Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові

В організмі дорослих тварин міститься 0, 6—0, 75 % фосфору з розрахунку на свіжу тканину (у тілі корови масою 600 кг — 3, 6— 4 кг). В середньому 83 % фосфору знаходиться у кістковій тканині в складі гідроксиапатиту. Вміст його в золі кісток досить постій­ний (18—19%). Фосфор міститься також в м'язовій тканині (8— 9 % від усього фосфору організму), нервовій тканині (до 0, 7 %) і в крові (до 0, 2 %).

Важко назвати в організмі фізіологічну функцію, в здійсненні якої сполуки фосфорної кислоти не брали б пряму або посередню участь. Завдяки фосфорилюванню відбувається кишкова абсорб­ція, гліколіз і пряме окислення вуглеводів, транспорт ліпідів, об­мін амінокислот. Фосфорна кислота входить до складу багатьох ензимів. Макроергичні фосфорні сполуки, серед яких центральне місце належить АТФ, є універсальними акумуляторами й донато­рами енергії, які забезпечують як створення її запасів, так і ви­трачання. Виняткову роль відіграє АТФ у м'язовій діяльності, в процесі якої хімічна енергія перетворюється у механічну. З спо­луками фосфору пов'язані всі синтетичні процеси, спрямовані на ріст і утворення продукції. Фосфор входить до складу нуклеїно­вих кислот, які є носіями генетичної інформації, регулюють біо­синтез білка.

В організм тварин фосфор надходить у вигляді одно-, дво- і тризаміщених неорганічних фосфатів, а також органічних спо­лук— фітатів, фосфоліпідів, фосфопротеїдів. У шлунку фосфати частково розчиняються, в тонкому кишечнику від'єднується фос-

форна кислота від органічних сполук. У жуйних тварин солі фі­тинової кислоти гідролізуються у передшлунках під дією бакте­рійних фітаз. Розчинні фітати легко всмоктуються у тонкому ки­шечнику, а важкорозчинні фосфорнокальцієві солі (вторинні й третинні фосфати) частково адсорбуються після утворення комп­лексів з жовчними кислотами.

З організму птиці, кролів, молодняка жуйних фосфор виво­диться головним чином через нирки, у свиней — травний канал і нирки, у дорослих жуйних — травний канал, у лактуючих, крім того, з молозивом і молоком.

У крові фосфор міститься у вигляді органічних і неорганічних сполук (3— 4: 1 у жуйних). Органічний фосфор зв'язаний з білка­ми та ліпідами. В клінічній практиці діагностичне значення має визначення неорганічного фосфору, яке здійснюють реакціями з ванадат-молібденовим реактивом (за Пулсом в модифікації В. Ф. Коромислова і Л. А. Кудрявцевої, аскорбіновою кислотою у модифікації С. А. Івановського). При зберіганні сироватки крові органічний фосфор розкладається із збільшенням неорганічного. Щоб уникнути помилки при дослідженні, необхідно проводити аналіз лише свіжої сироватки або одержувати безбілковий фільт­рат її після додавання трихлороцтової кислоти.

Зниження вмісту неорганічного фосфору в крові (гіпофосфате-мія) спостерігається при нестачі його в раціоні, недостатньому засвоєнні внаслідок розладів функцій травного каналу, дефіциті вітаміну D, а також при гіперфункції паращитовидних залоз (зни­жується реабсорбція фосфору в канальцях нирок і збільшуються втрати його з сечею), аліментарній остеодистрофії, рахіті та інших хворобах.

Збільшення рівня неорганічного фосфору — гіперфосфатемія — зустрічається при зменшенні секреції паратгормону і збільшенні кальцитоніну (стимулюється реабсорбція фосфору в нирках), прийманні великої кількості вітаміну D, нефриті, нефрозі.

У регуляції гомеостазу кальцію і фосфору важлива роль на­лежить вітамінам групи D. Найбільш поширені вітамін D₂ або ергокальциферол і вітамін D₃ — холекальциферол. У печінці з них синтезується 25-гідроксихолекальииферол, активність якого в 1, 5—2 рази вища порівняно з початковою, у нирках— 1, 25- і 24-, 25-дигідроксихолекальциферол. Активність утворених у нирках метаболітів у 5—10 разів перевищує активність вихідного вітамі­ну. Під їх впливом у стінці тонкого кишечника синтезується каль-ційзв'язуючий білок, одна молекула якого зв'язує чотири іони кальцію. Посилення всмоктування неорганічного фосфору в ки­шечнику під впливом вітаміну D є вторинним ефектом, пов'язаним з адсорбцією кальцію. Є й дані про те, що всмоктування кальцію, та фосфору незалежні процеси. Вплив вітаміну D на гомеостаз фосфору може бути прямим і посереднім. Прямий вплив пов'яза-

ний з посиленням всмоктування фосфору з кишечника і реабсорб­цією його в нирках. Посередній вплив повязаний із зниженням рівня паратгормону, що зменшує виділеная фосфатів з сечею.