Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ТЕМА 5. Європейська кредитно-трансферна та
|
|
система накопичення – ECTS
Розпочати розгляд другого змістового модулю слід із аналізу передумов входження вищої освіти України до Болонського процесу, вирішення актуального питання: як можна охарактеризувати зміни у вищій освіті України у зв’язку з Болонським процесом – модернізація, реформа чи революція. Слід відзначити, що модернізацією є удосконалення окремих елементів системи, реформою – суттєве удосконалення системи при збереженні попередньої якісної основи, а революцією – прискорення темпів (на відміну від еволюції), об’єктивно необхідний перехід суспільства чи його підсистеми (освіти) на новий, якісно вищий ступінь розвитку.
Передусім студент має оволодіти глосарієм (термінологією) Болонського процесу. Так, основними елементами системи кредитів є: кредит (кількісний показник адекватності навчання, який присвоюється студенту як підтвердження достовірності досягнення результатів навчання на цьому рівні), рівень кредиту (індикатор вимог до навчання, складності й глибини матеріалу, а також індикатор самостійності студента); результати навчання (сформульовані положення про те, що студент має знати, розуміти і вміти продемонструвати після завершення процесу навчання); критерій оцінки (опис параметрів, за якими викладач визначає, що студент дійсно зміг продемонструвати досягнення результатів навчання); нормативний навчальний час (кількість годин, які студент на певному рівні має витратити в середньому для досягнення затверджених для цього рівня результатів навчання; він включає все навчання, яке має відношення до досягнення результатів на даному рівні, основну практичну роботу, роботу над проектом, самостійні заняття й час, який витрачається на оцінювання знань); дескриптор рівня (формулювання, що вміщує опис тих вимог, які пред’являються до студента на кожному із кредит-рівнів); оцінювана одиниця (модуль або юніта – чіткий набір логічно послідовних результатів навчання, доповнений критеріями їх оцінки та інформацією про кількість і рівень зачислюваних за нього кредитів).
ECTS – European Community Course Credit Transfer System (Європейська система трансферу оцінок) – кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень студентів з метою забезпечення можливості переведення їх із одного навчального закладу до іншого. Переведення можливе через надання детальної інформації про навчальні курси.
Елементами системи ECTS є:
1) 1) інформаційний пакет – загальна інформація про університет, назва напрямів, спеціальностей, спеціалізацій спеціальностей, анотації (змістові модулі) із зазначенням обов’язкових та вибіркових курсів, методики і технології викладання, залікові кредити, форми та умови проведення контрольних заходів, система оцінювання якості освіти тощо;
2) 2) договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом (напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерела фінансування, порядок розрахунків);
3) 3) академічна довідка оцінювання знань засвідчує досягнення студента в системі кредитів і за шкалою успішності на індивідуальному рівні та за системою ECTS.
Індивідуальний навчальний план студента складається на основі змістових модулів (блоків змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Навчальна дисципліна формується як система змістових модулів, передбачених для засвоєння студентом, об’єднаних у блоки змістових модулів – розділів навчальної дисципліни.
Існуючі моделі кредитних систем можуть бути віднесені до двох основних типів: накопичувальні і залікові. Перший – орієнтовані головним чином на зарахування кредитів з метою забезпечення академічної мобільності, наприклад, ECTS (European Credit Transfer System – європейська система заліку кредитів), UCTS (UMAР Credit Transfer Scheme – система заліку кредитів університетів азіатсько-тихоокеанського регіону). Другий – орієнтовані головним чином на нагромадження кредитів, наприклад, USCS (United States Credit System – кредитна система, яка використовується університетами США), CATS (Credit Accumulation and Transfer System – кредитна система в університетах Великобританії).
Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Важливі засоби, які використовуються у ECTS та управлінні академічною освітою, подано в інформаційному пакеті, договорі про навчання та дублікаті офіційних документів. В ECTS навчальне навантаження на один навчальний рік становить 60 кредитів, тобто один кредит відповідає 24 год. роботи студента (навчальний рік триває 36 тижнів, а тиждень становить 40 год.), включаючи аудиторну, позааудиторну роботу та консультації.
Запровадження в Україні кредитно-модульної системи підготовки фахівців передбачає, що кожній навчальній дисципліні має бути віддана певна кількість кредитів. Ця кількість не залежить від її рівня та складності, а також не регулює співвідношення між годинами аудиторної та самостійної роботи студента. Студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять. Кредити присвоюються лише студентам, які успішно засвоїли навчальну дисципліну, про що засвідчують складені заліки чи екзамени або інші форми оцінювання.
Виникає складна проблема уніфікації не лише шкали оцінювання, а й визначення єдиних критеріїв оцінювання. Шкала оцінювання ECTS має такий вигляд: А – «відмінно»; В – «дуже добре»; С – «добре»; D – «задовільно»; Е – «достатньо»; FX – «незадовільно» – слід попрацювати для отримання заліку; F – «незадовільно» – необхідний повторний курс.
Процес проектування освітньої програми модулів (курсів, дисциплін) здійснюється, виходячи із запланованих до засвоєння знань і умінь з присвоєнням певної кількості кредитів окремим модулям. Кожен модуль (курс, дисципліна) освітньої програми, оцінений певною кількістю кредитів, повинен мати робочу програму, структуровану за метою і завданнями, а також результатами, що досягаються незалежно від технології і форми навчання (очної, заочної тощо). Невід’ємною частиною робочої програми мають бути матеріали для поточного і підсумкового контролю якості засвоєння програми, а також критерії оцінки якості, єдині для усіх форм навчання. Однак, в одному навчальному плані кількість годин (загальних чи аудиторних), передбачених для вивчення окремих модулів (курсів, дисциплін), може бути не прямо пропорційною кількості кредитів, у яких зроблена їхня оцінка.
Система ECTS нині трансформується у всеєвропейську систему нагромадження і зарахування кредитів (ЄСПК), де всі навчальні програми виражаються в кредитах і визначається «номінальний загальний час навчання», тобто середня кількість годин, яку студент може використати, щоб досягнути певного результату навчання, і таким чином успішно здобути кредити. Крім того, у системі ЄСПК кредити даються лише за успішні досягнення в навчанні.
Всеєвропейська система накопичення і зарахування кредитів намагається врахувати різні рівні навчання (бакалавр, магістр), які характеризують глибину, складність і творчість у навчанні, тобто вводить різні рівні кредиту.
Істотним є завдання пов’язати кредити з механізмом контролю якості, щоб забезпечити їх реальне застосування, а отже, і «конвертованість» на території Європи.
Таким чином, європейські країни-учасниці Болонського процесу працюють над тим, як перетворити кредит з єдиної міри навчального навантаження студентів у механізм контролю за якістю їх навчання. Якість освіти можна забезпечити, якщо «національні механізми контролю якості будуть чіткими, відкритими, прозорими і ефективними».
Оскільки система ECTS не регулює змісту, структури чи відповідності навчальних програм, а метою всеєвропейської системи накопичення кредитів є захист своєрідності змісту й форми викладання освітніх програм, а отже, і національної, місцевої, регіональної та інституційної академічної автономії, маємо унікальну можливість, враховуючи інваріантні вимоги системи ECTS, створити українську національну навчальну систему.
Необхідно на основі аналізу освітніх вимог держав-учасниць Болонського процесу визначитися з основними можливостями адаптації систем ECTS та ЄСПК до реалій вищої освіти в Україні.
Системи накопичення та передачі кредитів надають студентам наступні можливості:
– – переходити від вивчення однієї галузі знань до вивчення іншої всередині одного вузу;
– – вивчати дисципліни інших вузів у своїй країні чи за рубежем;
– – накопичувати кредити за попереднє навчання або навички, отримані як традиційним, так и нетрадиційним шляхом, наприклад, через навчання на робочому місці;
– – використовувати академічні кредити як засіб отримання звільнення від екзаменів професійних агентств і навпаки;
– – поєднувати денне навчання з вечірнім;
– – продовжувати навчання після перерви.
Для опрацювання цієї теми можна використати літературу [4; 5; 8; 10; 14; 15; 16; 31; 41; 47].
Питання для самоконтролю
1. 1. Розкрийте зміст основних термінів Болонського процесу – кредит, рівень кредиту, критерій оцінки, нормативний навчальний час, дескриптор рівня, оцінювана одиниця (модуль).
2. 2. Розкрийте зміст основних елементів системи ECTS.
3. 3. Як складається індивідуальний навчальний план студента?
4. 4. У чому полягають основні відмінності моделей кредитних систем?
5. 5. Які особливості кредиту в системі ECTS?
6. 6. Що слід враховувати при проектуванні освітньої програми модулів?
7. 7. Які можливості студентам дає система накопичення кредитів?
ТЕМА 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи
перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України
Розгляд указаної теми доцільно розпочати з аналізу позасистемних чинників, які особливо істотно впливають на вищу освіту, насамперед:
1) політична перебудова світу й перехід до формування стійкої та демократичної організації світового співтовариства;
2) зменшення сили дії інстинкту самозахисту від нападу і формування нової концепції національної безпеки, що принципово відрізнятиметься від тієї, на якій виховані й діють майже усі сучасні політики (насамперед, в екс-соціалістичних і країнах третього світу);
3) посилення взаємозалежності й поглиблення взаємодії країн світу, повна відмова від економічної та культурної самоізоляції;
4) несподівано швидке наростання загрози діяльності та виживанню людства у вигляді низки глобальних проблем типу вичерпання невідновних ресурсів та неприпустимої деградації довкілля, вирішення яких неможливе ні в локальних, ні в регіональних рамках;
5) формування нової сукупності індивідуальних потреб і пріоритетів, поступове формування нової людини – землянина XXI сторіччя.
Ці глобальні суспільно-економічні явища ведуть до змін у вищій освіті України, її адаптації до Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS), впливають на зміст навчання та його мету, особливо на мікрорівні сучасних систем освіти.
Зміна політичних і соціальних пріоритетів примушує переглядати головну парадигму освіти й переходити від виховання громадянина певної країни до формування громадянина світу, «людини відповідальної», освіченість і мораль якої відповідатимуть складності тих завдань, які їй доведеться вирішувати. Хоча цей процес лише в зародку й виявляє себе у формі регіональних проектів типу «європейського» чи «північноамериканського» виховання, та в недалекому майбутньому ця проблема сягне рівня глобальних рішень ООН і стане визначальною для долі людства. Щодо України цю обставину краще врахувати відразу, ще на стадії створення Державних національних програм, проектів чи прийняття законів про мету і зміст обов’язкової освіти, а не робити помилки, виправляти які нам доведеться під зовнішнім політичним чи економічним тиском.
Серед шляхів адаптації вищої освіти України до європейської системи є забезпечення (і постійне підвищення) якості життя свого населення.
Ці зовнішні глобальні чинники з кожним роком все більше впливають як на внутрішню, так і на зовнішню політику окремих країн та їх ширших об’єднань. У системах освіти вони теж досить чітко виявляють себе не тільки у вищій школі й наукових дослідженнях, але й на нижчих стадіях. Немає сумніву, що на рівні світового співтовариства ці тенденції поглиблюватимуться, тому нам необхідно їх врахувати під час стратегічного й тактичного планування змін власної системи освіти та виховання.
Студенти мають розуміти головне завдання вищої школи – закласти необхідну інтелектуальну та моральну базу, достатню для майбутньої діяльності у сферах науки, виробництва, управління тощо. До головних функцій вищої школи відносяться: 1) розвиток, акумуляція та поширення знань; 2) загальнолюдське та національне вихованняі культурно - просвітницька діяльність; 3) регулювання соціальної поведінки (диверсифікація, консультації, експертиза); 4) інтелектуальний розвитокта моральне вдосконалення особистості; 5) підготовка до професійної діяльності.
Якщо система вищої освіти України була пристосована до «союзної цілісності», відповідала «суспільно-індивідуальним потребам» колишнього політичного ладу, була «збалансована з потребами суспільства» минулої доби, то як має змінитися «система» за умов розпаду «цілісності», зміни соціально-політичних та економічних орієнтирів. Зрозуміло, чим радикальніше змінюються умови, тим радикальніше має змінюватися і відкрита система, до якої належить і вища освіта. Отже, мають докорінно змінюватися цілі, елементи системи та зв’язки між ними.
Структурування вищої школи на два рівні наблизить освітні системи країн-учасниць Болонського процесу до англійської (англосаксонської, англо-американської за різними визначеннями) моделі й означатиме відхід від гумбольдтіанської (німецької), значно поширенішої в регіоні. Проблема полягає не стільки в національних пріоритетах, скільки в принциповій концепції вищої освіти. Нова двоступенева модель веде до підвищення ролі професійно-орієнтованої, практичної підготовки і, на думку науковців багатьох країн, до зниження рівня фундаментальної наукової підготовки.
Студенти, вивчаючи документи Болонського процесу, мають усвідомити, що передумовами входження вищої освіти України до Болонського процесу є: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.
Звертаючи увагу на зрозумілість професійних кваліфікацій, слід виділити головний аспект проблеми – набуття професійними кваліфікаціями, науковими ступенями, що надаються в європейських ВНЗ, якостей зрозумілості, порівнюваності для роботодавців та потенційних споживачів освітніх послуг в усьому світі. Потрібна чітка і вичерпна інформація про результати навчання, тобто знання, навички та компетенції, яких можна набути в європейських ВНЗ. Інструментами розв’язання цієї проблеми є Додаток до диплома, де містяться необхідні дані як національною, так і англійською мовою, а також європейська система залікових одиниць (кредитів), у яких вимірюються показники тривалості, інтенсивності навчального процесу.
МОН України визначило основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації:
1) 1) розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями;
2) 2) запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів;
3) 3) організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів;
4) 4) введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування;
5) 5) створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти;
6) 6) розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
7) 7) зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки;
8) 8) вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу;
9) 9) формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки;
10) 10) введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання.
Українська вища освіта, як і інші європейські освітні системи, перебуває в процесі реформування: запроваджено ступеневу систему вищої освіти; систему залікових одиниць (кредитів) для вимірювання кількісних показників навчального процесу, систему акредитації та аудиту якості освіти на національному рівні, удосконалено Додаток до диплома. Прийняття Закону України «Про вищу освіту» має надати цим реформаційним крокам більшої сили, системності, впорядкованості. Наш шлях у єдину Європу пролягатиме передусім через конкурентноспроможну вищу освіту, яка повинна мати як європейські якісні показники, так і кількісні характеристики, зрозумілі й порівнювані із системами освіти інших країн регіону і світу в цілому.
Для опрацювання цієї теми можна використати літературу [4; 5; 6; 8; 10; 12; 14; 16; 17; 23; 25; 30; 34; 36; 41; 43].
Питання для самоконтролю
1. 1. Назвіть основні глобальні суспільно-економічні явища, які ведуть до змін у вищій освіті України, сприяють її адаптації до Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS).
2. 2. Розкрийте основні передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу.
3. 3. Розкрийте зміст основних завдань створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.
4. 4. Що вже зроблено в українській вищій школі з метою її адаптації до Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS)? Наведіть приклади з Вашого навчального закладу.
|
|