Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Заняття № 4(27)
|
|
Тема: Специфічні шляхи обміну окремих амінокислот.
Актуальність: Перетворення вуглецевого скелету амінокислот відіграють важливу роль у взаємозв’язку різних метаболічних шляхів. Порушення їх зумовлені здебільшого генетичними дефектами, що зумовлює розвиток патологічних станів вже в ранньому віці. Знання біохімічних механізмів, які лежать в основі розвитку таких захворювань, необхідні для своєчасної профілактики, діагностики та лікування.
Навчальні цілі:
Знати: біохімічні шляхи обміну окремих груп амінокислот за умов норми, причини порушень та критерії діагностики.
Вміти: визначати залишковий азот крові та інтерпретувати одержані результати.
Самостійна позааудиторна робота
В зошитах для протоколів:
- Скласти схеми обміну амінокислот: гліцину, цистеїну, метіоніну, фенілаланіну, тирозину, триптофану.
- підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи «Кількісне визначення залишкового азоту крові»
Контрольні питання
- Декарбоксилювання амінокислот. Біогенні аміни, їх функція, механізм інактивації.
- Обмін гліцину і серину.
- Обмін сірковмісних амінокислот. Реакції трансметилювання.
- Обмін фенілаланіну і тирозину.
- Спадкові порушення обміну амінокислот: фенілкетонурія, алкаптонурія, альбінізм, хвороба Хартнупа, цистиноз.
Самостійна аудиторна робота
- Дайте відповідь за схемою:
- Амінокислота → Біогенний амін → Біологічна роль
- Заповніть таблицю
| Амінокислота | Продукти обміну | Спадкові хвороби | Причини | Прояви |
- Виконайте лабораторну роботу «Кількісне визначення залишкового азоту крові» і захистіть протокол.
Принцип методу. Залишковий азот крові визначають в безбілковому фільтраті після осадження білків крові і з наступною мінералізацією безбілкового фільтрату концентрованою сірчаною кислотою. Азот всіх досліджуваних фракцій у вигляді аміаку зв’язується з сірчаною кислотою і утворює сульфат амонію, який з реактивом Несслера дає сполуку жовто-оранжевого кольору. Інтенсивність забарвлення пропорційна концентрації аміаку, а значить і азоту в крові.
Хід роботи.
1. Отримання безбілкового фільтрату
В сухі пробірки наливають 1, 8 мл дистильованої води. Потім додають 0, 2 мл крові, 0, 3 мл 10% р-ну вольфрамату натрію (або ТХО) і 0, 2мл 2/3 н р-ну сірчаної кислоти. Суміш в пробірці ретельно перемішують, залишають на 15 хвилин і фільтрують в суху пробірку.
2. Спалювання
1 мл безбілкового фільтрату відмірюють в термостійку пробірку, додають 3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і 3 краплі пергідролю. Вміст пробірки обережно випаровують, а потім нагрівають до отримання безколірного мінералізату.
3. Фотометрування
Мінералізат охолоджують і додають до нього 10 мл води, 6 крапель 50% розчину їдкого натрію для нейтралізації кислоти по лакмусу і 0, 5 мл реактиву Несслера. Одночасно готують контроль. Для цього до 10 мл води доливають 6 крапель 50% розчину їдкого натрію і 0, 5 мл реактиву Несслера. Фотометрують проти контролю на ФЕКу при синьому світлофільтрі в кюветі на 5 мм. По готовому калібрувальному графіку знаходять відповідну кількість азоту.
Розрахунок проводять за формулою:
А х У х 100
Залишковий азот крові = ------------------- мг/100 мл, де
0, 2
А – кількість азоту, знайдена по калібрувальному графіку в досліджуваній пробі, мг/мл,
У – загальний об’єм крові, отриманий після осадження білків крові (дорівнює 2, 5 мл);
0, 2 – кількість крові, взятої для аналізу, мл.
Коефіцієнт перерахунку в одиниці СІ (ммоль/л) дорівнює 0, 714.
Клініко-діагностичне значення
Підвищення залишкового азоту крові називається азотемією. Азотемія може бути двох видів: абсолютною (нагромадження в крові компонентів залишкового азоту) і відносною (дегідратація організму, наприклад, при блювоті, проносі). В залежності від причин, які викликають захворювання, абсолютна азотемія поділяється на ретенційну і продукційну. Ретенційна азотемія виникає в результаті недостатнього виділення з сечею азотвмісних сполук при нормальному попаданні їх в кров. Ретенційна азотемія може бути нирковою і позанирковою. При нирковій азотемії підвищення концентрації залишкового азоту в крові відбувається внаслідок порушення екскреторної функції нирок. Цей тип азотемії зустрічається при гломерулонефритах, піелонефриті, туберкульозі нирок, амілоїдозі нирок. Позаниркові ретенційні азотемії зумовлені порушенням гемодинаміки і, відповідно, зниження клубочкової фільтрації. Вони виникають в результаті серцево-судинної декомпенсації, локальному порушенні кровотоку в ниркових артеріях.
Продукційна азотемія зумовлена надлишковим поступленням в кров продуктів розпаду тканинних білків. Функція нирок при цьому не порушена. Азотемія такого типу спостерігається при кахексії, лейкозах, злоякісних пухлинах, лікуванні глюкокортикоїдами.
Зниження вмісту залишкового азоту спостерігається при недостатньому харчуванні і, іноді, при вагітності.
Література
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.
- Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508с.
- Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744с.
|
|