Тема № 5. Політичний режим в зарубіжних країнах

Перелік питань до самостійної роботи:

Поняття політичного режиму.

Поняття державного режиму.

Співвідношення політичного та державного режимів та їх характеристика.

Демократичний вид політичного режиму: поняття, ознаки, сутність.

Види демократичного політичного режиму. Різні форми обмеження демократії.

Антидемократичний вид політичного режиму:

Авторитарний політичний режим: поняття, ознаки, сутність. Види авторитарних режимів.

Тоталітарний вид політичного режиму та його характеристика. Вплив змін в політичному режимі на форму держави.

Інші види політичного режиму в зарубіжних країнах:

а) воєнна диктатура; б)теократичний або клерикальний; в) монократичний.

Методичні вказівки

Форми держави, які розглядалися в минулій темі, дають можливість скласти уяву про формальні політико-правові ознаки державності. Однак навіть знаючи форму державного правління та форму державного устрою конкретної держави, ми не отримаємо точної уяви про реальний політичний статус особи, соціальних, національних та релігійних груп, про фактичну роль державної влади в ній. У державності є такі якості, які до певної міри незалежні від тих формальностей, якими обумовлено здійснення влади в країні. Науковий аналіз держави неможливий без врахування тих методів, за допомогою яких здійснюється державна влада. Мова йде про політичний режим, який являє собою сукупність методів здійснення державної влади. Якщо форма правління відповідає на питання про систему побудови вищих органів державної влади, форма державного устрою – про національно-територіальну організацію держави, то політичний режим дає можливість скласти уяву про те, як здійснюється державна влада.

В основу класифікації політичних режимів покладено той чи інший тип взаємовідносин політичної еліти та населення. Іншими словами – ступінь фактичного впливу населення на політичну владу. Виходячи з цього критерію прийнято розрізняти демократичний, антидемократичний та ліберальний політичні режими.

Студентам необхідно дати визначення кожного з цих режимів та показати їх основні ознаки. При цьому треба мати на увазі, що в літературі з державного (конституційного) права антидемократичний політичний режим в свою чергу поділяється на авторитарний та тоталітарний політичні режими. Крім того, деякі автори як самостійний вид політичного режиму виділяють теократичний режим як режим, в якому політична влада реально належить духовним лідерам, божеству, а регуляторами суспільних в тому числі політичних відносин є приписи релігійного походження, канони.

На характер політичного режиму суттєво впливає існування в країні чи відсутність системи партій і ставлення до них державної влади. Щоб визначити характер політичного режиму в тій чи іншій країні слід з’ясувати, яка партія є правлячою і саме в чому виявляється її провідна роль. При демократичному політичному режимі без політичних партій саме здійснення державної влади стає неможливим. Політичні партії є недержавними структурами. Проте вони суттєво впливають на здійснення державної влади. Тому їх діяльність відбувається в межах, визначених державними законами.

У науці конституційного права виділяють й інші види політичного режиму. Вони походять від основних видів політичного режиму, але мають свої особливості. Деякі автори розглядають їх як різновиди авторитарного політичного режиму, так як саме йому притаманне зосередження влади в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи, а також формальність у здійсненні принципу розподілу влади. Однак, характерною є і самостійна класифікація інших видів політичного режиму.

Тиранія – це режим особистої влади, спрямований на задоволення егоїстичних бажань тирана. Вона гине, як правило, разом зі смертю диктатора.

Абсолютистські диктатури (або династичні режими) відрізняються від тираній тим, що влада організована й здійснюється на основі суворих правил і процедур. Зазвичай влада розподіляється між членами родини монарха, передається в спадок і є легітимною за традицією (Саудівська Аравія, Султанат Бруней, Об'єднані Арабські Емірати).

Військові режими є досить поширеною формою авторитарних диктатур. За деяким даними, це дві третини молодих незалежних держав. Військові можуть управляти державою як прямо, беручи на себе всі функції уряду, так і непрямо, контролюючи цивільний уряд.

Авторитарні однопартійні режими використовують єдину політичну партію як засіб для мобілізації масової підтримки уряду. Однак партія не перетворюється в самодостатню силу, як за тоталітаризму, і конкурує за вплив з іншими центрами влади (армією, церквою, корпораціями).

Виділяють також за певними харними ознаками:

· аристократію – влада більшості.

· олігархію – влада меншості.

· охлократія – влада натовпу.

Література: основна [4, 9, 11, 13 ];

додаткова [9, 17, 20, 77, 80, 81, 105, 118 ]