Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі. Статична робота пов’язана з дією навантаження на верхні кінцівки, м’язи корпусу і ніг, при утриманні вантажу, при виконанні роботи стоячи або сидячи. При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але в меншій мірі, ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена стомлююча дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м’язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну тощо. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічна робота пов’язана з переміщенням у просторі тіла або його частин. У результаті енергія, яка витрачається, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м’язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, в свою чергу, призводить до меншої втомлюваності.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.

Також на робочому місці при виконанні трудових обов'язків напруженість можна розглядати у трьох аспектах, а саме як напруженість аналізаторних функцій, емоційну напруженість і інтелектуальну.

Розглянемо всі три типи напруженості ближче:

1) напруженість аналізаторних функцій. Зазвичай виникає при напрузі сигналів різної модальності, таких, як зір, слух, нюх, тактильна чутливість. Ці сигнали можна розділити на кілька типів фізичної сили виникнення:

а) слабкі - нижче оперативного порога;

б) оптимальні - в інтервалах кордонів оперативного порога;

в) дратівливі - вище оперативного порога.

Інший підхід до оцінки ступеня навантаження на аналізатори полягає в тому, що ступінь навантаження порівнюють з категорією нормативних показників.

Ступінь напруги зору можна характеризувати в залежності від категорії робіт. Виділяють шість розрядів зорових робіт залежно від розміру об'єкта в полі зору. Ступінь напруги слуху оцінити складніше, тому що вона може бути визначена за чутності мови і за нормами допустимих рівнів звуку безпосередньо для певного робочого місця;

2) емоційне напруження. Емоційна напруженість на сучасних підприємствах є основним фактором визначення успішності трудової діяльності. Емоційну напруженість можна оцінити по виробничих критеріям, які виникають при несприятливих емоційних станах. До таких критеріїв можна віднести тимчасові (робота за індивідуальним графіком або робота в умовах гострої нестачі часу) і мотиваційні чинники (аварійні ситуації, відповідальність за безпеку);

3) інтелектуальна напруга. Величину інтелектуальної напруженості можна розділити на категорії. Можна визначити ступінь інтелектуальної напруженості тільки за такими факторами, як робота, пов'язана з необхідністю розробки алгоритмів діяльності різної складності; робота, пов'язана з прийняттям рішень різного рівня; робота, пов'язана з необхідністю участі нестандартних, творчих компонентів діяльності.

Монотонність - одноманітне повторення робочих операцій. Небезпека монотонності полягає в зниженні уваги до процесу виробництва, швидкої стомлюваності і зниження інтересу до трудового процесу, що впливає на безпеку праці в цілому. Однією з форм, що призводять до формування монотонності, є автоматизм - діяльність, що здійснюється без безпосередньої участі свідомості. Він формується в результаті декількох факторів: багаторічного досвіду діяльності, рутинності роботи, відсутності залученості в трудовий процес, уяви та творчого підходу, фізичних перевантажень. Особливе значення це має на складних виробництвах або виробництвах з шкідливими умовами праці, де акуратність і увага мають вирішальне значення. Монотонність супроводжується нудьгою, апатією до виконання трудової діяльності. Але не можна точно визначити, що виконання саме цих дій є монотонним і нудним заняттям. Кожна людина сама для себе визначає рід своєї діяльності і дає їй свою об'єктивну оцінку. Приміром, один співробітник, який працює на конвеєрі, вважає свою роботу монотонною і нудною, а інший, навпаки, вважає її дуже цікавою. Багато людей, що займаються динамічною, активною роботою, яку ніяк не можна назвати монотонної, вважають її нудною, нецікавою. У таких випадках багато чого залежить від мотивації.