Неоінституціоналізм

Одним з теоретиків змішаної економіки є Дж. К. Гелбрейт – автор концепції конвергенції, один з авторів „теорії техноструктури”. В історії інституціоналізму він є знаковою фігурою. Д.Гелбрейт - автор робіт “Нове індустріальне суспільство”, “Економічна теорія і мета суспільства”. Його роботи відбивають час, коли функціонували дві світові системи: країни соціалістичного “табору” і країни системи капіталізму. Це була епоха історичного змагання цих систем в умовах їхнього протистояння, в тому числі і у “холодній війні”. “Холодній війні” передувала друга світова війна, у якій Радянський Союз поніс тяжкі втрати, прийнявши на себе значний тягар протистояння у гурті антифашистських сил. Значний внесок останнього у перемогу над фашизмом вдячно визнано людством.

Гелбрейт дотримується основних постулатів інституціоналізму: роль інститутів, економічної системи. Він особливо підкреслює роль техніко-технологічних факторів у розвитку цивілізації.

Вчення про техноструктуру - особливість інституціоналізму у трактуванні Д. Гелбрейта. Влада не перейшла до праці, капіталу, а до нового фактора виробництва - техноструктури. “Це сукупність людей, що володіють різноманітними технічними знаннями, досвідом і здібностями, у які перетворюються сучасна промислова технологія і планування. Воно охоплює кількісне коло керівників промислового підприємства, впритул до основної маси робочої сили і містить у собі тих, хто має необхідні здібності і знання.” (с. 99). Демократія – продукт індустріальної цивілізації, елемент індустріального суспільства.

За Гелбрейтом, є дві системи в середині сучасної економіки розвитих країн:

а) плануюча (корпорації);

б) ринкова (дрібні фірми).

Оскільки капіталізм має серйозні недоліки, і в “реальному соціалізмі” з його авторитарним плануванням їх також не мало. Напевне, сам розвиток технології й організації неминуче приведе до появи економіки нового типу, що поєднає інституціональну ринкову економіку із соціалізмом ринкового варіанту (Гелбрейт).

Р. Коуз - родоначальник інституціоналізму трансакційних витрат. Лауреат Нобелівської премії за серію робіт, у тому числі статті, опублікованої в 1937 “Природа фірми”.

По Коузу “інститути - фірма, ринок і право - складають інституціональну структуру економічної системи” і далі дослідження “ролі, що фірма, ринок і право грають в економічній системі”.

Функціонування ринкової системи вимагає все зростаючих витрат, що, при визначених інституціональних рішеннях, можуть окупатися у величезних розмірах ростом ефективності. Це так званий “зовнішній ефект” трансакційних витрат.

В економічну теорію Коуз входить як автор “Теореми Коуза”. Стіглер формулює її у наступному положенні: “... в умовах здійсненої конкуренції приватні і соціальні витрати будуть рівні”. Але широко розповсюдженим є наступне формулювання: “Якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінним і ефективним, незалежно від змін у розподілі прав власності”.

Теорема Коуза розкриває визначальне значення трансакційних витрат. Якщо вони позитивні, розподіл прав власності впливає на ефективність і структуру виробництва. Якщо вони низкі, втручання держави далеко не виправдано, дії держави сполучені з позитивними трансакціями (змішана економіка). У положенні про економічний зміст прав власності і включення цього феномену в економічну теорію закладений фундамент нової інституціональної теорії. Коуз виступає її родоначальником. Згідно Коузу, розбіжність між приватними і соціальними витратами і вигодами з'являється лише при нечіткому визначенні прав власності. Зовнішні ефекти не ведуть до нераціонального розподілу ресурсів, якщо відсутні трансакційні витрати, якщо права власності визначені.

У певній мірі, контракт - відображення взаємодії економіки і права. “Взаємини між економічною і правовою системами надзвичайно складні; зміна закону впливає на економіку, і багато наслідків таких змін ще сховані від нас”. Так з’являється „економіка права”.

Д. Норт. Нова інституціональна теорія у своєму узагальненому виді представлена в працях Д. Норта (лауреата Нобелівської премії).

Рух від людини добродійної до людини економічної в умовах величезних технологічних, технічних, політичних, економічних, демографічних змін не міг не посилити почуття жадібності, егоїзму, себелюбства. Найбільший господарський потенціал закладений в протестантизмі. Але саме в ньому закладена небезпека перетворення людини добродійної в людину тільки „економічну”, а мотиву багатства – в основну рушійну силу розвитку суспільства, суспільного життя.

Найважливіший інституціональний інструмент – контракт, який не може бути ідеальним. Кожна з сторін зацікавлена в захисті власних інтересів (є почуття першочергового задоволення власних інтересів), а це можливо тільки тоді, коли одна із сторін щось втрачає. Контракт не може оптимально поєднати раціоналізм і опортунізм. А звідси неминучість збільшення трансакційних витрат.

Теорія суспільного вибору. Ця теорія сформувалась у 60-х рр. Її автором визнають видатного американського економіста Джеймса М. Б’юкенена (1919 р. нар.). Він опублікував багато праць на цю тему, зокрема: «Формула згоди» (1962), «Попит і пропозиція суспільних благ» (1968), «Теорія суспільного вибору» (1972), «Свобода, ринок і держава» (1986) та ін. 1986 р. Б’юкенен здобув Нобелівську премію за «дослідження конституційних і контрактних принципів теорії прийняття економічних рішень».

В основу теорії суспільного вибору покладено ідею виявлення взаємозалежності політичних і економічних явищ, застосування економічних методів до вивчення політичних процесів. Б’юкенен виходить із припущення, що принцип раціональної економічної поведінки людини може бути застосований у дослідженні будь-якої сфери діяльності, де людина робить вибір, у тім числі і в дослідженні політичних процесів.

Політику Б’юкенен трактує як обмін. «Політика, — писав він, — є складною системою обміну між індивідами, що в ній останні колективно намагаються досягти своєї приватної мети, оскільки не можуть реалізувати її з допомогою звичайного ринкового обміну». Проте повної аналогії між політичною і ринковою системами провести не можна. У них різна структура. Якщо на ринку відбувається добровільний обмін товарами, то в політиці люди змушені платити податки в обмін на якісь суспільні блага. Споживачем цих благ є суспільство в цілому. Різниця між ринковим і політичним обміном полягає і в тім, що його учасники мають різну мету. На ринку відбувається взаємовигідний обмін. У політиці існують різні погляди й переконання, а люди, котрі посідають державні посади, не завжди керуватимуться виключно міркуваннями суспільного блага, по-
шуками добра і справедливості. Як і звичайний споживач чи під-
приємець, вони будуть домагатися максимізації власної вигоди. Процес прийняття рішень схожий на різновид ринкової угоди: ви мені — я вам. Ви мені — голоси на виборах, я вам вигідні закони, ліцензії тощо. «Ефективність» політичного обміну, підкреслював Б’юкенен, буде визначатись тим, наскільки повно втілюватиметься в життя принцип одностайності. «Одностайність, — писав він, — досягнута учасниками колективного вибору в політиці, є аналогічною добровільному обміну індивідуальних товарів на ринку»

Література до курсу «Історія економічних вчень»

ОСНОВНА

1. Агапова А.И. История экономической мысли. Курс лекцій. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Изд-во ЭКМО, 1998

2. Австрийская школа в политической экономии: К. Менгер, Е. Бем – Баверк, Ф. Визер.- М.: Экономика. 1992.

3. Аникин А.В. Юность науки. – М.: Политиздат, 1985

4. Багатурия Г.А., Выгодский В.С. Экономическое наследие Карла Маркса. – М.: Мысль. 1976.

5. Бартенев С.А. История экономических учений в вопросах и ответах; Учебно-методическое пособие. – М.: Юристъ, 1998

6. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М.: «Дело ЛТД», 1994

7. Браунинг Г. Современные экономические теории. – М.: Экономика, 1987

8. Бузгалин А.В. Переходная экономика: Курс лекций по политической экономии – М.: Таурус, Просперус, 1994

9. Веблен Т. Теория праздного класса. М.: Прогресс, 1984

10. Вехи экономической мысли. Теория потребительского поведения и спроса. Т.1. Под ред. В.Н. Гальперина. – Спб.: Экономическая школа. 2000

11. Войтов А.Г. История экономических учений. Краткий курс: Учебное пособие. – 2-е изд. М.: Издательский дом «Дашков и Ко», 2001

12. Всемирная история экономической мысли. Т. 1. М.: Мысль, 1987

13. Гелбрейт Дж.К. Экономическая теория и цели общества. М.: Прогресс, 1976

14. Годскин Т. Защита труда против притязаний капитала (1825) // Соч. М.. 1938.

15. Дроздов В.В. Франсуа Кенэ. – М.: Экономика, 1988

16. Історія економічних учень: Підручник/ Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тарасенко, А.М. Поручник та ін. – За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тарасенкло, - К.: КНЕУ, 1999

17. Історія економічних учень: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004

18. История экономических учений/ Под ред. Жамина А.Р., Василевского Е.Г. Т. 1. – М.: МГУ, 1979

19. История экономических учений. Рындина М.Н., Василевский Е.Г. и др. – М.: Высшая школа, 1983

20. История экономических учений: Учеб. Пособие/ Под. ред В. Автономова, О.Ананьина, Н. Макашевой. – М.: ИНФРА – М., 2003

21. История экономических учений. Ч. 2: Учебник./ Под ред. А.Г. Худокормова – М.: Изд-во МГУ, 1994

22. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег.- М.: Гелиос АРВ, 2002

23. Кларк Дж.Б. Распределение богатства. – М.: Гелиос АРВ, 2000

24. Класс Эклунд. Эффективная экономика, шведская модель. – М.: Экономика, 1991

25. Климова Е.В. Становление современной экономической теории: Учебное пособие. – Донецк: УкрНТЭК, 2001

26. Ленин В.И. Две утопии. – Полн. собр. соч. – Т. 22

27. Ленин В.И. Три источника и три составных части марксизма. Ленин В.И. – Полн. Собр. Соч. –Т. 23

28. Леонтьев Л.А. «Капитал» К. Маркса и современная эпоха. – М.: Мысль, 1968

29. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004

30. Лоркитян Э.Я. История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночной экономики.- Харьков: Консум, 2004

31. Любимов Л.Л., Раннева Н.А. Основы экономических знаний. Эксперим. учебник для общеобразовательных учреждений с углубленным изучением экономики. – М., Фонд «За экономическую грамотность», 1995

32. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – 2-е изд.- М.: Дело, 2000

33. Макашева Н.А. США: консервативне тенденции в экономической теории. – М.: Наука, 1988

34. Маркс К. Критика Готской программы – Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. – Т. 20

35. Маркс К. К критике политической экономии. – Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. – Т. 13

36. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. 3, Пер. с англ. – М.: Издат. группа «Прогресс», 1993

37. Митчелл У.К. Экономические циклы. Проблема и ее постановка.- М.- Л. 1930.

38. Негиши Т. История экономической теории: Учебник/ Пер. с англ. Под. ред. Л.Л. Любимова и В.С. Автономова. – М.: АО «Аспект Пресс», 1995

39. Ойкен В. Основы национальной экономии.- М.: Экономика. 1996.

40. Олейник А.Н. Институциональная экономика.: Учебное пособие. – М: ИНФРА – М., 2000

41. Осадчая И.М. Современное кейнсианство. – М.: Мысль, 1971

42. Петти В., Смит А., Рикардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. Классика экономической мысли: Сочинения. – М.: Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000

43. Пигу А. Экономическая теория благосостояния. Т.1, 2. – М.1985.

44. Пляшева Л.И., Тенскер Б.С. Экономический неоконсерватизм: теория и международная практика. – М.: Международные отношения, 1988

45. Прудон П. Что такое собственность? – М.: Республика. 1997.

46. Пушкарева В.Н. История финансовой мысли и политики налогов: Учебн. Пособие. – М.: ИНФРА – М. 1996

47. Рикардо Д. Начало экономической политики и налогового обюложения. Т. 1. М., 1955

48. Ричард Н. Нельсон, Сидней Дж. Уинтер. Эволюционная теория экономических изменений / Пер. с англ. – М.: Дело, 2002

49. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. М.: Прогресс, 1986

50. Ролз Дж. Теория справедливости. Новосибирск. 1995.

51. Селигмен Б.С. Основные течения современной экономической мысли. М.: Мысль, 1988

52. Сисмонди Ж. Новые начала политической экономии или о богатстве в его отношении к народонаселенню. – М.: 1936

53. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962

54. Современные экономические теории запада: Учебное пособие для вузов/ Всероссийский заочный финансово-экономический институт. С.Б. Авдошева, Н.О. Воскресенская, А.С. Квасов и др.; Под ред. А.Н. Марковой. – 2-е изд. – М.: АО «Финстатинформ», 1996

55. Сорвина Г.Н. Современный етап буржуазной политической экономии. М.: Мысль, 1980

56. Социальное рыночное хазяйство: концепция, практический опыт и перспективы применения в России/ Под общ. ред. проф. Р.М. Нуреева; Гос. Ун-т – ВШЭ - М.: TEVIC, 1997

57. Сурин А.И. История экономики и хэкономических учений. – М.: Финансы и статистика, 1998

58. Тарасенко С.А., Дементьев В.В. Методологические указания к изучению темы «Кейнсианские и неокейнсианские концепции рыночной экономики». – Донецк: ДПИ, 1992

59. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов./ Под ред. Г.П. Журавлевой и Н.Н. Мильчаковой, М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997

60. Титова Н.Е. История экономических учений. Курс лекций. – М.: Гуманит. Изд. центр ВЛАДОС, 1997

61. Усоскин В.М. «Денежный мир»М. Фридмена. – М., 1989

62. Утопический социализм: Хрестоматия / Общ. ред. А. И. Володина.- М.: Политиздат, 1982.- 512 с.

63. Фридмен М. Количественная теория денег. Пер. с англ.. – М.: «Эльф пресс», 1996

64. Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. – М. 1992.

65. Хикс Дж. Р. Стоимость и капитал: Пер. с англ./ Общ. ред. и вступ. ст. Р.М. Энтова – М.: Издательская группа «Прогресс», 1993

66. Худокормов А.Г. История экономческих учений. - М: ИНФРА-М. 1998. С.13-42

67. Шумпетер Й.А. История экономического анализа: В 3-х т./ Пер. с англ. под ред. В.С. Автономова. Спб.: Экономическая школа, 2001

68. Экономическая теория. Хрестоматия/ Сост. Д.э.н., проф. Е.Ф. Борисов. – М.: Высшая школа, 1995

69. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия. – М.: Советская энциклопедия, 1972-1980

70. Энгельс Ф. Анти-Дюринг. – Маркс К., Энгельс Ф. – Соч. 2-е изд. – Т. 20

71. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч. посіб. – 3-е вид. випр. – К.: Знання – Пресс, 2002

72. Ядгаров Я.С. История экономических учений. Учебник для вузов. 2-е изд. – М.: ИНФРА, 1997