскравий жилет (або бронежилет) з написом “журналіст” за кордоном, у крайньому разі великий бейдж.

3. Тримайтеся разом зі своїм оператором/фотографом і рештою членів знімальної групи. Ведіть його, якщо ви більш досвідчені, якщо навпаки — хай веде він. Краще пересуватися спільно і щось пропустити на іншому кінці площі, де відбувається акція, ніж загубитися і втратити можливість скоординованої роботи.

4. Не залишайтеся без зв'язку. Часто ЗМІ-роботодавець надає лише один мобільний телефон на всю команду, зазвичай ним користується той, хто контактує з редакторами в головному офісі свого медіа. У випадку закордонного відрядження решті членів знімальної групи варто покласти гроші на особисті мобільні і включити роумінг — для екстреного зв'язку.

5. Потурбуйтесь про страхування. Нормальні роботодавці страхують своїх працівників, коли вони їдуть на війну чи у місця потенційних сутичок. У крайньому разі застрахуйтеся самі.

6. Коли натовп починає бігти вулицею, знайдіть нішу у стіні будинку (під'їзд, ганок тощо), встаньте там і перечекайте.

7. Завжди майте під рукою контакти консульства, якщо мова йде про чужу країну. А ще краще під час акредитації познайомитися з кимось із правоохоронців і взяти їхні телефони. У вас повинні бути люди, на яких можна розраховувати на місці.

8. Реально оцінюйте небезпеку. Почитайте про те, що може вас чекати у найгіршому сценарії і встановіть для себе межі ризику.

9. Повідомляйте “центр” про те, де ви перебуваєте. Інколи допомогти вам оперативно неможливо, бо неясно, де географічно ви зникли і до кого звертатися по пошуки.

10. Завжди майте при собі у внутрішній кишені гроші готівкою, за кордоном — місцевою валютою або доларами чи євро дрібними купюрами у розмірі денного проживання, враховуючи плату за готель.

11. Вивчіть місцевою мовою хоча б кілька фраз, які можуть вам знадобитися: “я журналіст”, “мене поранено, мені треба в лікарню”, “я з України, покличте українського консула” тощо.

12. Заздалегідь домовтесь із членами своєї знімальної групи про місце зустрічі, час зустрічі та інтервали, наприклад: “чекатиму біля монумента революції о 22: 30, якщо не встигну — о 23: 30, 00: 30 і так далі”. Пам'ятайте назву свого готелю, візьміть звідти мапу чи якийсь ідентифікуючий папірець — іноді таксисти не розуміють вашої мови.

13. Не користуйтеся послугами сумнівних людей — краще викликати таксі чи дійти до його стоянки пішки, ніж сісти в машину до невідомого “добродія”, ризикуючи бути пограбованим чи викраденим.

14. Будьте обережні у висловлюваннях. Менше говоріть про свою позицію, більше питайте. Не мітингуйте і не воюйте — випитуйте інформацію, дякуйте і відходьте.